На головну Команда  | 
Тульчин УКР | РУС
Тульчин - один з небагатьох райцентрів Вінницької області, який, хоча і з натяжкою, але завоював собі статус туристичного міста.

Автовокзал в Тульчині

Цікава архітектура, яка залишилась в спадок Тульчину, дякуючи, насамперед, Станіславу Щенсни Потоцькому, неабияк приманює сюди і екскурсійні групи, і поодиноких туристів, для яких Тульчин є головним туристичним об'єктом під час мандрів півднем Вінницької області.

Типова радянська "контора" 60-х років поруч з автовокзалом

Автентична символіка

В Тульчині я вже не вперше. Місто розташоване на одній із головних транспортних магістралей області, тому, якщо ви хоча б зрідка мандруєте Вінницькою областю - в Тульчин рано чи пізно, все одно, заїдете. Хоча всі попередні візити були транзитного характеру і нагода нормально прогулятися містом випала лише цього разу.

Центр міста. На передньому плані корпус ветеринарного технікуму

Перше враження будь-якого туриста від Тульчина - це, звичайно, автовокзал. Єдині транспортні ворота міста, як сказав би класик - занедбане місце, куди рідко ступає культура. Корисну площу прямокутної коробки Тульчинського автовокзалу, збудованого в період розквіту Союзу, поділили між собою магазин вікон, продуктів і будівельних матеріалів. Якщо з попередніми двома торговими точками ще сяк так можна миритися, очікуючи автобус, то розвантаження машини з цементом біля входу до вокзалу, створює, м'яко кажучи, деякий дискомфорт. Але, в цілому, якщо не дивитися в сторону привокзального туалету - автовокзал в Тульчині виглядає не так вже й страшно.

Вулиця Леонтовича

Сучасний Тульчин, незважаючи на цікаву історію і унікальну архітектурну спадщину часів Речі Посполитої, має вигляд типового радянського міста, образ якого сформувався орієнтовно в 1970-1980 роках.

Тульчин

Центр Тульчина. Районний будинок культури і торговий центр

Розгледіти в Тульчині колишнє польське місто вже доволі важко - це звичний для Вінницької області районний центр, який живе буденним життям, намагаючись, в рамках свого провінційного бюджету, рятувати всю ту архітектурну складову, яку залишили в спадок Поляки.

Тульчинське училище культури

Палац Потоцьких

Трудові будні студентів училища культури

Найвідоміша архітектурна пам'ятка Тульчина - шикарна будівля колишньої резиденції Станіслава Щенсни Потоцького. Палац, котрий був зведений в середині XVIII століття, знаходиться в центрі міста - його добре видно при в'їзді в Тульчин з Вінницького напрямку.

Залишки колишньої величі

Залишки колишньої величі

Зараз в палаці живе училище культури, котрому і дістались колишні хороми Потоцьких, реставрація яких напевно не закінчиться ніколи. По своїй сільській простоті, років десять тому, я навіть вирішив дочекатися закінчення реставрації палацу, щоб приїхати в Тульчин і, в числі перших, зробити свіжі пафосні фотографії відновленого палацу Потоцьких. З того часу я став в рази мудрішим і почав дивитися на речі більш реалістично :)

Колишній домініканський костел. Зараз - православна церква

Навпроти резиденції Потоцьких розташований колишній домініканський костел, який, разом з розкиданими по всьому місту будинками кінця XIX сторіччя, чудово доповнюють один одного, виділяючись поміж п'ятиповерхової забудови радянської доби.

Dark side of the moon. Корпуса НВК №3 в дворі колишнього костьолу домініканців

Пам'ятник Суворову перед церквою

Перед церквою, в центрі міста, за Союзу був встановлений пам'ятник Суворову. В 1796 році, готуючись до війни з революційною Францією, Тульчин став опорним пунктом, розквартированої на Поділлі, російської армії, командувачем якої був відомий полководець Олександр Васильович Суворов. До речі, Тульчинський Суворов - копія пам'ятника Суворову в Ізмаїлі.

Вулиця Суворова, 17

Житловий фонд минулого століття в центрі Тульчина

Стоматологічна поліклініка. Будинок 1870 року

Але залишимо позаду садибу Потоцьких і пройдемось центром Тульчина вздовж колишньої вулиці Леніна, не так давно переіменованої на честь Миколи Леонтовича - відомого українського композитора, який деякий час жив і працював в Тульчині.

