Вижниця - один з найсимпатичніших районних центрів Чернівецької області. Містечко розташоване в мальовничому місці біля підніжжя Карпат, розтягнувшись на кілька кілометрів вздовж берега повноводної річки Черемош, яка слугує адміністративним кордоном між Чернівецькою і Івано-Франківською областями.
|
Черемош
|
Ідея поїхати до Вижниці довго мені надокучала. Планування поїздки і вивчення розкладу руху автобусів з сусідніх райцентрів до Вижниці розтягувалося на довгі місяці, постійно відкладаючи поїздку "на потім", але випадок перекреслив всі мої розрахунки, посадивши одного теплого літнього дня мене в автобус Косів - Вижниця, який висадив мене на автовокзалі в Вижниці, де я остаточно і усвідомив, що в решті-решт дістався цього далекого для мене закутка нашої країни.
|
Вижниця
|
|
Адміністративний кордон між Івано-Франківською і Чернівецькою областями
|
Автовокзал у Вижниці знаходиться на околиці, але, враховуючи невелику площу міста і тісний симбіоз Вижниці з розташованими поруч селами, поняття околиці тут доволі змазане.
|
Автостанція
|
Закінчувались якісь літні свята і автостанція, зливаючись з розташованим поруч базаром, який просочується вуличками в напрямку центра міста, бурхливо вирувала підвищеним пасажиропотоком, відправляючи гостей з провінції назад в місто.
|
Вижниця. Центр міста
|
|
Вулиця Українська, 15
|
|
Вулиця Українська. Ліворуч - Вижницька міська рада
|
Пообідавши в їдальні, розташованій поруч з автостанцією, відправляюсь в центр міста, який, дякуючи своїй мініатюрності і особливій архітектурі, більше нагадує собою казкове містечко аніж провінційний райцентр.
|
Пам'ятник писанці
|
|
Дітвора рятується від спеки у фонтанах біля будинку культури
|
|
Дітвора рятується від спеки у фонтанах біля будинку культури
|
Центр Вижниці, який розтягнувся на пару сотень метрів вздовж вулиці Української, вражає тихою домашньою атмосферою і природнє відчуття того, що ти приїхав в рідне село до діда з бабою на літній відпочинок, а не в чуже місто, ні на хвилину не вилазить з голови.
|
Широкоформатний кінотеатр імені Шевченка
|
Центральний сквер міста, який затисли між собою вулиці Грушевського і Українська, легко ідентифікується як колишня площа Ринок, котра з часом трансформувалась з торгового центру міста в культурний.
|
Будинок культури. Колишня головна синагога міста. Допитливий місцевий хлопчисько показує мені своє місто
|
|
У цьому будинку в 1969 р. починав творчу діяльність у складі Смерічки народний артист України Назарій Яремчук
|
Одна з центрових споруд в центральній частині міста - районний будинок культури, який є не тільки архітектурною, але й історичною пам'яткою Вижниці - саме в цьому будинку культури, в кінці 60-х, розпочинав свою творчу діяльність народний артист УРСР Назарій Яремчук, який, до речі, у Вижниці і народився.
|
Районний будинок народної творчості та дозвілля
|
Саме приміщення будинку культури в минулому було головною синагогою Вижниці, але в 60-х роках XX століття будівлю перебудували, трансформувавши її в клуб. За різними даними, у Вижниці було збудовано близько 10 синагог, що не є дивним, адже в кінці XIX століття населення міста майже на 100 відсотків було єврейським і налічувало близько 4000 чоловік.
|
Вулиця Пушкіна, 4
|
|
Вижницький районний суд
|
|
Лук'ян Кобилиця
|
З іншої сторони площі стоїть будівля колишньої міської ратуші, в якій зараз розмістився Вижницький районний суд.
|
Вулиця Українська
|
Поруч з судом встановлений пам'ятник Лук'яну Кобилиці - ватажку і організатору селянських загонів, метою яких була боротьба проти кріпацтва на території сучасної Буковини. Чесно кажучи це ім'я я чую вперше, але черговий раз переконуюсь в тому, що історію України почав вчити аж ніяк не в школі, а під час моїх мандрівок країною, постійно натикаючись на нові для мене імена і історичні факти.
