Так історично склалося, що Житомир завжди був обділений пасажирськими поїздами. Чи то, згідно із зібраною статистикою, цей обласний центр має низький пасажиропотік, чи то місце тут таке неправильне - сказати важко. Але факт залишається фактом і, якщо не враховувати приміські поїзди, то основним міжміським транспортом в Житомирі, як не крути, є автобус.
|
|
Вінниця. Центральний автовокзал
|
Отож, зібравши пожитки, призначаємо місце старту - центральний автовокзал міста Вінниці. З Вінниці на Житомир їде безліч автобусів, тому із часом виїзду особливо не визначались. Поки Сірьога під'їжджав у Вінницю із Жмеринки, я вже встиг купити квитки і знайти на посадочній платформі наш ЛАЗ-699 з маршрутом прямування Вінниця - Новоград-Волинський.
|
|
Піт-стоп на автостанції в Бердичеві
|
Дивно, але поїздка ЛАЗ-ом виявилась не такою страшною, як це нам здавалося у Вінниці на вокзалі. З відчиненого зверху вентиляційного люку в салон поступав свіжий кисень, автобус не гримів двигуном, а в салоні зовсім не смерділо паленою резиною, як це часто буває в старих ЛАЗах.
|
|
Житомир. Центральний автовокзал
|
Приблизно три години в дорозі - і ми в адміністративному центрі Полісся. Житомирський вокзал вітає нас величезною діркою, яка на даний момент є входом до ще недореставрованого вокзалу. Центральний автовокзал Житомира розташований в центрі міста по вулиці Київській. Київська - лице Житомира. Саме з цією вулиці, в більшості випадків, і починається знайомство приїжджих з містом. Більшість архітектурних пам'яток Житомира розташовані саме вздовж Київської, тому не пройтися цією вулицею просто неможливо.
|
|
Арки
|
Перші цікаві архітектурні споруди, які видно вже від вокзалу, і на які мало хто звертає уваги, не відносяться ні до раннього бароко, ні до пізнього ренесансу. Це класика періоду розквіту радянської епохи з характерними для того часу елементами декору.
|
|
Арки
|
Арки оздоблені буряками, морквою, виноградом та іншими овочами і фруктами. А зверху стоять снопи злакових культур. Арка в купі з трьома досить симпатичними будиночками утворюють цікавий архітектурний ансамбль, який колись був місцем збору працівників сільського господарства, де всі хвалилися власними здобутками, напевно співали пісень і проголошували лозунги, взагалі це все мабуть було чимось схоже на ВДНХ, тільки в Житомирі і спеціально для колгоспників.
|
|
Частина виставкового комплексу
|
Серед трьох будинків цього виставкового комплексу минулого століття тільки один знаходиться в більш менш первозданному але в страшенно занедбаному стані. Вибиті вікна, майже повна відсутність штукатурки і корявий напис - "Ремонт обуви"...
|
|
"Колгоспи Попільнянського району"
|
Але повертаємось від радянського минулого до сьогодення - далі по Київській найбільш помітним об'єктом є Житомирський кооперативний коледж бізнесу і права.
|
|
Житомирський кооперативний коледж бізнесу і права
|
Трохи далі - Свято-Михайлівський кафедральний собор. Він так щільно вріс в міську забудову, що якшо поспішаючи йти вулицею і думати про шось своє, то цю пам'ятку архітектури 1856 року можна й не помітити.
|
|
Свято-Михайлівський кафедральний собор
|
Рухаємось вперед вулицею Київською і виходимо до Замкової гори - історичної частини міста. Десь приблизно на цьому місці знаходився Житомирський замок, з якого і почалась історія сучасного Житомира.
|
|
Костел святого Іоана з Дуклі
|
Чітких територіальних меж Замкова гора не має, але орієнтовний периметр старого міста окреслюють старі будівлі Житомира, які, отримавши статус архітектурних пам'яток, підтверджують, що саме тут і було серце старого міста.
Після війни Житомир відбудовувався в кращих традиціях радянського містобудування, без економії ресурсів і коштів, тому центр сучасного Житомира має яскравий образ успішного соціалістичного міста, зовнішній вигляд якого сформувався в 50-70-х роках минулого сторіччя.
|
|
Будинок правосуддя
|
На Соборному майдані, який за Союзу носив ім'я Леніна, в 50-х роках була зведена помпезна будівля обкому партії. Згідно з задумкою архітектора, обком прикрив собою стару частину міста і частково змінив планування вулиць, ставши головною будівлею Соборної площі. Радянський фундаменталізм, з яким відбудовувалась країна після другої світової війни, часто проявлявся доволі агресивно, повністю змінюючи зовнішність міста. Але, незважаючи на такі особливості радянського устрою, архітектура СРСР 50-х років мені подобається, є в ній щось своє, особливе, фундаментальне...
|
|
"Року 884 тут було засноване місто Житомир"
|
За обкомом, в будівлі якого сьогодні розмістився суд, ховається Замкова площа з костьолом "Святої Софії" і однойменний тихий, зелений Замковий сквер, на території якого в 1986 році був встановлений пам'ятний знак на честь 1100-ліття Житомира.
