На головну Команда  | 
Кременчук УКР | РУС
Поїздка в Кременчук - давня моя мрія, чимось приваблювало мене це місто, кожного року я складав новий маршрут на Кременчук, але кожного разу якісь важливіші справи відтягували дату виїзду. Знайомі з Кременчука стверджували, що дивитися в їхньому місті особливо то й немає на що, те ж саме говорили і путівники Полтавської області, наводячи у відповідь лише короткий список уцілілих після війни будинків місцевих фабрикантів. Забіжу трохи наперед і скажу, що реальність виявилась набагато цікавішою - Кременчук справжній музей радянської архітектури під відкритим небом, який дивує кращими зразками післявоєнної архітектури періоду 1949-1960-х років. Також в місті багато будинків початку XX століття, на які постійно натрапляєш гуляючи вулицями в центрі міста.

Ранок. Залізничний вокзал Кременчука

Так історично склалось, що транспортно Кременчук зав'язаний на східні і північні регіони країни, тому приїхати сюди в зручний час не тільки з заходу, а й з сусідньої Черкаської області не зовсім просто. Надію нормально приїхати в Кременчук поховала відміна прямого поїзда Львів - Кременчук, який зник з розкладу після чергової оптимізації графіку руху поїздів, яка повинна була скоротити експлуатаційні витрати залізниці. Але 2014-й рік став роком сюрпризів і, після кількарічної перерви, в касах залізничних вокзалів знову почали продавати квитки на призначений в якості експерименту і вивчення попиту пасажирів поїзд номер 577 Львів - Кременчук. Тому я вирішив більше не випробовувати долю і в останні теплі дні жовтня поїхав на Кременчук.

Крюків. Вулиця Приходька, праворуч будинок Алісова

Поїзд прибув о 6.30 ранку, небо ще тільки сіріло, і щоб не втрачати дорогоцінний час, чекаючи сходу Сонця, я відправився на правий берег Дніпра, подивитися на Крюків і зустріти на мосту через Дніпро початок нового дня.

Крюківський міст

Крюківський міст

Крюківський район розташований на правому і частково на лівому березі Дніпра. Крюків - спальний і промисловий район міста одночасно. Тут розташовані три найбільших підприємства Кременчука - Крюківський вагонобудівний завод, Кременчуцький сталеливарний і Кременчуцький завод дорожніх машин. Забудований Крюків переважно невисокими трьох і п'ятиповерховими будинками, які, з точки зору приїжджого туриста, виглядають доволі симпатично по зрівнянню з урбанізованими дев'ятиповерховими кварталами мегаполісів.

Крюків. Вулиця Приходька

Довгий час Крюків був окремим населеним пунктом, але в 1928 році адміністративно увійшов до складу Кременчука. З архітектурної точки зору Крюків і Кременчук ідентичні - та ж сама післявоєнна архітектура, ті ж самі дореволюційні будинки які постійно зустрічаєш прогулюючись вулицями. Але Крюків виглядає значно провінційніше на фоні помпезних сталінських будівель, які домінують в центрі міста.

Приходька, 43. Будинок купця Чуркіна Григорія Єремійовича, 1902 рік

Найвідоміша архітектурна пам'ятка Крюкова - клуб імені Івана Федоровича Котлова. Збудований в 1927 році за рішенням робітників вагоноремонтного заводу і вважається першим робітничим клубом України. Клуб названий ім'ям Кременчуцького революціонера Івана Котлова, якому, з протилежної сторони вулиці, в сквері, був встановлений пам'ятник.

Клуб імені Івана Федоровича Котлова

Не далеко від клубу Котлова знаходиться Крюківський залізничний вокзал. Більшість пасажирських поїздів проїжджають Крюків без зупинки, тому вокзал обслуговує в основному приміські дизель-поїзди і електрички.

Залізничний вокзал Крюків на Дніпрі

Залізнична станція Крюків на Дніпрі була збудована в кінці XIX століття, тому, якщо проявити допитливість і пройтися вздовж рейок - не далеко від вокзалу можна побачити кілька старих станційних будівель.