|
Районний відділок міліції
|
Залишаємо центр міста і виходимо на вулицю Романа Шухевича. Перша ж цікава будівля на яку одразу звертаєш увагу - районний відділок міліції. Кажуть раніше тут був ресторан, але на скільки це правда і як давно це було - сказати важко.
|
Навчальний корпус вижницької загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів імені Назарія Яремчука
|
Ідемо далі. Трохи вище по вулиці Шухевича стоїть Вижницька школа-інтернат, яка розташована на території колишнього маєтку. Будівлі, які зараз виконують функцію навчальних і житлових корпусів, дістались інтернату в спадок від колишніх власників садиби. Більшість споруд на території інтернату безперечно в першу чергу цікаві з архітектурної точки зору і виглядають не зовсім типово, як для навчального закладу.
|
Житловий корпус школи-інтернату
|
|
Мала художня академія
|
Ще кілька сотень метрів по вулиці Шухевича на південь - і вже починається село Виженка, підступаючи впритул до райцентру.
|
Вижниця
|
|
Вижницьке районне управління юстиції
|
Як я вже згадував вище - по площі Вижниця не дуже велика і фактично являє собою три довгих, паралельних одна одній, вулиці, які на півночі повторюють контур русла Черемошу, а на півдні місто впритул підступає до гори з дивною назвою Лисина.
|
Вулиця Лесі Українки. На горизонті гора Лисина
|
|
Вижницький будинок художника
|
|
Вижниця
|
В південній частині міста, яка, завдяки особливостям рельєфу, піднімається значно вище центру, поруч із стадіоном "Черемош", знаходиться католицький костел - ще одна архітектурна пам'ятка Вижниці.
|
Стадіон "Черемош"
|
|
Католицький костел. 1876 рік
|
Костел був збудований в 1876 році на кошти вірменина - Григорія Айвазова. Що надихнуло чоловіка на фінансування будівництва костелу саме у Вижниці - зараз вже важко сказати. Пізніше костел став для Айвазова родинним склепом, про що до цього часу нагадує напис польською на одній із стін будівлі.
|
Миколаївська церква
|
Трохи нижче розташована Миколаївська церква. Після скромного костьолу і на фоні розташованих поруч одноповерхових будинків, церква виглядає прибульцем з іншої планети. Оригінальна архітектура в купі з нетиповими куполами справляють дуже цікаве враження.
|
Десь у Вижниці
|
Незважаючи на деяку легку провінційність, Вижниця популярна серед туристів. В першу чергу місто приваблює любителів відпочинку в горах. Початківці часто починають свої маршрути з Вижниці - Сокільський хребет, який знаходиться за кілька кілометрів від міста, чудово підходить для юних підкрювачів Карпат. Крім того симпатична архітектура міста в перемішку з старими будинками, переважно кінця XIX століття, в яких беззмінно, вже більше ста років поспіль, розташовані школи і адміністративні будівлі, роблять Вижницю привабливою для простих мандрівників країною з фотоапаратом в руках.
|
Районний будинок дитячої та юнацької творчості
|
|
Вижницька загальноосвітня школа імені Юрія Федьковича - одна з найстаріших шкіл Чернівецької області
|
|
Вижниця
|
Сонце потроху сідає. Сьогодні ввечері я маю виїхати на Львів вечірнім поїздом з Чернівців, тому відчуття часу підганяє мене на залізничний вокзал Вижниці - на останній, запланований на сьогодні, атракціон - поїздку в Чернівці приміським поїздом.
|
Залізничний вокзал Вижниця
|
|
Залізничний вокзал Вижниця
|
З центру міста до залізничної станції йти не більше десяти хвилин. Вокзал розташований в старій станційній будівлі - типовій для багатьох невеликих залізничних станцій західної України.
|
В поїзді Вижниця - Чернівці
|
Поїзд на Чернівці складається з одного сидячого вагону і прудкого маневрового локомотиву ЧМЭ3, який долітає до Чернівців за дві з половиною години.
|
Вантажно-пасажирський поїзд Вижниця - Чернівці
|
Вагон у Вижниці щільненько заповнився компанією туристів, які на радість вокзальній касирці купили два десятки квитків. По дорозі підчепили десяток вантажних вагонів і, з патріотичними піснями під гітару, близько восьмої вечора вже були в Чернівцях.
|