|
|
Камон Вася
Старайся не трусити попіл
Добий бродяга п'ятку
І поїдем в файне місто Тернопіль!
|
Брати гадюкіни.
Файне місто Тернопіль
|
Ідея поїхати народилась як завжди спонтанно, квитки і трофейний кефір купили за пів дня до від'їзду. Як вже стало традиційно їдемо з Сірьогою ми з Жмеринки. Їхати всього-навсього 4 години, за які навіть нормально виспатись не можна. Квитки купили на Херсон-Львів, який виїжджає з Жмеринки в 6.20 ранку, а приїжджає до Тернополя близько десятої ранку.
|
|
|
|
Жмеринка. Яскраве ранкове сонце світить на поїзд Херсон-Львів
|
За 4 години руху встигаємо трохи виспатися і з'їсти майже весь трофейний продовольчий комплект. Шось близько десятої ранку - поїзд підрулює до залізничної станції міста Тернопіль. Вискакуємо з вагона. Вокзал в Тернополі такий великий шо аж не влазить в об'єктив фотоапарата.
|
|
Тернопіль
|
Всередині вокзалу просторо і чисто, людей не багато. А другий поверх нас здивував майже пустими залами очікування. Чи то тут завжди так, чи то ми в якийсь не той день приїхали...
|
|
Тернопільський вокзал
|
Лишаємо вокзал в спокої і йдемо прямо, туди куди вказує стрілка з написом "Вихід в місто". Біля вокзалу невелика привокзальна площа, тут сновигають всякі таксі і маршрутки, обходимо їх і йдемо прямо по вуличці, проходимо пару сотень метрів мимо кількох будинків... Слабо орієнтуючись в місцевості і назвах вулиць просто йдемо далі і зацінюємо все шо бачимо по дорозі. Здивував надзвичайно тихий ранок в місті, таке враження, що тут ніхто не їздить автомобілями, а люди дуже тихі і ніхто не виходить на вулицю. Зовсім поруч з вокзалом надибуємо на театральну площу з театром імені Тараса Шевченка. Біля театру ліпили до купи якусь сцену, але це не помішало нам роздивитися з усіх сторін споруду періоду радянської епохи.
|
|
Тернопільський театр
|
Всі отчуючі вулиці і скверики біля театру наче створенці спеціально для того шоб або виспатись на лавочках в тіньочку або просто відпочити.
|
|
Бульвар Шевченка
|
|
|
Пам'ятник Шевченку
|
Дослідивши на практиці, що на Тернопільських лавочках, встановлених по бульвару Шевченка, дуже кльово відпочивається і чудом не попавши під арт-обстріл голубів, які гніздяться на гілках якраз над головами, повертаємо в першу-ліпшу вуличку.
|
|
Тернопільські вулички
|
Побачене дуже нагадує собою Чехію, якою її як правило малюють на рекламних плакатах Чеського пива. В кінці вулички видніється чергова пам'ятка архітектури - кафедральний собор.
|
|
Кафедральний собор Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії
|
Собор, повна назва якого, згідно з таблички на ньому - "Катедральний собор Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії" був збудований в XVIII столітті з 1749 по 1779 роки. Під час Великої Вітчизняної війни він добряче постраждав і був реставрований в 1959 році.
Одразу перед собором, на площі Свободи, скаче на коні князь Данило Галицький.
|
|
Князь Данило Галицький
|
Від площі Свободи проходимо якусь сотню метрів до вулиці Замкової, на якій як не важко здогадатись стоїть зАмок. В XVI столітті він був важливим військовим об'єктом, а тепер втратив свій статус, в ньому розміщується Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з греко-римської боротьби.
|
|
Замок XVI століття
|
Тернопільський зАмок це не то що всі звикли бачити в фільмах - стрункі високі вежі, залізні ворота і під'йомний міст через рів з водою.
|
|
Замок XVI століття
|
Тернопільський замок пережив багато військових нападів і не один раз його розвалювали. Історичні джерела кажуть, що останнім його власником був граф Франциск Коритовський, який і перебудував замок приблизно до такого вигляду, який є зараз, прибравши характерні для замків особливості - ворота, укріплені стіни ну і напевно ж досить серйозно змінив загальний вигляд.
Саме цей замок, став центром розвитку міста в XVI столітті, навколо замка почало розвиватися поселення, яке з часом переросло в Тернопіль.
Від замку відкривається шикарний вигляд на величезний Тернопільський ставок. Водойма було створена приблизно в той же самий період, коли будувався замок.
|
|
Тернопільський став
|
От тут то, дивлячись на це мініатюрне море і помічається компактність міста. В Тернополі майже всі основні об'єкти поруч. Задершись чим повище можна легко зорієнтуватись на місцевості, що ми з Сірьогою і зробили, порівнюючи те що бачимо з привезеною картою, надрукованою на струйному прінтері.
|
|
Набережна парку Шевченка
|
Якшо спуститись в цьому місці вниз до Тернопільського квазі-моря, то попадаєш до парку Шевченка. В парку дуже мало сміття і багато лавочок, а на березі повно фанатів рибаків з вудочками. В парку є свій маленький автономний ставочок, вода до якого поступає від Тернопільського ставу.
Рулимо вдовж берега Тернопільського ставу в сторону дамби. По дорозі зустрічається наступний пам'ятник архітектури XVI-XVII століття - Здвиженську церкву.
|
|
Пам'ятник архітектури - Здвиженська церква
|
Пройшовши по вулиці з прикольною назвою "Над ставом" виходимо до вулиці Руської. От тільки тут ми з Сірьогою побачили якусь мінімальну міську метушню, а до цього нам здавалося, що в Тернополі сьогодні навіть транспорт не їздить.
