Немерче - невеличке село в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області. Село розташоване далеко від обласного центру і в стороні від основних транспортних магістралей, тому спрогнозувати час появи тут якогось автобуса досить важко.
|
|
Станція Немерче
|
Найбільш адекватний транспортний засіб з чітко прогнозованим часом відправлення і прибуття до Немерче - це приміський поїзд Жмеринка - Могилів-Подільський.
|
|
Поділля
|
Від станції Немерче до села - рівно два кілометри. Вистрибнувши з поїзда, закинув рюкзак на плечі і любуючись красотами Поділля потіліпав до села. Обочина дороги обсаджена незчисленною кількістю яблунь, тому поїдання кислих яблук в цю пору року - невід'ємна традиція не тільки у приїжджих типу мене, а й у місцевих жителів, які йдуть з села на поїзд.
|
|
Село Немерче
|
Село зустрічає мене розвалинами місцевого сільськогосподарського підприємства. Місцеві кажуть, шо крім розваленого колгоспу тут ще є розвалини недобудованого підприємства по розливу мінеральної води. Саме в цих краях під землею народжується мінеральна вода, яка схожа за своїми характеристиками на мінеральну воду Регіна, яку видобуває за 20 кілометрів звідси Мурованокуриловецький завод мінеральних вод.
|
|
Немерче
|
В центрі села стоїть магазин, стандартний для сільської місцевості пам'ятник загиблим воїнам і спортивна площадка з древнім погребом.
|
|
Ворота
|
Сільська архітектура стандартна для півдня Вінницької області - основний будівельний матеріал - піщаний камінь. Подвір'я огороджують невисокими заборчиками складеними з плоских каменюк без використання всякого цементу. Перший раз таку конструкцію забору я побачив у Шаргороді.
|
|
Ворота
|
|
|
Ворота
|
Традиція робити ворота з трьох камінних стовпів лишилася від Румунів, котрі в 30-х роках XX століття, забудовуючи території вздовж Дністра, намагалися надати своїм містечкам гарного вигляду і конструкція воріт з трьох кам'яних стовпів була стандартом.
|
|
Ландшафтний парк
|
На півночі села росте ліс з надзвичайно кусючими дикими комарями, а на півдні, на березі озерця, розкинувся парк. По структурі він схожий на парк в селі Івниця Житомирської області, але з якимось специфічним горбистим, заросшим кропивою, ландшафтом.
|
|
Парк. Немерче
|
Парк в основному використовується для випасання коней, кіз, баранів і іншої рогатої худоби. На окраїні парку, в затишному місці, збудований дитячий садок. За ставком стоїть цікава стара будівля ветеринарної лікарні. З розколотою стіною, проваленою кришою, але з свіжим розкладом роботи.
|
|
Ветеринарна лікарня
|
На одному з схилів є джерельце з якого місцеві беруть воду. Напевно за задумкою архітектора, який колись закладав парк, струмок з джерельною водою виглядав по іншому. Зараз між камінцями стирчить ржава труба, яка затикається спеціальною затичкою.
|
|
Джерело
|
Вдосталь находившись по зарощах кропиви, рішив вибиратись з парку і йти назад до залізничної станції. Обійшовши околиці парку, вияснилось шо з іншої сторони ставка, на вузенькій вуличці з ефектною назвою "Центральна", розташоване дослідне господарство академії аграрних наук України, про шо говорить табличка, яка висить при вході на територію цієї установи.
|
|
Переїзд біля станції Немерче
|
Ще раз проходжусь центральною частиною села, знову роздивляюсь низенькі заборчики зліплені з каменю, прохожу мимо невеличкої школи і мимо розваленого колгоспу йду назад до станції. Залізнична станція, незважаючи на свою малодіяльність, працює в стандартному режимі - є черговий по станції, працює каса. Є зал очікування на кілька місць.
|
