Містечко Рахів розташоване в долині річки Тиси, в високогірній частині Карпат між Чорногірським і Свидовецьким гірськими масивами. Адміністративно Рахів відноситься до Закарпатської області, але історично і транспортно місто завжди було ближчим до Івано-Франківщини.
|
|
Карпати
|
Залізнична гілка Сигет - Ясіня, яка в 1895 році сполучила Рахів з Івано-Франківськом, на сьогоднішній день являється однією з головних транспортних магістралей регіону. Пізніше було прокладене автомобільне шосе, яке, враховуючи складний рельєф місцевості, протяглося від Рахова до Івано-Франківська паралельно залізниці і тільки на Яблуницькому перевалі автомобільна дорога йде строго на північ, а залізниця робить круту петлю і пірнає в тунель під горами в напрямку Ворохти.
|
|
Залізничний вокзал Рахів
|
|
|
Залізничний вокзал Рахів
|
Рух поїздів по Рахову не дуже інтенсивний - станція тупікова і грандіозного пасажиропотоку тут немає. Але в зимову пору і весною під час відлиги, коли автобусне сполучення завмирає на невизначений час, поїзд стає єдиним транспортним засобом, яким можна кудись виїхати через Засніжені Карпати.
|
|
Поїзд Київ - Рахів. Підготовка тепловоза в зворотну дорогу
|
Рахів кінцева станція на цій залізничній гілці, далі на південь, в напрямку Румунії, тягнуться ржаві рейки до станції Берлебаш, де ні пасажирського, ні вантажного руху вже давно немає, а були часи, коли з Рахова можна було доїхати приміським дизельом в Румунський Сигет, але немає нічого вічного...
|
|
Залізнична станція Рахів
|
Поїзд номер 457 Київ-Рахів, яким я виїхав вночі з Тернополя, прибув з невеликим запізненням близько одинадцятої години дня. Сама поїздка через Карпати заслуговує окремої розмови, тільки справжній майстер слова здатен підібрати епітети, щоб описати ті фантастичні краєвиди, які пропливають за вікном вагона - без всякого сумніву в Рахів варто з'їздити лише для того, щоб побачити Карпати.
|
|
Автостанція Рахів
|
Залізничний вокзал в місті близько п'яти років перебував в стані перманентного ремонту, в закінчення якого вже ніхто й не вірив, але 2014-й рік став для Рахова роком сюрпризів, і вокзал, переживши реінкарнацію, перетворився з руїни в симпатичну будівлю вокзалу.
|
|
Міст через Тису
|
На привокзальній площі, через дорогу від залізничного вокзалу, розташована автостанція - надзвичайно людне місце, особливо в сезон напливу туристів. Переходимо по мосту через Тису і попадаємо в центр міста.
|
|
Міст через Тису. Вид на Залізничний вокзал і на південно-східну, гірську частину міста
|
Центр Рахова дуже компактний - вся міська інфраструктура вміщується на вулиці Миру, яка кілька кілометрів тягнеться вузькою стрічкою паралельно руслу Тиси. Але центр міста це лише верхівка айсберга - більша частина території Рахова розповзається по схилах гір, утворюючи, якщо говорити мовою топографії, так звану розосереджену забудову - гуцули споконвіку селилися в горах, будуючи садиби, або по місцевому - гражди, далеко одна від одної, і не в останню чергу завдяки специфіці ведення господарства, тому одинокі хатки на вершечку гори - тут норма. Ледве не у кожного мешканця Карпат головним помічником в господарстві є повнопривідний УАЗ, або ГАЗ-66 - без нормального автомобіля заїхати до себе додому, або по справах в сусіднє село інколи є великою проблемою, особливо навесні, або зимою.
|
|
Католицький костел. 1822 рік
|
Одна з найстаріших і найпомітніших будівель в центрі Рахова - католицький костел початку XIX століття. Поруч з ним в 1991 році, одразу після проголошення незалежності, була збудована православна церква.
|
|
Православна церква. 1991 рік
|
Тут же, між церквою і костелом втиснувся районний будинок культури, поруч з яким стоїть пам'ятник активному політичному діячу і Закарпатському партизанові - Олексі Борканюку.
|
|
Районний будинок культури
|
|
|
Центр міста
|
Екзотичністю архітектури Рахів не вражає, але тим не менше, місто дуже приємне і не в останню чергу дякуючи особливій гуцульській самобутності.
|
|
Вас вітає Рахів
|
Старих будівель в місті нажаль небагато, але час від часу можна натрапити на будинки Чехословацького періоду.
|
|
Вулиця Миру
|
|
|
Вулиця Миру
|
При Союзі, з метою покращення курортного потенціалу, в Рахові було збудовано багато кафетеріїв і готелів, які, на радість старшому поколінню, яскраво контрастують з новобудами і приємно тішать погляд ностальгічними радянськими назвами.
|
|
Кафе Едельвейс
|
|
|
Універмаг Трембіта
|
В центрі міста, поруч з кафе "Кооператор", яке розмістилось на першому поверсі п'ятиповерхівки, стоїть бронзова скульптура гуцула, одягненого в народну одежину і з сокиркою в руці - гуцули споконвіку були лісорубами... Незважаючи на місцевий діалект, напис внизу розумієш інтуїтивно. За задумкою дуже сильний пам'ятник, котрий є символом рішучої самовизначеності і, притаманній кожному гуцулові, гордості за свій етнос.
|
|
Знаймо - хто' смо
|
Залишимо гамірний центр міста, де кипить життя, і пройдемось другорядними вулицями, де панує абсолютна тиша і спокій.
|
|
Вулиця Тараса Шевченка
|
|
|
Рахів
|
Цікавої архітектури, яка б приманювала приїжджих, в Рахові немає, тому туристи кучкуються в основному в центрі, ближче до магазинів, готелів і кафе - та й приїжджають сюди, взагалі-то, не заради місцевої архітектури, а лише заради Карпат...
|
|
Греко-католицька церква по вулиці Шевченка
|
Вже за кілька сотень метрів від центру Рахів нагадує собою звичайне село, з характерними закарпатськими будинками і тихими вулицями, спокій яких час від часу все ж таки порушують поодинокі туристи з рюкзаками за спиною, котрі повертаються з походу до свого готелю чи поспішають на останній на сьогодні приміський дизель до Івано-Франківська.
|
|
Гастроном не далеко від вокзалу
|
До речі, приміських поїздів в Рахові лише дві пари на день - на Франківськ і на Коломию. А так як сьогодні ввечері я обов'язково маю бути в Івано-Франківську, то швиденько обідаю у вже знайомому кафе "Кооператор" в центрі міста і біжу на залізничний вокзал.
|
|
Приміський поїзд Рахів - Івано-Франківськ
|
Їхати автобусом через Карпати не дуже цікаво. Зовсім інша справа - поїзд. Закопчений дизель, скрипучі лавки в салоні вагону, людей зовсім не багато - більшість пасажирів підсядуть в Ясині, Ворохті, Яремчі... А зараз, поки вагон майже пустий, а поїзд неквапливо повзе зі швидкістю пішохода, прилипаю до вікна, насолоджуючись фантастичними краєвидами Карпат...
|
