Моя відправна точка на Очаків - місто Біла Церква на Київщині. До прибуття поїзда залишається кілька хвилин, хапаю рюкзак і залишаю за собою сонний вокзал з десятком пасажирів, які очікують прибуття останнього на сьогодні пасажирського поїзда.
|
Миколаїв. Ранок
|
Літній "доп" №256 Львів - Херсон прибуває секунда в секунду, рівно о 23.59. Проходжу в 12-й вагон і занурююсь в тиху, майже домашню атмосферу, яка в пасажирських поїздах, та ще й тих, які їдуть на південь, панує не так вже й часто. Вмощуюсь на своє 39-те бокове в кінці вагону. Через хвилину відправляємось, за вікном пропливають вогні вечірньої Білої Церкви, виїжджаємо за місто, за вікном стає темно і сон бере своє, завтра о 7 ранку будемо в Миколаєві.
|
Відправляємось на Очаків
|
Миколаїв, як і очікувалось, зустрів нас чудовою безхмарною погодою. Біля залізничного вокзалу вже чергували автобуси на Очаків, тому навіть не довелося їхати на автовокзал - ціни тут не набагато вищі ніж на рейсові автобуси, тому я навіть не встиг отямитись, як вже їхав одеською трасою автобусом на Очаків.
|
Переїжджаємо через Південний Буг в Миколаєві
|
Трохи більше години в дорозі - і ми на місці. Кінцева зупинка автобусів з Миколаєва - автовокзал, який знаходиться в північній частині Очакова на виїзді з міста.
|
Головні транспортні ворота Очакова - автовокзал зразка 1971 року
|
|
"Свята простота" Очаківського автовокзалу
|
Очаківський вокзал повноцінно функціонує. Але, так як оплата проїду в 99 випадків із 100 здійснюється в автобусі, то вокзальне кафе, до речі з непоганим меню і приємними цінами, користується значно більшою популярністю аніж квиткова каса.
|
Закинуті залізничні каси
|
Але досить прелюдій, залишаємо позаду вокзал і йдемо в місто. З точки зору мандрівника, який тут вперше, автовокзал в Очакові розташований практично ідеально - рухаючись від вокзалу ближче до центру міста, ти відкриваєш для себе Очаків по наростаючій - від зарощих бур'янами околиць і вулиці Олександра Зінченка, де і розташований автовокзал, до адміністративного центру і далі до курортної зони, яка кипить життям до останніх зальотних відпочиваючих в жовтні місяці.
|
Класичний Очаків
|
|
Прибирання території біля пам'ятника легендарному Лейтенанту Шмідту
|
З кожною пройденою вулицею, з кожною сотньою метрів, яка залишається позаду, місто поступово вимальовується. Якщо район автовокзалу, з радянськими магазинами, калюжами і дірками в дорозі, взагалі якось важко описати і причепити на нього хоч якийсь ярлик, то район старого Очакова, який розтягнувся вздовж вулиць Луначарського і Леніна, вже набуває форм типового провінційного містечка півдня країни.
|
Вулиця Луначарського
|
|
Вулиця Луначарського
|
|
Аптека поруч
|
Занедбаність, притаманна околицям міста, в центрі потроху розсмоктується. Хоча і тут, місцями, пірнаючи в провулки, почуваєш себе ніби в Прип'яті, місті, яке померло в 1986-му і з кожним роком, заростаючи чагарниками, поступово перетворюється в ліс.
|
Центр Очакова
|
|
Центр Очакова
|
Виходжу на центральну площу, головною прикрасою якої, до недавнього часу, був пам'ятник Володимиру Леніну. Зараз в центрі площі розташований фонтан, за ним - районна рада, поруч місцевий ресторанчик швидкої їжі - нажаль в меню на обід, крім гамбургерів і хот-догів, не було нічого, але чисто, охайно і стильно.
|
Салон краси по вулиці Миру
|
|
"У цьому будинку жив та утримував лавку антикваріату авантюрист кінця XIX століття Шепсель Гохман"
|
Взагалі, центр Очакова, нічим унікальним не відрізняється від сотень інших райцентрів країни. Хіба що солодким відчуттям того, що поруч море, і знову ж таки, слабеньким благоустроєм - місцева флора, у вигляді двохметрових бур'янів, нагадує собою зарощі Триффідів, плантації яких розтяглися навіть вздовж проспекту 50-річчя перемоги просто в центрі міста.
|
Очаків - такий, як він є
|
|
Джунглі по проспекту 50-Річчя Перемоги
|
Хоча такий, здавалося б не дуже естетично привабливий вигляд вулиць, аж ніяк не відлякує багаточисленних відпочиваючих, котрі штурмують місцеві пляжі, починаючи з перших теплих днів літа - підкуповує Очаків гарними цінами і зручним транспортним сполученням.