Пройшовши через дамбу, через яку витікає з ставу річка Серет знаходимо "Фуршет", в якому поповнюємо запас продуктів. Після закупів повертаємо за ставом і сунемо в кущі, які офіційно називаються парком "Загребелля". Парк виявився знатно засипаним пустими пляшками, стаканчиками, упаковками від кетчупів і іншим хламом потрібним при споживанні алкогольних напоїв. Вже втративши надію знайти більш менш чисте місце, щоб пожерти нам на очі попадається відносно чистенька поляна.
Після знатного обіду, принципово не забувши вишвирнути упаковки від наших кефірів в мусорку, йдемо назад до дамби. Біля дамби нам таки вдалося зустрітися з однією нашою знайомою - Ксюхою. Розбудити Ксюху ми марно намагалися ще з самого ранку, періодично назвонюючи їй на телефон, але близько двох годин дня сеанс зв'язку таки відбувся і от пройшло якихось пару годин і наша Ксюха вже показує нам те, що ми самі ще не встигли подивитися в Тернополі.
|
|
Зліва - гідропарк, зправа - Тернопільський став
|
Парк "Топільче". Але нам так здалося, що місцеві його називають просто гідропарком. От такий тип парку мені подобається найбільше. Парк надзвичайно зелений, в ньому повно кропиви і всякого бур'яну по коліна, але разом з тим присутні асфальтовані доріжки, всілякі будівлі і прибамбаси, які не дають перетворитися парку в ліс. Крім того, через весь парк вдовж і впоперек протікає ціла система річечок.
|
|
Тернопільський гідропарк
|
Гідросистема парку використовується в основному для катання на катамаранах, в парку повно місточків, висота яких розрахована на те, щоб під ними міг пропливти катамаран.
|
|
|
|
Гідропарк
|
Приємно здивувала наявність в парку, та і в інших місцях скупчення любителів пива, пластмасових ватер-клозетів.
Поблудивши по парку, пройшовши мимо Тернопільського міського клубу любителів загартування і зимового плавання, Ксюха нас завела до якоїсь своєї любимої кафешки де ми посьорбали помаранчевого соку і посунули далі.
Знову виходимо на вулицю Руську. Чергова історична споруда - "Церква Різдва Христового". Історія каже, що церква була споруджена в 1602-1608 роках майстером Леонтієм.
|
|
Церква Різдва Христового
|
Від церкви повернувши на вулицю Валову знову попадаємо в маленьку Чехію. Квіти, невеличкі магазинчики, затишні кафешки.
|
|
Вулиця Валова
|
Тут другий раз переконуємось в компактності центральної частини міста Тернополя, бо зробивши коло ми знову повертаємося до бульвару Шевченка, і далі до залізничного вокзалу.
|
|
Міські квіти
|
Центр міста дуже гарно оформлений отакими квітами, брутальні радянські перехрестя, декоровані по совдепівському квадратними бетонними плитами, завдяки квітам виглядають дуже привітно. В центральній Україні шось подібне я зустрічав дуже рідко і не в таких глобальних масштабах.
Наша Ксюха, будучи великим знавцем всіляких кабаків і різних забігайлівок, вирішила мені і Сірьогі показати те, шо варте нашої уваги. Повна назва кафешки - "Музей їдальня Старий Млин". Правда те шо ми побачили важко назвати кафешкою, це дійсно більше схоже на їдальню, але скажено декоровану.
|
|
Музей їдальня Старий Млин
|
Декорування починається ще з самого входу на подвір'я, де під ногами валяються всілякі приладдя сільськогосподарського призначення періоду приблизно XIX, початку XX століття. Саме приміщення їдальні не те що декороване, воно просто завалене різноманітним мотлохом, починаючи від старезних залізних вутюгів і закінчуючи самоварами і здоровенецькими мідними чайниками, які висять на мотузку у вас над головою. Чітко визначитись скільки тут кімнат і тим більше поверхів я не зміг. Саме цікаве те, що весь цей безлад створює специфічну і я б сказав би приємну атмосферу. На порозі вас вітає чорний афро-американець в солом'яному брилі, а в якості страви в меню присутня ціла купа страв, які важко піддаються класифікації, наприклад "Домашні хробачки" або "Волохаті мачайки".
|
|
Музей їдальня Старий Млин
|
Посиденьки в "Старому млині" стали завершальними при дослідженні Тернополя. Вертаючись до вокзалу ми ще й попали на якесь диско, сцену для якого збирали вранці перед театром.
|
|
Танці
|
І знову залізничний вокзал. Походеньки Тернополем на сьогодні закінчені. З гордістю для себе ми з Сірьогою прикинули шо гуляючи містом ми ні одного разу не скористались міським трансортом. Але варто відмітити, що Тернопіль не таке то й велике місто і деякі маршрути, як я помітив, зручніше проходити саме пішки.
|
|
Залізничний вокзал
|
Стоїмо на пероні чекаємо свого 42-го Трускавець-Дніпропетровськ. На одній з платформ проходить висадка з якогось приміського дизеля, в цей час ще під'їжджає приміська електричка Львів-Тернопіль. Я звичний до перевантажених приміських електричок, але такого потоку народу я не бачив навіть на вечірніх електричках Київ-Фастів.
|
|
Прибула електричка Львів-Тернопіль
|
Залізши в 42-й поїзд Трускавець-Дніпропетровськ ми з Сірьогою потужно завалюємося спати і просинаємось вночі аж перед Жмеринкою, в Жмеринці Сірьога зістрибує з поїзда, щоб пересісти на свій 158-й Могилів-Подільський-Київ і поїхати до Києва, а я їду далі 42-м до Вінниці.
|
