Поїздка в Кременчук - давня моя мрія, чимось приваблювало мене це місто, кожного року я складав новий маршрут на Кременчук, але кожного разу якісь важливіші справи відтягували дату виїзду. Знайомі з Кременчука стверджували, що дивитися в їхньому місті особливо то й немає на що, те ж саме говорили і путівники Полтавської області, наводячи у відповідь лише короткий список уцілілих після війни будинків місцевих фабрикантів. Забіжу трохи наперед і скажу, що реальність виявилась набагато цікавішою - Кременчук справжній музей радянської архітектури під відкритим небом, який дивує кращими зразками післявоєнної архітектури періоду 1949-1960-х років. Також в місті багато будинків початку XX століття, на які постійно натрапляєш гуляючи вулицями в центрі міста.
|
|
Ранок. Залізничний вокзал Кременчука
|
Так історично склалось, що транспортно Кременчук зав'язаний на східні і північні регіони країни, тому приїхати сюди в зручний час не тільки з заходу, а й з сусідньої Черкаської області не зовсім просто. Надію нормально приїхати в Кременчук поховала відміна прямого поїзда Львів - Кременчук, який зник з розкладу після чергової оптимізації графіку руху поїздів, яка повинна була скоротити експлуатаційні витрати залізниці. Але 2014-й рік став роком сюрпризів і, після кількарічної перерви, в касах залізничних вокзалів знову почали продавати квитки на призначений в якості експерименту і вивчення попиту пасажирів поїзд номер 577 Львів - Кременчук. Тому я вирішив більше не випробовувати долю і в останні теплі дні жовтня поїхав на Кременчук.
|
|
Крюків. Вулиця Приходька, праворуч будинок Алісова
|
Поїзд прибув о 6.30 ранку, небо ще тільки сіріло, і щоб не втрачати дорогоцінний час, чекаючи сходу Сонця, я відправився на правий берег Дніпра, подивитися на Крюків і зустріти на мосту через Дніпро початок нового дня.
|
|
Крюківський міст
|
|
|
Крюківський міст
|
Крюківський район розташований на правому і частково на лівому березі Дніпра. Крюків - спальний і промисловий район міста одночасно. Тут розташовані три найбільших підприємства Кременчука - Крюківський вагонобудівний завод, Кременчуцький сталеливарний і Кременчуцький завод дорожніх машин. Забудований Крюків переважно невисокими трьох і п'ятиповерховими будинками, які, з точки зору приїжджого туриста, виглядають доволі симпатично по зрівнянню з урбанізованими дев'ятиповерховими кварталами мегаполісів.
|
|
Крюків. Вулиця Приходька
|
Довгий час Крюків був окремим населеним пунктом, але в 1928 році адміністративно увійшов до складу Кременчука. З архітектурної точки зору Крюків і Кременчук ідентичні - та ж сама післявоєнна архітектура, ті ж самі дореволюційні будинки які постійно зустрічаєш прогулюючись вулицями. Але Крюків виглядає значно провінційніше на фоні помпезних сталінських будівель, які домінують в центрі міста.
|
|
Приходька, 43. Будинок купця Чуркіна Григорія Єремійовича, 1902 рік
|
Найвідоміша архітектурна пам'ятка Крюкова - клуб імені Івана Федоровича Котлова. Збудований в 1927 році за рішенням робітників вагоноремонтного заводу і вважається першим робітничим клубом України. Клуб названий ім'ям Кременчуцького революціонера Івана Котлова, якому, з протилежної сторони вулиці, в сквері, був встановлений пам'ятник.
|
|
Клуб імені Івана Федоровича Котлова
|
Не далеко від клубу Котлова знаходиться Крюківський залізничний вокзал. Більшість пасажирських поїздів проїжджають Крюків без зупинки, тому вокзал обслуговує в основному приміські дизель-поїзди і електрички.