|
Районний БК
|
|
1959
|
|
Пам'ятник воїнам інтернаціоналістам поруч з клубом
|
Трохи однобока ситуація з чистотою вулиць притаманна не лише Очакову. На провінційних курортах, подібних Очакову, всі резерви кинуті на обслуговування приїжджих, перебування яких зосереджене переважно вздовж набережної і кафетеріїв. Тому адміністративний центр Очакова залишається сірою плямою на мапі міста, де приїжджі з'являються не так вже й часто.
|
"За храбрость оказанную при взятии Очакова. Декабря 6 дня 1788 г."
|
|
"Бригадиру Ивану Петровичу Горичу от благодарных очаковцев"
|
Справжня прикраса Очакова - музей мариністичного живопису і міський військово-історичний музей, які, розтягнувшись вдовж вулиці Миру, як оазис посеред пустелі, дивують приїжджих білосніжністю і витонченістю архітектурних форм на тлі радянського мінімалізму у вигляді старих радянських гастрономів, які, майже в незмінному вигляді, до цього часу зустрічаються на вулицях Очакова.
|
Музей мариністичного живопису імені Р.Г.Судковського. Вихідний: понеділок, п'ятниця
|
|
Очаківський військово-історичний музей імені О.В.Суворова - помпезна будівля колишнього райкому партії
|
Залишаємо позаду центр міста і просуваємось до узбережжя Чорного моря. Обов'язкове для відвідування місце в Очакові - колишня Соборна площа, яка, після встановлення пам'ятника відомому полководцю, була перейменована на сквер Суворова.
|
Сквер Суворова. Свято-Миколаївський собор
|
Свято-Миколаївський собор, який і дав площі одну із назв, згідно з офіційною хронологією був збудований на початку XIX сторіччя на залишках турецької мечеті. За Союзу цільове призначення будівлі було змінене, спочатку церква була трансформована в будинок піонерів, а згодом - в краєзнавчий музей. Після розвалу СРСР, під час релігійної відлиги, будівля собору перейшла у власність православної церкви. В 2000-х, під час реконструкції, була зведена дзвіниця, і собор, виблискуючи золотими банями, набув звичного для православної архітектури вигляду. Хоча золотий купол на світловому барабані трохи схожий на інородне тіло, і без нього, напевно, було б красивіше, але то лише моя думка, а відчуття прекрасного в мене далеко не ідеальне.
|
Свято-Миколаївський собор і автентичний мурований забор, який залишився в спадок від будинку піонерів
|
В 1907 році, в пам'ять про взяття в 1788 році турецької фортеці Ачі-Кале, яка була розташована десь приблизно на цьому місці, поруч з церквою був встановлений і урочисто відкритий пам'ятник полководцю Олександру Суворову, який приймав безпосередню участь в битві проти турецької армії.
|
"Памятник реставрирован трестом строймонумент. 1950 г."
|
Від церкви відкривається шикарна панорама Дніпровського лиману з будівлею посту регулювання руху суден, розташованого на узбережжі, поруч з консервним заводом.
|
Пост регулювання руху суден. На горизонті - острів Первомайський.
|
|
Ленін і Горький біля консервного заводу
|
Вниз від собору тягнеться так звана Суворовська Балка - одне з хворих місць Очакова. Це звичайний, зарощий двохметровими бур'янами, пустир. За Союзу були спроби навести тут якийсь порядок, але в результаті природа виявилася сильнішою за комунальників.
|
Приморський спуск
|
|
Зупинка з уривком про Очаків із "Москалевої Криниці" Тараса Шевченка
|
Ну і в решті решт те, без чого Очаків не був би Очаковом - Чорне море. Щоліта місто атакують тисячі приїжджих, бажаючих саме тут, в Очакові, на якийсь час забути про буденні турботи, марнуючи час і гроші під палючим південним сонцем.
|
Дитячий пляж
|
Хоча, якщо бути прискіпливим, то з географічної точки зору, Очаків немає виходу до Чорного моря. Місто розташоване на узбережжі Дніпровського лиману, який відділений від моря тонесенькою лінією Кінбурнської коси. Але це все умовності, які нікого не хвилюють і анітрохи не знижують ані туристичний, ані рекреаційний потенціал Очакова.
|
Дитячий пляж
|
|
Дитячий пляж
|
Щоб бути послідовним, почнемо з так званого дитячого пляжу, який знаходиться в самій південній частині міста, поруч з військовою частиною, розташованою на мисі Очаківський. До речі, військові - це ще одна особливість Очакова...
|
Територія військової частини десь в районі курортної зони
|
Після Російсько-Турецьких війн Очаків, як стратегічний опорний пункт, автоматично трансформувався в місто військових, і за Союзу, вже по накатаній, розвивався як військова база на березі Чорного моря - по максимуму нарощуючи міць Червоної армії, символічно прикриваючись санаторіями і пансіонатами, залишки яких, в більш-менш функціональному стані, до цього часу розкидані поміж військових частин, розтягнутих вздовж прибережної частини міста.
|
Вулиця Курортна. Залишки військового госпіталю
|
Зовсім поруч, по вулиці Курортній, знаходяться залишки колишнього військового госпіталю, на території якого дивитися вже особливо то і немає на що - одноповерхові корпуси в непролазних хащах і ржаві ворота КПП із зіркою.
