Тячів довго залишався для мене Террою Інкогніта Закарпатської області. Місто знаходиться в віддаленому закутку області, куди заїхати транзитом, так би мовити - по дорозі, практично немає звідки, хіба що з Румунії. Тому залишалось чекати гарної погоди і вільного часу, щоб виділити день на поїздку саме до Тячева. Літо 2015-го на Закарпатті видалося на стільки спекотним і безхмарним, що виїзд в Тячівський район напрошувався сам собою, тому побувавши в сусідньому Солотвиному, я звичайно ж зробив піт-стоп і в Тячеві.
|
|
Тячів. Центр міста
|
В Тячів мене підвезли якісь Угорці, на розбитому в хлам мікроавтобусі, висадили в центрі міста і погнали далі по своїх справах.
|
|
Тячів. На горизонті - гора Нересенул-Маре
|
Раніше в Тячеві я ніколи не був і не мав уявлення як виглядає цей невеличкий райцентр на Тисі. Скупі відомості в путівниках, з переліком архітектурних пам'яток, і нудні фотографії "ні про що" сформували в мене образ середньостатистичного районного центру, де немає чого дивитися.
|
|
Центр міста. Туристи
|
Насправді ж Тячів виявився справжньою перлиною Закарпаття, містом із затишними вулицями, цікавою архітектурою, і звичайно ж специфічним міжнародним місцевим колоритом.
|
|
Центр міста
|
По площі місто дуже компактне і всі головні, з точку зору заїжджого туриста, архітектурні пам'ятки Тячева знаходяться в центрі, що звичайно дуже полегшує життя, особливо після насиченого виснажливим маршрутом дня - не потрібно далеко ходити в пошуках цікавого.
|
|
Вулиця Незалежності. По центру - реформаторська церква
|
Місто вражає неабиякою охайністю і чистотою, помічається повага як до архітектурних пам'яток так і до історичної спадщини в цілому.
|
|
Верхівка реформаторської церкви з годинником
|
Найстаріша будівля міста - реформаторська церква, дзвіниця якої височіє над центральною площею міста. Історія церкви бере початок приблизно з XIII - XV століття, з часів Угорського Марамароського жупанату - місцевої адміністративної одиниці. Тому, враховуючи такий поважний вік церкви, вивчення історії її будівництва, в поєднанні з цікавою архітектурою і оздобленням, до цього часу залишається достойним предметом дослідження для любителів цієї справи.
|
|
Католицький костел. 1780 рік
|
За кілька кроків від реформаторської церкви стоїть ще один храм міста - католицький костел, який носить ім'я першого короля Угорського королівства - Іштвана I.
|
|
Пішохідна зона. Праворуч парафіяльний будинок
|
|
|
Парафіяльний будинок
|
Між Реформаторською церквою і костьолом протягнувся симпатичний пішохідний провулок, який з'єднує вулицю Незалежності і паралельну їй вулицю Кошута.
|
|
Універсам
|
В провулку, за парафіяльним будинком, майстерно замаскувавшись незвичною для таких споруд, фарбою приємного кольору, притулився невеличкий радянський універсам.
|
|
Вулиця Незалежності
|
Поруч, в затишному сквері вишикувались вряд майже всі пам'ятники Тячева, кожен з яких нагадує про події минулих днів...
|
|
Героям революції гідності
|
|
|
Тячівцям, які загинули у першій та другій світових війнах
|
|
|
Герой Радянського Союзу Степан Миколайович Вайда
|
Найбільший, і справді вражаючий, монумент - "Героям революції гідності", поруч пам'ятник "Тячівцям, які загинули у першій та другій світових війнах" - з міфічним птахом Турулом. Далі пам'ятник афганцям і скромний, але яскравий, монумент герою Радянського Союзу, танкісту Степану Вайді.
