Тараща - невеличкий районний центр в Київській області. Таких вроді би нічим непримітних пгт по всій Україні просто завалісь, але в кожному з них, навіть в самому забацаному, можна найти шось прикольне. Те шо Тараща по бумагам являється районним центром починаючи з 1957 року це ще нічого не значить. Якшо копнути глибше, то містечко почало жити ще в XVII столітті, але з часом старі і вже втрачені надбання забулись і місто живе тим шо є.
|
|
Тараща. Автовокзал
|
Так само як театр починається з вішалки, будь-який районний центр починається з автовокзалу. Автовокзал це один з основних осередків руху містечка. В містах, які не мають пасажирських залізничних станцій весь транспортний рух перенесено на маршрутки, маршруточки, скрипучі ГАЗелі і інші відносно нормальні автобуси.
|
|
Вулиця Леніна
|
В Таращі легко орієнтуватись, більша частина міста забудована квадратами і це просто казка для любителів поблудити по новому невідомому місту. Поперек міста проходить вулиця Леніна. Вулиця Леніна це справжній архітектурний парк Юрського періоду. Такої кількості напіврозвалених хаток початку XIX століття і післявоєнного часу я ше не бачив ніде. Якшо в інших містах по центральній вулиці, яка як правило зветься чи звалася вулицею Леніна, можна якось орієнтуватись, то в Таращі це така ж вулиця як і решта паралельних їй, але із закосом на проспект, з великими клумбами посеред дороги.
|
|
Таращанський парк
|
Якшо спускатися вниз по Леніна і перейшовши по містку через річку піти далі по тій же самій вулиці Леніна, то можна попасти в так званий Таращанський парк. Або я в ньому не найшов те що надає йому статус парку, або він просто-напросто вже давно став лісом.
|
|
Стандартна Таращанська архітектура
|
Враження від міста досить специфічне. За кожним кутком тебе переслідує якась будівля початку XX століття, післявоєнна хата чи архітектура розквіту радянської епохи. Для мене було дивом побачити магазин, який лишився в моїй пам'яті з часів босоногого щасливого радянського дитинства. Якби не було офігенного оформлення магазину українським перелазом і кондішина на стіні, то я б точно подумав шо я знов в СССР.
|
|
Магазин
|
Життя Таращі трохи активізується завдяки приїжджим студентам. Таращанський агротехнічний коледж імені героя радянського союзу О.О. Шевченка є досить продвинутим ВУЗ-ом і збирає собі студентів з усіх оточуючих містечок і сіл.
|
В цьому технікумі 1938-1941 роках навчався герой радянського союзу Шевченко Олександр Овсійович,
який в роки великої вітчизняної війни повторив подвиг Олександра Матросова
|
Кажуть шо в цьому старому корпусі ВУЗу колись була в'язниця, а тепер це навчальний заклад і відділення ПриватБанку. Навпроти агротехнічного коледжу, через дорогу, на височезницькому пагорбі є міський будинок культури і пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку.
|
|
Тарас Григорович Шевченко
|
Від Шевченка непогано проглядається частина міста за річкою і дуже добре видно лісо-парк і можна нормально зацінити шо цей ліс нічогенько так густий і займає велику територію.
Трохи вище від ВУЗу, по вулиці Шевченка, можна найти меморіал воїнам, загиблим під час громадянської і великої вітчизняної війни.
|
|
Меморіал воїнам
|
Цей меморіал є стратегічним орієнтиром, так як саме біля нього знаходиться пожежно-рятувальна служба Таращі, на території якої стоїть просто надзвичайна пожежна каланча.
|
|
Каланча
|
Розговорившись з пожежниками, які шаталися без діла біля пожарки, мені вдалося трохи вияснити шо це за вежа. За словами пожежників вежа стояла тут ще до війни, про її геройське протистояння ворогам свідчать сліди від куль і, можливо, снарядів. Колись в каланчі був ще один поверх, але з якихось причинах його розібрали.
|
|
Дірки від куль
|
Побродивши вулицями містечка і не найшовши більше нічого цікавого, розговорився з мєсними таксістами. Діалог з ними получився більш чим вдалим, але по нормальному узнати скільки кілометрів треба йти туда-то і туда-то не получилось, так як вони в силу професійних особливостей міряли відстань гривнями, а не метрами. В знак подяки про надану інформацію прийшлося скористатися їхніми послугами.
|
|
Музична школа
|
В центрі міста, по вулиці Шевченка, є неймовірно цікава музична школа. Неозброєним оком видно шо це колись був костьол. Ще в радянські часи в приміщенні цього костьолу розмістили музичну школу. На будівлю ніхто не претендує і музична школа тут так і живе.
|
|
Костьол
|
Трохи незвично цю музичну школу фоткати, по звичці весь час старався шоб в кадр попав хрест на верхушці, якого там вже давно нема.
В кінці покрученої вулиці Боженка знайшлась церква. Так як ворота до церкви були закриті, то вияснити її назву і нормально сфоткати не получилось.
|
|
Церква. Вулиця Боженка
|
Майже в центрі міста, зовсім не далеко від автовокзалу є Українська автокефальна православна церква святого Архистратига Михаїла.
|
|
Українська автокефальна православна церква святого Архистратига Михаїла
|
Оце по суті і все шо було варте моєї уваги в Таращі. Але я не здивуюсь якшо наступного разу найду тут дотепні розвалини ше якоїсь старої хати. До речі, транспортне сполучення Таращі з навколишнім світом не погане. Найчастіше сюди гасають автобуси з Білої Церкви та з Києва від південної автостанції.
|
