Золотоноша - райцентр Черкаської області. Місто - супутник Черкас, яке відділене від обласного центру десятикілометровою дамбою Кременчуцького водосховища, в стратегічних водах якого можна побачити не тільки залишки колишнього життя у вигляді електричних стовпів і дошок пошани, які стирчать з води, а й рибаків, котрі в резинових чоботах з вудкою на плечі переходять вбрід Дніпро.
|
|
Станція імені Тараса Шевченка. 42-й поїзд Львів - Дніпропетровськ
|
Золотоноша знаходиться майже в центрі перетину найважливіших транспортних шляхів Черкаської області, тому приїхати сюди це виключно справа бажання і часу. Для мене поїздка до Золотоноші почалась зі станції імені Тараса Шевченка, яка зустріла мене теплим осіннім ранком. На другій колії південного вокзалу стояв 42-й поїзд Львів - Дніпропетровськ, котрим я сюди приїхав, а біля вокзалу і на платформах вирувало вокзальне життя буднього дня - народ їхав на роботу в Черкаси і підтягувався до третьої колії, на яку подавався на посадку приміський дизель Т. Шевченка - Гребінка.
Я не вибагливий у виборі транспорту пасажир, тому не став шукати якоїсь надшвидкісної маршрутки в сторону Золотоноші, тим більше хіба можна проміняти приміський дизель марки Д1 на автобус. Тому злившись з пасажиропотоком, нирнув разом з усіма в поїзд на Гребінку.
|
|
Ранок на станції Золотоноша
|
Варто відзначити, що приміські дизель-поїзда в Черкаському регіоні являються стратегічно-важливим соціальним транспортом. Існує стандартна думка, що дизель-поїзд це вимираючий вид транспорту, яким на вихідних пенсіонери їздять на базар і після його відміни значення ентропії не змінюється - нікому від тої відміни ні холодно ні жарко. Але проїхавшись до Золотоноші відчув всю міць і відповідальність, яка лежить на плечах закопчених чотирьохвагонних поїздів приміської категорії, які обслуговують Черкаси. Кращого моменту годі було й шукати - студенти, учні загальноосвітніх шкіл, просто роботяги, рибаки, грибники, викопувачі картоплі, збирачі осіннього врожаю малини - всі соціальні прошарки населення, загальною кількістю 200% від паспортного завантаження поїзда, їхали в Черкаси, після того як минули Черкаси - всі ті самі, тільки вже їхали з Черкас.
|
|
Золотоноша-1
|
Перед Золотоношею частина рибаків і грибників вийшла і у вагоні стало значно просторніше. Прибуваємо близько восьмої ранку. Станція Золотоноша - тихе спокійне місце на східній околиці міста. Купивши в касі квиток на поїзд в зворотному напрямку, посадку на який запланував з кількома пересадками від станції Знам'янка - почесав в напрямку центру міста.
|
|
Вулиця Шевченка, автовокзал
|
Не далеко від залізничного вокзалу знаходиться центральний автовокзал - тихе смиренне місце, без пасажирів і автобусів на платформах, але всередині працює каса і висить розклад автобусів. Бездіяльність транспортного вузла пояснюється наявністю в центрі Золотоноші двох приміських автостанцій, на які повішаний тягар перевезення пасажирів з села в райцентр і назад.
|
|
Контора Золотоніського машинобудівного заводу
|
Центр міста відділений від залізничного вокзалу промисловою зоною, яка тягнеться пару кілометрів довгим залізобетонним забором, за яким ховаються потужності Золотоніського машинобудівного заводу. А по іншу сторону вулиці стоять типові, але нестандартні з архітектурної точки зору заводські будинки.
|
|
Шевченка, 51
|
Сучасна Золотоноша має типовий вигляд щасливого радянського райцентру зразка 70-х років - широка проїжджа частина, клумби на обочині і звичайно ж п'ятиповерхівки.
|
|
Золотоноша
|
Значна частина міста забудована маленькими одноповерховими будинками, які з периферії просочуються в центр міста, змішуючись з панельними багатоповерхівками.
|
|
Золотоноша
|
Центр міста - багатолюдне місце, де як і скрізь на Черкащині всі їздять на велосипедах. З архітектурної точки зору центр Золотоноші надзвичайно симпатичний, в місті залишилося багацько старих колоритних будинків, які і формують свій особливий, трошки строгий, вигляд міста.
|
|
Золотоноша
|
|
|
Корпус Золотоніської технічної школи Укрзалізниці
|
Золотоноша дивує великою кількістю підприємств, розкиданих по всьому місту. Головний промисловий гігант Золотоноші - лікеро-горілчаний завод Златогор, перші корпуси якого були збудовані в 1896 році.
|
|
Золотоноша
|
Яскраві вивіски і реклама оковитої місцевого розливу ненав'язливо нагадує про економічну значимість цього підприємства для населення міста.
|
|
Золотоноша
|
Є міста, куди туристи з'їжджаються, щоб подивитися на одну єдину архітектурну пам'ятку - роздивляються небачені архітектурні форми, клацають фотоапаратами, ходять під стінами, роздивляючись старовинну кладку цегли, а потім застрибують в автобуси і вражені побаченим роз'їжджаються по домах. Золотоноша ж симпатична скрізь, з якого боку на неї не подивись. На кожній вулиці є своя родзинка, яка не дає змогу дати чітку і однозначну відповідь на питання - "Ну? І шо ти там бачив?"
|
|
Свято-Успенський собор
|
Одна з найсимпатичніших прикрас міста - Свято-Успенський собор. День мого візиту співпав із всенародним релігійним святом і вся Золотоноша згуртувалась біля собору, заставивши центральний вхід велосипедами і автомобілями.
|
|
Золотоніська районна рада
|
Ще пару перехресть - і я в адміністративному центру міста. Районна адміністрація, універмаг, величезний ресторан радянського періоду і симпатичний парк - все зручно зосереджено в одному місці.
|