|
|
Кафедральний костел святої Софії
|
За адресою площа Замкова, 1, в колишньому будинку вікаріату - територіальної одиниці католицької церкви, розташований Житомирський обласний краєзнавчий музей.
|
|
Вікаріат. Початок XX століття
|
|
|
Вікаріат. Початок XX століття
|
Трохи далі, з протилежного боку Замкового скверу стоїть Хрестовоздвиженська церква. Похмура будівля, яка майже не змінилась за роки незалежності, виглядає доволі не типово, як для церкви. На язиці так і крутиться слово - химерно.
|
|
Хрестовоздвиженська церква
|
Пояснення дещо обшарпаного вигляду церкви дуже просте. Ще за Союзу в церкві була розташована одна з експозицій Житомирського музею природи, яка залишається тут понині. Колекція експонатів музею справді цікава і унікальна, тому й прожив музей в церкві стільки часу після розваду Союзу.
|
|
Хрестовоздвиженська церква
|
Розглядаючи церкву, привернули до себе увагу місцевого населення. Житомир важко назвати туристичним містом, тому гості з фотоапаратами тут викликають закономірний інтерес. Запитанння, як правило, класичні - звідки ми приїхали, чи подобається нам місто, і таке інше...
|
|
Полеміка на тему дати спорудження Хрестовоздвиженської церкви
|
Дядечко, який з власної ініціативи вступив з нами в контакт, виявився цікавим і ерудованим співрозмовником. Поговорили про Житомир, про архітектуру, ще про щось, закінчили датою побудови Хрестовоздвиденської церкви. Думки розбігалися, але дядько, використовуючи всі доступні йому методи переконування, наполягав на XVII столітті, тому, враховуючи завойований ним в діалозі авторитет, заперечувати не буду.
|
|
Магістрат XVIII століття
|
Навпроти Хрестовоздвиженської церкви стоїть будинок Магістрату XVIII століття. Саме тут, близько трьохсот років тому розміщувалось міське управління. В цьому нас остаточно запевнив наш новий знайомий. До речі, від магістрату видно ще одну - Свято-Успенську церкву, яка розташована на Подолі - на протилиженому боці урочища річки Рудавки. Навпростець, через зарощий бур'янами яр, навряд чи можна буде пролізти, тому до Свято-Успенської церкви ми підемо трохи пізніше, в обхід через Соборну площу.
Ще один цікавий історичний артефакт радянської доби, який важко не помітити на Соборній площі - Орден трудового червоного прапора, який був вручений Житомиру в липні 1984 року, про що й нагадує монументальна меморіальна дошка, на якій блискучими літерами викарбуваний указ президії верховної ради СРСР про нагородження міста Житомир цією почесною відзнакою.
|
Указ президії верховної ради СРСР про нагородження міста Житомира орденом трудового червоного прапора...
10 Липня 1984 р
|
Від меморіальної дошки видно верхівки ще однієї архітектурної пам'ятки Житомира - Преображенського собору, який розташований на площі Перемоги.
|
|
Преображенський собор
|
Собор вражає своєю неймовірною з першого погляду несиметричністю. Ми з Сірьогою, вдивляючись в багатоповерхові вежі з арками, намотали коло навколо собору, щоб спробувати зрозуміти задумку архітектора. Основна дзвіниця і кілька багатоповерхових веж створюють цікавий ефект величі і відсутність симетрії.
|
|
Преображенський собор
|
При вході до собору на стіні висить табличка з порядковим номером архітектурної пам'ятки, назвою і датою, яка очевидно вказує на рік будівництва собору - 1874. Але всередині собору, збоку на стіні є ще одна табличка, яка повідомляє, що будівля являється архітектурною пам'яткою і збудована вже в 1752 році.
|
|
Преображенський собор
|
Біля собору стоїть необхідний атрибут кожного обласного і деяких районних центрів - танк. Між танком і собором в зручному, людному місці, розмістилась вулична лавка з продажу тараньки.
|
|
Торгівля таранькою на площі Перемоги
|
На захід від площі Перемоги, між Замковою і Охрімовою горою, знаходиться Поділ - історичний і мальовничий район Житомира, який розтягнувся по лівому березі річки Кам'янки. Поділ радикально контрастує з центром міста. Старі вулички, які не поспішають змінюватися згідно з вимогами часу, демонструють залишки старого міста, занурюючи нас і в 50-і, післявоєнні роки, і в старий, дореволюційний Житомир.
|
|
Вулиця Подільська
|
Виходимо на вулицю Подільську, на якій розташована Свято-Успенська церква, яку ми бачили з Замкової гори.
|
|
|
|
Свято-Успенська церква
|
На воротах церкви висить меморіальна дошка, на якій написано, що у цій церкві хрещено Олега Ольжича. Українського поета, вченого, провідника О.У.Н., який був закатований у фашистському концтаборі за організацію спротиву окупантам.
|
