Перший раз Маньківці я побачив з вікна автобуса, коли ми з Сірьогою їхали в містечко Бар. Маньківці - невеличке село Барського району Вінницької області. Сюди можна приїхати автобусом Жмеринка - Бар, який проїжджає через село кожних 1,5-2 години.
|
|
Жмеринка - Могилів-Подільський
|
Але їхати автобусом то не наш метод. Я вирішив спробувати приїхати в Маньківці поїздом. Приїхавши рано-вранці з Вінниці в Жмеринку 86-м поїздом, першим ділом пішов запитати чи їздить сьогодні приміський поїзд на Могилів-Подільський, так як саме ним треба буде їхати. Розклад поїзда не змінився, ранковий дизель на Могилів як і раніше продовжував їздити по 4, 5, 7 днях тижня.
|
|
Зупиночна платформа Степанки
|
Пів години в поїзді і я приїжджаю до станції Степанки. Вистрибую з вагона на платформу роздивитися куди я приїхав.
|
|
Станція Степанки
|
Звідси до Маньківців якихось пару кілометрів пішки. Пройшовши по шпалах пару сотень метрів до переїзду, повертаю праворуч до села.
|
|
Поворот на Маньківці
|
Здається, що дорога до Маньківців лишилась ще з тих часів, коли по ній їздили чумаки на волах за сіллю. Така ж неймовірна природа і відсутність автомобілів як і в ті часи.
|
|
Дорога на Маньківці
|
Перейшовши через поле, зустрічаю перші хатки і якісь колгоспні ферми. Судячи з карти це і є Маньківці. Центр села мало чим відрізняється від периферії. Державні установи, типу сільської ради чи клубу непомітно зливаються з рештою будинків, ховаючись в суцільній сільській зелені, яку в місті називають зеленими насадженнями. Тут ці насадження ніхто не садить і тим більше ніхто за ними не доглядає - воно росте само.
|
|
Маньковецька школа
|
Не далеко від школи, яка сховалась в сільському зеленому масиві, точно посередині села, притулився колгосп. Розміщення колгоспу посеред села великого дисонансу не створює, він не смердить, не гуде і, як мені здалося, нікому не заважає. За колгоспом в ще більш густому зеленому масиві сховався Маньковецький обласний дитячий туберкульозний санаторій Зелений гай.
|
|
Маньковецький обласний дитячий туберкульозний санаторій Зелений гай
|
Одна з особливостей Маньківців це відсутність асфальтованих доріг. Блукаючи по селу, я не знайшов тут ні одної заасфальтованої вулиці.
|
|
Костел святої Трійці
|
Повернувшись від санаторію назад до школи, іду по селу центральною бруківкою імені Леніна. В самій високій точці села стоять залишки костелу святої трійці.
|
|
Костел. Маньківці
|
Років двісті тому вхідна брама на територію костьолу мабуть була надзвичайно помпезною, навіть зараз її залишки виглядають досить пристойно. Добре видно залишки муру, яким була огороджена територія костьолу.
|
|
Вхідна брама
|
|
|
Залишки муру
|
Всередині костьолу царює хаос і безлад. Вважаючи на такий жалюгідний стан будівлі, мене вразила якість арочної стелі. Злива, яка пройшла вночі в Маньківцях аж ніяк не намочила нутрощі костьолу. І це при тому, шо останній раз дах був тут мабуть ще в середині минулого століття.
|
|
Костел
|
|
|
Костел
|
Глобальна розруха костьолу не торкнулася технологічних ходів в стінах будівлі. Деякі з них зламані, а деякі знаходяться в чудовому стані.
|
|
Хід в стіні
|
На одній із стін костьолу висить мармурова дощечка, прикрашена візерунком. Якісь телепні намагались її відламати, але повністю зірвати так і не вдалось.
|
|
Плитка на стіні
|
TEKLI Z DABSKICH
WITOSLAWSKIEJ
OBOZNEJ POL KOR
ZMARLEJ W DOBRACH SWOICH W MANKOWCACH
2/14 SIER 1830 R
POZOSTALE DZIECI
HELENA Z WITOSLAWSKICH DEMBOWSKA
... з роду Дабських Вітославських
Померла в Маньківцях 2/14 серпня 1830 р.
Залишись діти:
Гелена з роду Дабських Вітославських...
З тексту зрозуміло, шо десь тут була похована Пані з роду Вітославських. Але де саме була капличка, чи місце її поховання сказати складно. Крім того, після Олени з роду Вітославських викарбувані ще якісь люди, але нажаль їх відламали разом з шматком мармурової плитки.
На протилежній стіні костьолу лишилось місце від точно такої ж за розмірами кам'яної дошки, але її зуміли відламати і можна лише самому собі вигадувати, що там було написано.
|
|
Костел
|
Інколи під час поїздок, буває зустрічаєшся з місцевими, хтось розкаже історію села, хтось згадає про старий панський будинок... В Маньківцям я не бачив нікого, в селі людей дуже мало. Лише на зупинці зустрів місцеву тітоньку, яка дала знати, коли буде їхати наступний автобус на Жмеринку.
|
|
Стратегічне перехрестя
|
Прямо біля костьолу знаходиться одна із сільських автобусних зупинок. Біля колгоспу є ще одна зупинка, але виглядає вона ще більш аскетично ніж ця. Кожних 1,5-2 години через село проїжджає автобус Жмеринка - Бар, так що з транспортом тут не так вже й страшно.
|
|
Зупинка
|
Маючи 40 хвилин до автобуса, вирішив пробігтися ще однією вуличкою, схованою в густих деревах. Десь приблизно в районі шкільного садка знайшлася дерев'яна церква.
|
|
Церква покрови
|
Маньковецька церква Покрови була збудована в кінці XIX століття, на сьогоднішній день вона знаходиться в непоганому стані, незважаючи на те, шо зроблена з дерева. Церква так старанно схована в зелених хащах, шо я був неабияк здивований її тут побачити.
|
|
Автобус Бар - Жмеринка
|
Автобус приїхав точно по розкладу. Застрибнувши в розжарений на сонці ПАЗ я догуркотів до Жмеринки. Ну а Жмеринка це місце, звідки можна виїхати практично куди завгодно.
|