|
Очаків
|
|
Госпітальний спуск
|
Від госпіталю спускаюсь вниз до центрального міського пляжу, який і є епіцентром курортного життя Очакова.
|
Центральний пляж
|
|
Центральний пляж
|
На відміну від дитячого пляжу тут вже помітна справжнісінька курортна метушня. В рази більше народу, всі ходять в плавках і з надувними матрацами. Вздовж вулиць розтяглися прилавки продавців одягу, магнітиків і іншого актуального на курортах непотребу.
|
Центральний пляж
|
І саме головне - на відміну від центру міста, тут на вибір є кафе і їдальні, де можна нормально пообідати, взявши перше, друге і компот.
|
На морі
|
Коротко в двох словах про Очаківські пляжі і відпочинок в цілому. Те, що Очаків курорт провінційний - ніхто й не приховує. Надзвичайною інфраструктурою, сервісом і розвагами тут і не пахне, але якщо ви полюбляєте домашню атмосферу і не хочете витрачати на відпочинок на морі всі свої статки - Очаків саме для вас. Пляжі безкоштовні, ціни помірні, місця на березі повно, частина народу приїжджає на пляж на своїх автомобілях, припаркуваваши їх поруч. Одним словом - повна свобода відпочинку. Я не любитель відпочинку на морі, але такий тип курортів, особисто мені, імпонує.
|
Курортний проспект між санаторієм "Очаків" і пансіонатом "Майський"
|
Недалеко від центрального пляжу, вздовж вулиці Курортної, розташовані декілька міських пансіонатів. Я, чесно кажучи, спочатку вирішив, що це пустир, який утворився на рештках зниклих після розвалу Союзу санаторіїв. Випалена сонцем трава, відсутність людей і абсолютна тиша, яку підсилюють залишені позаду руїни військового госпіталю, натякали, що життя тут вже давно немає. Але пансіонати функціонують. Не озброєним оком помітно, що колись вулиця Курортна була лицем курорту Очаків, але з часом зона відпочинку змістилась ближче до моря.
|
Лагерна коса
|
Ще одна курортна точка Очакова - Чорноморська, або як її ще називають - Лагерна коса. Знаходиться приблизно за 5 км від міста в західному напрямку. Якщо провінційність Очакова вас не влаштовує і хочеться чогось більш різноманітного - ласкаво просимо на Чорноморку. Автобуси на косу їздять приблизно кожну годину.
|
Маяк Березансько-Очаківського коліна задній
|
|
Маяк
|
Ну і ще одне надзвичайне місце Очакова, де обов'язково варто побувати - це намив. Намив, умовно кажучи, являє собою укріплений берег, розтягнутий вздовж східного узбережжя Очакова. Відпочиваючих тут дуже мало - берег кам'янистий, кафе і магазинів поруч немає, до центру міста далеко, тому найбільше тут рибаків і любителів тихого відпочинку на природі.
|
На горизонті Дніпровський лиман
|
|
Намив
|
Місце тут атмосферне. З одного боку тиша і відсутність людей налаштовує на тихий і спокійний відпочинок на природі. А з іншого - намив ідеальна позиція для спостереження за судноплавством Миколаївської області.
|
Причал №1
|
|
Нібулон NBL-006
|
Поруч з намивом - причал №1, від якого відправляються катери на Кінбурнську косу. На причалі зараз руху немає, але в руслі лиману кипить життя - на горизонті один за одним тягнуться самохідні судна Нібулона з зерном на борту.
|
Нафтоналивний танкер "Десна"
|
На намиві я просидів, напевно, найдовше ніж будь-де в Очакові. В центрі міста було дуже спекотно, а тут теплий південний вітер жене до берегу хвилі і приємно освіжає - місце для відпочинку ідеальне.
|
Рибаки на каменюках
|
Залишаю рибаків, які, втративши відлік часу, з азартом спостерігали за поплавками на поверхні води, і йду в місто. Сьогодні ввечері запланував бути в Миколаєві, тому, особливо ніде не затримуючись, відправляюсь на автовокзал.
|
Автовокзал. На платформі мікроавтобус до Миколаєва
|
Очаків сподобався. Безумовно - це місто різких контрастів, які проявляються у всьому. В зовнішньому вигляді. В розміреному темпі життя, притаманному курортним містечкам. В місцевих звичках і особливостях, характерних саме для цього міста. Гуляючи вулицями Очакова все ще відчувається ледь помітний Турецький слід в житті міста, хоча сучасний, вигляд Очакова, який сформувався під час радянського періоду, все ще є домінуючим. Помітно, що за роки незалежності, Очаків знову почав змінюватися, відшліфований роками образ радянського міста поступово зникає і Очаків потроху набуває рис сучасного курорту. Хоча місцевий курорт - знову ж таки на любителя, але не переповнені пляжі і не високі ціни притягують сюди тисячі відпочиваючих, генеруючи стабільний пасажиропотік як з Миколаєва, так і Одеси.
|