|
|
Тісне сусідство держави й народу. Кондитерська прокуратура Тячівського району
|
Сунемо вулицею Незалежності далі на захід. Архітектура будинків в центрі міста цікава, хоча яскравою унікальністю і не відрізняється. Але водночас з цим Тячів має якийсь гармонічний вигляд - ніде нічого зайвого, хіба що поодинокі п'ятиповерхові будинки радянської доби виглядають як прибульці з космосу.
|
|
Тячів
|
|
|
Тячівська міська рада
|
Центральна площа Тячева - площа Поштова. Розташована вона згідно з класичними канонами містобудування, точно в центрі міста, по вулиці Незалежності. Зовнішній вигляд Поштової площі сформувався вже за Союзу, тому, навіть незважаючи на давню історію міста, виглядає вона доволі сучасно і дещо аскетично.
|
|
Готель "Тячів"
|
|
|
Районний будинок культури
|
По периметру площі розтягнулись рядком - готель Тячів, з невеликим ресторанчиком під боком, колишній будинок зв'язку, а зараз просто поштове відділення, і по центру - будинок культури. Всі міські урочистості проходять тут, але, враховуючи скажену спеку, на площі я довго не затримався - пішов тінистими вуличками на південь міста до Тиси.
|
|
Рентгенологічне відділення лікарні
|
Південна околиця Тячева розтяглася вздовж кордону з Румунією, який проходить по руслу Тиси. Місця тут цікаві, більш того, на річці навіть стоїть старий, зруйнований під час другої світової міст, але, враховуючи прикордонний статус території, з картою в руках і фотоапаратом на шиї, нормально тут не погуляєш - відчуваєш себе наживкою як для своїх прикордонників, так і для Румунських, по той бік річки.
|
|
Увага! Державний кордон України. Прохід (проїзд) заборонено
|
Повертаюсь назад в центр міста. По дорозі вечеряю в непоганій їдальні, яку зустрів по дорозі і, враховуючи, що до відправлення поїзда на Львів залишається трохи більше ніж пів години - суну на залізничний вокзал.
|
|
Класика місцевої архітектури
|
|
|
Вулиця Гагаріна. Прямо по курсу - кінотеатр імені Шевченка
|
Північна частина міста, де розташовані обидва Тячівські вокзали, має вже не такий естетично довершений вигляд як центр, тут зосереджена частина промислових підприємств Тячева, що, звичайно, накладає свій відбиток на навколишні вулиці.
|
|
Вулиця Кошута. Греко-католицька церква. XIX століття
|
На перехресті вулиць Кошута і Гагаріна стоїть будівля греко-католицької церкви Тячева. А за кілька сот метрів, поруч з міським парком, розташований кінотеатр Шевченка, до речі діючий.
|
|
Тячів. Автостанція
|
|
|
Перехрестя
|
За рогом розташований Автовокзал - тиха гавань, куди здавалося б і не заїжджає ніякий транспорт, але солідний розклад руху автобусів переконав мене в протилежному - тячівський автовокзал, як і більшість автостанцій в райцентрах країни, живе переважно ранковим життям.
|
|
Приміський поїзд Батьово - Солотвино
|
|
|
Залізничний вокзал Тячів. За кілька хвилин до прибуття пасажирського поїзда Солотвино - Львів
|
Прохолодний зал очікування на залізничному вокзалі став справжнім спасінням після шаленої спеки, яка накрила країну. Хоча зал очікування - це занадто сильно сказано, правильніше було б - кімната з лавками і касою. Будівля залізничного вокзалу в Тячеві - суто функціональна споруда, позбавлена будь-яких естетичних прикрас, але свою функцію вона виконує на відмінно. Каса на вокзалі працює, черговий по станції оголошує про запізнення поїздів, поруч залізничники чекають на приміський поїзд, а в тіні дерев товчеться сім'я циган, голосно вирішуючи між собою куди їхати далі - на Солотвино, чи повертатись назад на Берегово...
|