Кременчук

Залишаємо Крюків і переходимо на лівий берег. Кременчук - царство так званого Сталінського ампіру, характерного для післявоєнного періоду архітектурного стилю, монументальність якого надавала впевненості в завтрашньому дні країні, яка відбудовувалась після війни.

Кременчук

Кременчук, 1952 рік

В 1943 році, після звільнення Кременчука від фашистів, центр міста являв собою суцільні руїни, тому більшість будинків вздовж центральних вулиць міста були збудовані в період з 1949-го по 1960-й роки, вцілілими залишились лиш поодинокі будівлі.

Будинок на перехресті вулиць Леніна і Гагаріна

Помітно, що останніми роками на вулицях Кременчука, поміж старих будинків, виростають сучасні супермаркети з скляними напівпрозорими фасадами і яскравими вітринами, які дещо спотворюють єдиний післявоєнний стиль Кременчуцьких вулиць, але в цілому місто, а особоливо центр, виглядає відмінно - не так вже й багато на Україні міст забудованих в єдиному архітектурному стилі.

Вулиця Леніна

Трохи географії. Лівобережний, або, говорячи адміністративною мовою - Автозаводський район Кременчука, розташований на лівому березі Дніпра, по площі Автозаводський район майже такий як і Крюків, але розтягнутий з півночі на південь більш ніж на 8 кілометрів. Найбільший промисловий гігант, який і дав назву району - Кременчуцький автомобільний завод, котрий більш відомий під абревіатурою КрАЗ.

Проспект Жовтневий

Безпосередньо центр Кременчука доволі компактний і розтягнутий вздовж вулиці Леніна, яка починається біля парку МЮДу, розташованого недалеко від залізничного вокзалу, і закінчується площею Перемоги, в центрі якої в 1971 році, був встановлений 14-метровий пам'ятник Володимиру Леніну. Але немає нічого вічного, і в лютому 2014 року, на революційній хвилі патріотизму і ненависті до пережитків минулого, Володимир Ілліч, як і тисячі інших пам'ятників Леніну по всій країні, був скинутий зі свого престолу, чим і ознаменував для країни початок нового життя без "совка", Леніна і компартії.

Площа Перемоги

До революції 1917 року площа Перемоги була площею Соборною, периметр якої окреслював Успенський собор - одна з найвеличніших архітектурних пам'яток Кременчука, яка нажаль до наших днів не вистояла і залишилась живою лише на старих листівках початку XX століття. Сучасна ж площа Перемоги, не дивлячись на її давню історію і статус головної площі міста, має доволі типовий радянський вигляд - ліворуч будівля міської ради, в центрі 14-метрова фігура Леніна, а праворуч готель "Кремінь", який навряд чи здивує своєю архітектурною вишуканістю.

Будівля колишнього державного банку, 1900 рік

Серед всіх будинків, розташованих по периметру площі Перемоги, в очі одразу кидаються дві будівлі, які відрізняються ообливою архітектурою - будинок колишнього державного банку і колишній будинок Кременчуцького повітового земства, який ховається в кронах дерев трохи в стороні від площі, одразу за готелем "Кремінь".

Будівля Кременчуцького повітового земства, 1910 рік

Далі за площею починається парк, який тягнеться кілька кілометрів вздовж Дніпра. Придніпровський парк - не просто чудове місце відпочинку, а й місце збору місцевих рибаків, які з'їжджаються з усього Кременчука до колишнього морвокзалу порибалити і потішити один одного рибацькими байками.

Колишній літній кінотеатр в парку

До речі, десь в цьому районі, вздовж вулиці Жовтневої, до революції був величезний рибний базар, де крім місцевої Дніпровської риби, можна було купити навіть привозну - Одеську і Кримську.

Міський парк культури і відпочинку "Придніпровський". Набережна

Дніпро

Поруч із морвокзалом знаходиться так званий "гранітний реєстр" - доволі цікава пам'ятка природи, котра являє собою виходи граніту на березі Дніпра, які датуються докембрійським періодом. На скелі в різні роки під час повеней вибивали позначки рівня води, але, після будівництва Кременчуцької ГЕС, рівень води в Дніпрі біля Кременчука суттєво знизився і "гранітний реєстр" перетворився в музейний експонат під відкритим небом.