Будинок культури в центрі міста

Пам'ятник Леонтовичу в Тульчині

Миколою Леонтовичем, на початку 1920-х років, була заснована перша в Тульчині музична школа. Сучасна, міська дитяча музична школа, розташована в центрі міста по вулиці Лентовича, 53, в колишньому будинку пана Сваричевського - юриста Софії Потоцької, дружини Станіслава Потоцького.

Вулиця Миколи Леонтовича, 53. Фасад будинку дитячої музичної школи

Через дорогу від музичної школи стоїть католицький костел "святого Станіслава" - діючий, але під час мого візиту знаходився в стані радикальної реконструкції.

Католицький костел

Ще одна архітектурна родзинка Тульчина - будиночок по вулиці Леонтовича, 86. Колись тут знаходився місцевий РАЦС, а зараз приміщення ділять між собою кілька державних організацій. Симпатичний будиночок був збудований місцевим купцем Розенфельдом для своєї доньки на початку XX століття.

Вулиця Леонтовича, 86

Будинок по вулиці Леонтовича, 51

Зовсім поруч розташований так званий малий палац Потоцьких, який був збудований наприкінці XVIII століття. Після взяття в 1794 році Варшави, Суворов, керуючи розташованою на Поділлі армією, перетворює малий палац Потоцьких на свою штаб-квартиру. Зараз будівлю палацу захопив технікум ветеринарної медицини, але погруддя Суворова, встановлене перед центральним входом, до цього часу нагадує про події минулих днів

Так званий "малий палац Потоцьких"

Історичну архітектуру в західній частині міста проріджує радянська забудова 60-80-х років. В цілому цей період історії міста чимось унікальним не відрізняється - крім типових, мало чим примітних, але необхідних кожному місту інфраструктурних об'єктів, тут можна подивитися хіба що на міський стадіон, збудований в 60-х роках в кращих спортивних традиціях Радянського Союзу. А через дорогу від малого палацу Потоцьких розташований дитячий ортопедичний санаторій - до речі популярний в своїх колах оздоровчий заклад.

Готель "Подолянка"

Осінній Тульчин

Ще одна сторінка в історії Тульчина - євреї. В XVII столітті єврейська община Тульчина була однією з найбільших на території сучасної Вінницької області. З роками кількість єврейського населення зменшувалась, але, згідно з переписом населення, навіть на початку XX століття, більш ніж половина жителів міста були євреями.

Тульчин. Вулиця Пушкіна

Навіть зараз, в центрі міста, все ще можна побачити характерні єврейські будиночки, автентичний фасад яких ховається за товстим шаром "Євроремонту".

Центр

В південній частині Тульчина, за молокозаводом "Тульчинка", на височезному пагорбі, з якого видно все місто, розташоване старе єврейське кладовище. З центру міста сюди дійти не важко, але дорогу краще запитати в місцевих, щоб не гаяти час, нарізаючи кола навколо молокозаводу.

Старе кладовище

Старе кладовище

Продираючись через непролазні джунглі, якими обросли старі поховання, розумієш наскільки сильна і згуртована єврейська нація не тільки в Тульчині, а й у всьому світі...

Погляд на Тульчин з кладовища

Погляд на Тульчин з кладовища

Значна частина поховань потопає в непролазних зарощах дикого бузку. Собаки, в розташованих поруч з кладовищем дворах, почувши запах незнайомця, брешуть ніби останній раз в житті, охороняючи від мене території своїх дворів... А в тіні кущів ховаються сотні старих надгробків, які тягнуться все далі і далі, вверх по пагорбу.

Старе кладовище

Піднімаючись вище, джунглі потроху зникають і з'являються вже нові, сучасні могили із зіркою Давида на надгробках... Велика і сильна єврейська громада Тульчина майже повністю зникла, точнісінько так само як і єврейське населення, розташованого за 60 кілометрів звідси, Шаргороду ...

Успенська церква. 1789 рік

Обідня спека виганяє мене з кладовища і я спускаюсь з пагорба вниз, в місто. Попереду дорога назад, на Вінницю. Проходжу мимо старої Успенської церкви і виходжу до автовокзалу. Автобуса до Вінниці чомусь довго не було, тому обідав в вокзальному чайному кіоску - це, до речі, ще одна особливість Тульчина, незважаючи на туристичну привабливість, нормальної їдальні в центі міста я так і не знайшов.

вересень 2016