На головну Команда  | 
Маньківці УКР | РУС
Перший раз Маньківці я побачив з вікна автобуса, коли ми з Сірьогою їхали в містечко Бар. Маньківці - невеличке село Барського району Вінницької області. Сюди можна приїхати автобусом Жмеринка - Бар, який проїжджає через село кожних 1,5-2 години.

Жмеринка - Могилів-Подільський

Але їхати автобусом то не наш метод. Я вирішив спробувати приїхати в Маньківці поїздом. Приїхавши рано-вранці з Вінниці в Жмеринку 86-м поїздом, першим ділом пішов запитати чи їздить сьогодні приміський поїзд на Могилів-Подільський, так як саме ним треба буде їхати. Розклад поїзда не змінився, ранковий дизель на Могилів як і раніше продовжував їздити по 4, 5, 7 днях тижня.

Зупиночна платформа Степанки

Пів години в поїзді і я приїжджаю до станції Степанки. Вистрибую з вагона на платформу роздивитися куди я приїхав.

Станція Степанки

Звідси до Маньківців якихось пару кілометрів пішки. Пройшовши по шпалах пару сотень метрів до переїзду, повертаю праворуч до села.

Поворот на Маньківці

Здається, що дорога до Маньківців лишилась ще з тих часів, коли по ній їздили чумаки на волах за сіллю. Така ж неймовірна природа і відсутність автомобілів як і в ті часи.

Дорога на Маньківці

Перейшовши через поле, зустрічаю перші хатки і якісь колгоспні ферми. Судячи з карти це і є Маньківці. Центр села мало чим відрізняється від периферії. Державні установи, типу сільської ради чи клубу непомітно зливаються з рештою будинків, ховаючись в суцільній сільській зелені, яку в місті називають зеленими насадженнями. Тут ці насадження ніхто не садить і тим більше ніхто за ними не доглядає - воно росте само.

Маньковецька школа

Не далеко від школи, яка сховалась в сільському зеленому масиві, точно посередині села, притулився колгосп. Розміщення колгоспу посеред села великого дисонансу не створює, він не смердить, не гуде і, як мені здалося, нікому не заважає. За колгоспом в ще більш густому зеленому масиві сховався Маньковецький обласний дитячий туберкульозний санаторій Зелений гай.

Маньковецький обласний дитячий туберкульозний санаторій Зелений гай

Одна з особливостей Маньківців це відсутність асфальтованих доріг. Блукаючи по селу, я не знайшов тут ні одної заасфальтованої вулиці.

Костел святої Трійці

Повернувшись від санаторію назад до школи, іду по селу центральною бруківкою імені Леніна. В самій високій точці села стоять залишки костелу святої трійці.

Костел. Маньківці

Років двісті тому вхідна брама на територію костьолу мабуть була надзвичайно помпезною, навіть зараз її залишки виглядають досить пристойно. Добре видно залишки муру, яким була огороджена територія костьолу.

Вхідна брама

Залишки муру

Всередині костьолу царює хаос і безлад. Вважаючи на такий жалюгідний стан будівлі, мене вразила якість арочної стелі. Злива, яка пройшла вночі в Маньківцях аж ніяк не намочила нутрощі костьолу. І це при тому, шо останній раз дах був тут мабуть ще в середині минулого століття.

Костел

Костел

Глобальна розруха костьолу не торкнулася технологічних ходів в стінах будівлі. Деякі з них зламані, а деякі знаходяться в чудовому стані.

Хід в стіні

На одній із стін костьолу висить мармурова дощечка, прикрашена візерунком. Якісь телепні намагались її відламати, але повністю зірвати так і не вдалось.

Плитка на стіні

TEKLI Z DABSKICH
WITOSLAWSKIEJ
OBOZNEJ POL KOR
ZMARLEJ W DOBRACH SWOICH W MANKOWCACH
2/14 SIER 1830 R
POZOSTALE DZIECI
HELENA Z WITOSLAWSKICH DEMBOWSKA


... з роду Дабських Вітославських
Померла в Маньківцях 2/14 серпня 1830 р.
Залишись діти:
Гелена з роду Дабських Вітославських...

З тексту зрозуміло, шо десь тут була похована Пані з роду Вітославських. Але де саме була капличка, чи місце її поховання сказати складно. Крім того, після Олени з роду Вітославських викарбувані ще якісь люди, але нажаль їх відламали разом з шматком мармурової плитки.
На протилежній стіні костьолу лишилось місце від точно такої ж за розмірами кам'яної дошки, але її зуміли відламати і можна лише самому собі вигадувати, що там було написано.

Костел

Інколи під час поїздок, буває зустрічаєшся з місцевими, хтось розкаже історію села, хтось згадає про старий панський будинок... В Маньківцям я не бачив нікого, в селі людей дуже мало. Лише на зупинці зустрів місцеву тітоньку, яка дала знати, коли буде їхати наступний автобус на Жмеринку.

Стратегічне перехрестя

Прямо біля костьолу знаходиться одна із сільських автобусних зупинок. Біля колгоспу є ще одна зупинка, але виглядає вона ще більш аскетично ніж ця. Кожних 1,5-2 години через село проїжджає автобус Жмеринка - Бар, так що з транспортом тут не так вже й страшно.

Зупинка

Маючи 40 хвилин до автобуса, вирішив пробігтися ще однією вуличкою, схованою в густих деревах. Десь приблизно в районі шкільного садка знайшлася дерев'яна церква.

Церква покрови

Маньковецька церква Покрови була збудована в кінці XIX століття, на сьогоднішній день вона знаходиться в непоганому стані, незважаючи на те, шо зроблена з дерева. Церква так старанно схована в зелених хащах, шо я був неабияк здивований її тут побачити.

Автобус Бар - Жмеринка

Автобус приїхав точно по розкладу. Застрибнувши в розжарений на сонці ПАЗ я догуркотів до Жмеринки. Ну а Жмеринка це місце, звідки можна виїхати практично куди завгодно.

21 травня 2009