Скеля - гранітний реєстр. Геологічна пам'ятка природи місцевого значення

Унікальна водомірна реліквія з помітками рівня води під час повеней на р. Дніпро
1789, 1820, 1845, 1877, 1888, 1889, 1895, 1942 років

Залишаю набережну Дніпра і вихожу на вулицю Коцюбинського, знову, квартал за кварталом, занурюючись в центр міста.

Вулиця Коцюбинського

Кременчук - місто, яке вміє дивувавти. Навіть на віддалених вулицях, де здавалося б немає чого шукати, знайдеться оригінальний будинок, який безумовно має свою власну, але часто забуту, історію, а в його незвичній архітектурі, незважаючи на те, що збудований будинок був більше ста років тому, до цього часу проглядається художній смак колишнього власника.

Будинок Шапошнікова

Чапаєва, 37

Недалеко від Придніпровського парку, по вулиці Коцюбинського, знаходиться колишнє реальне училище, а через дорогу - колишня жіноча гімназія. Зараз тут розташований Кременчуцький льотний коледж, в якому з 1953 по 1955 рік навчався відомий радянський космонавт Олексій Архипович Леонов.

Колишнє Олександрівське реальне училище

Кременчуцький льотний коледж національного авіаційного університету

Ще одне цікаве місце в Кременчузі - вулиця 29 вересня, де поміж старих будинків і сучасних багатоповерхівок притулився колишній католицький костел. Костел гарно зберігся, але в свій час йому добряче дісталося і від радянської влади, і від теперішніх керівників церкви, під керівництвом яких було збудовано щось типу передбанника з куполами, який своїми габаритами майже повністю затулив фасад костьолу.

Вулиця 29 вересня. Названа в честь 40-річчя з дня звільнення Кременчука від фашистських загарбників

Католицький костел. 1910 рік

Обійти весь Кременчук за один день просто неможливо. Місто доволі велике по площі та й багато часу забирає огляд всього того архітектурного розмаїття, якого тут, здавалося б, і не повинно було бути. Кременчук важко назвати туристичним містом, але тим не менше, подивится тут є на що.

Вулиця Леніна, 5/9

Будинок кондитера Силаєва

Перехрестя вулиці Красіна і 40-річчя жовтня. Казарми піхотного полку

Більшість пам'ятників, які можна побачити в Кременчузі, були встановлені при радянській владі, тому деякі з них, враховуючи специфіку тої епохи, мають виключно ідеологічне значення, не зовсім зрозуміле поколінню 90-х. Але більша частина, встановлених на вулицях міста, монументів все ж таки є не тільки історичними, а й архітектурними пам'ятками.

"Слава героям советской армии отстоявшим свободу и счастье нашего народа"

Перехрестя бульвару Пушкіна і вулиці Леніна

"Сквер Октябрьский. Реконструирован в честь 60-летия великой октябрьской социалистической революции"

В 2013 році в центрі Кременчука з'явився симпатичний пам'ятник Остапу Бендеру. Сам Остап, якщо вірити Ільфу і Петрову, в Кременчузі здається ніколи і не був, але збирався відправити сюди Паніковського і Балаганова у відрядження, що, очевидно й стало мотивом встановити тут пам'ятник великому комбінатору.

Остап Бендер

Вокзал Кременчук

Все, що я встиг побачити за один день - далеко не весь Кременчук, місто дуже цікаве і для майбутніх туристів, які волею долі випадково сюди заїдуть, я рекомендував би залишитись тут на довше ніж на один день.

Південна залізниця

Для мене ж прогулянка Кременчуком закінчилась там, звідки й почалась - на залізничному вокзалі, біля якого, на першій платформі, вже розпочалась посадка на поїзд Кременчук - Львів, до відправлення якого залишалось трохи більше ніж пів години.

жовтень 2014