Поїздка в Сумську область - це завжди подія. Дерев'яні будинки, височезні забори висотою в два метри і звичайно ж ворота, габарити яких часто перевищують габарити малосімейної однокімнатної квартири в центрі столиці України - все це виглядає якщо не фантастично, то як мінімум незвично для жителів центральної України, одним з яких являюсь я.
|
|
Вокзал станції Терещенська
|
Нормально приїхати на Сумщину з Вінниці, звідки і почалась моя поїздка, без збочених пересадок і в світлу пору доби можна тільки літом. Дефіцит поїздів в північному напрямку компенсують додаткові літні поїзди Одеса - Москва, які курсують тільки два місяці на рік, тому не бажаючи втратити таку козирну можливість приїхатися країною, о 23.07 я вже сидів в пустому купе чистенького вагона московської приписки, який порожняком вертався до Москви за новою партією бажаючих полежати на сонячних пляжах Одеси.
|
|
Станція Терещенська
|
В Вороніж приїхали в пів сьомого ранку з невеликим відставанням від графіку. Залізнична станція Терещенська, котра знаходиться не території міста, названа в честь місцевого мецената і цукрозаводчика Терещенка, котрий жив в сусідньому Глухові. Не так давно станція Терещенська обслуговувала купу приміських маршрутів, але зараз, крім транзитних поїздів на Москву і електричок Конотоп - Зернове, звідси відправляються тільки приміські поїзди на Семенівку через Шостку і Новгород-Сіверський.
|
|
Вороніж
|
Вороніж являється селищем міського типу, але шось схоже на міську забудову помітно тільки по вулиці Кошового, не далеко від вокзалу, де в середині 70-х на початку 80-х років було збудовано кілька багатоповерхових будинків. Решта території селища, не враховуючи центральної частини з універмагом і непрацюючим цукрозаводом, являється автентичним північноукраїнським селом з характерними дерев'яними ганками, височезними заборами і звичайно березами, які ростуть ледве не в кожному дворі.
|
|
Вороніж
|
|
|
Вороніж
|
Не маючи карти міста, я вийшов на вулицю Київську, яка тягнеться від вокзалу і побрів в напрямку, де по всіх признаках повинен знаходитись центр селища.
|
|
Вечная слава павшим на фронтах Великой Отечественной Войны за свободу и независимость Советской Родины
|
Зважаючи на те, що було тільки сім годин ранку - Вороніж зустрів мене ранковою прохолодою і стадами курей, яких хазяї вже випустили гуляти залитими нічним дощем пустими вулицями. Поодинокі перехожі зустрічалися тільки біля автобусних зупинок, чекаючи автобус на Шостку.
|
|
Покровська церква
|
Ближче до центру міста, якраз навпроти меморіалу встановленому до дня перемоги, стоїть те, що мені спочатку здалося місцевим будинком культури. Але величезний хрест над дверима натякнув, що це приміщення церкви.
|
|
Покровська церква
|
Як вияснилось, Покровська церква дійсно довгий час використовувалась як будинок культури. Про її трансформацію в клуб, а не навпаки, а таке також буває, натякають барельєфи явно не соціалістичної тематики.
|
|
Вороніж
|
Прямо по курсу, на перехресті вулиць Київської і Пролетарської, здіймаючись аж до неба, стоїть засмальцьований корпус колишнього цукрового заводу.
|
|
Пошта
|
За пожежною частиною повертаю ліворуч - і я в центрі Воронежа. Тут так само тихо і спокійно як і на околиці міста.
|
|
Вороніж. Центр
|
Між сільрадою і невеликим продуктовим магазином стоїть головна прикраса селища - Михайлівська церква.
|
|
Михайлівська церква
|
|
|
Михайлівська церква
|
Збудована церква була в кінці XVIII століття і завдяки цікавому і нестандартному декору виглядає, не побоюсь цього слова, унікально.
|
|
Ленін
|
Навпроти церкви, через дорогу, знаходиться Воронізька школа №1. З вікон якої учням старших і молодших класів відкривається вид не тільки на церкву, а й на пам'ятник Володимиру Леніну, котрий встановлений на спортивному майданчику якраз навпроти церкви.
|
|
Колишнє земське училище
|
До речі, поруч з новою школою, збудованою в 1989 році, знаходиться і старий корпус, в якому близько 100 років назад розташовувалось земське училище.
|
|
Вороніж
|
От в принципі і весь центр Воронежа. Між церквою і селищною радою стоїть будиночок в якому вочевидь колись була зберкаса, так як на стінах до цього часу висять ящики з сигналізацією.
|
|
Воронежу 800 лет
|
А трохи далі, поруч з універмагом, на площі, де очевидно проводились урочисті події, стоїть декоративна фортеця, котра була зведена в кінці 70-х років до 800-річчя з дня заснування міста.
|
|
Вороніж
|
З містка через річку Осоту, яка протікає через центр Воронежа, видно ще одну, Спасо-Преображенську церкву, дорога до якої тягнеться вузькими вуличками, забудованими в основному дерев'яними, класичними для Сумської області, одноповерховими будинками.
|
|
Михайлівська церква на протилежному березі Осоти
|
По суті це вже околиця Воронежа, далі тільки кладовище, яке знаходиться по цій же вулиці Леніна, де стоїть Спасо-Преображенська церква.
|
|
Спасо-Преображенська церква, XVIII століття
|
|
|
Спасо-Преображенська церква
|
Поруч із Спасо-Преображенською церквою знаходиться цікавий об'єкт, всередині якого багато років назад був схований понижуючий трансформатор. В Радянському Союзі було традицією встановлювати обладнання електромереж поруч з церквами або перед центральним входом до колишнього маєтку польського панича, тому розташування підстанції саме в цьому місці не дивує, але кладка цегли на будиночку, в якому знаходився трансформатор дуже цікава і очевидно це був або один із перших об'єктів ГОЕЛРО або трансформаторна будка має значно давнішу історію.
|
|
Вороніж
|
Покрученими вулицями, виключно на інтуіції, повертаюсь назад до знайомої мені вулиці Київської, якою іду до залізничного вокзалу. Взаємне розташування вулиць в Воронежі добряче розвиває просторове мислення. Заблудитися тут важко, так як місто відносно невелике і між вулицями повно перехресть на яких завжди можна повернути в потрібному напрямку. Але й прийти з першого разу в потрібне місце не завжди получається - більшість вулиць під невеликим кутом повертають в сторону, а для неуважного туриста, який ловить гав, оглядаючись по сторонах і свято вірить, що він іде по абсолютно рівній вулиці, яка тягнеться строго на північ - це справжнє горе.
|
|
Погріб на станції Терещенська
|
Часу залишалось не багато, скоро буде відправлятись дизель на Семенівку і хотілося б на нього встигнути, тому прямою наводкою іду на вокзал. Вокзал станції Терещенська невеликий, але в пікові дні тут збирається чимала купа народу. Більшість людей, які сидять в залі очікування, їдуть або в Київ, чекаючи поїзд Шостка-Київ, або транзитними поїздами від'їжджають в Росію до кордону з якою звідси 50 кілометрів.
|