|
|
Залізничний вокзал Крюків на Дніпрі
|
Залізнична станція Крюків на Дніпрі була збудована в кінці XIX століття, тому, якщо проявити допитливість і пройтися вздовж рейок - не далеко від вокзалу можна побачити кілька старих станційних будівель.
|
|
Кременчук
|
Залишаємо Крюків і переходимо на лівий берег. Кременчук - царство так званого Сталінського ампіру, характерного для післявоєнного періоду архітектурного стилю, монументальність якого надавала впевненості в завтрашньому дні країні, яка відбудовувалась після війни.
|
|
Кременчук
|
|
|
Кременчук, 1952 рік
|
В 1943 році, після звільнення Кременчука від фашистів, центр міста являв собою суцільні руїни, тому більшість будинків вздовж центральних вулиць міста були збудовані в період з 1949-го по 1960-й роки, вцілілими залишились лиш поодинокі будівлі.
|
|
Будинок на перехресті вулиць Леніна і Гагаріна
|
Помітно, що останніми роками на вулицях Кременчука, поміж старих будинків, виростають сучасні супермаркети з скляними напівпрозорими фасадами і яскравими вітринами, які дещо спотворюють єдиний післявоєнний стиль Кременчуцьких вулиць, але в цілому місто, а особоливо центр, виглядає відмінно - не так вже й багато на Україні міст забудованих в єдиному архітектурному стилі.
|
|
Вулиця Леніна
|
Трохи географії. Лівобережний, або, говорячи адміністративною мовою - Автозаводський район Кременчука, розташований на лівому березі Дніпра, по площі Автозаводський район майже такий як і Крюків, але розтягнутий з півночі на південь більш ніж на 8 кілометрів. Найбільший промисловий гігант, який і дав назву району - Кременчуцький автомобільний завод, котрий більш відомий під абревіатурою КрАЗ.
|
|
Проспект Жовтневий
|
Безпосередньо центр Кременчука доволі компактний і розтягнутий вздовж вулиці Леніна, яка починається біля парку МЮДу, розташованого недалеко від залізничного вокзалу, і закінчується площею Перемоги, в центрі якої в 1971 році, був встановлений 14-метровий пам'ятник Володимиру Леніну. Але немає нічого вічного, і в лютому 2014 року, на революційній хвилі патріотизму і ненависті до пережитків минулого, Володимир Ілліч, як і тисячі інших пам'ятників Леніну по всій країні, був скинутий зі свого престолу, чим і ознаменував для країни початок нового життя без "совка", Леніна і компартії.
|
|
Площа Перемоги
|
До революції 1917 року площа Перемоги була площею Соборною, периметр якої окреслював Успенський собор - одна з найвеличніших архітектурних пам'яток Кременчука, яка нажаль до наших днів не вистояла і залишилась живою лише на старих листівках початку XX століття. Сучасна ж площа Перемоги, не дивлячись на її давню історію і статус головної площі міста, має доволі типовий радянський вигляд - ліворуч будівля міської ради, в центрі 14-метрова фігура Леніна, а праворуч готель "Кремінь", який навряд чи здивує своєю архітектурною вишуканістю.
|
|
Будівля колишнього державного банку, 1900 рік
|
Серед всіх будинків, розташованих по периметру площі Перемоги, в очі одразу кидаються дві будівлі, які відрізняються ообливою архітектурою - будинок колишнього державного банку і колишній будинок Кременчуцького повітового земства, який ховається в кронах дерев трохи в стороні від площі, одразу за готелем "Кремінь".
|
|
Будівля Кременчуцького повітового земства, 1910 рік
|
Далі за площею починається парк, який тягнеться кілька кілометрів вздовж Дніпра. Придніпровський парк - не просто чудове місце відпочинку, а й місце збору місцевих рибаків, які з'їжджаються з усього Кременчука до колишнього морвокзалу порибалити і потішити один одного рибацькими байками.
|
|
Колишній літній кінотеатр в парку
|
До речі, десь в цьому районі, вздовж вулиці Жовтневої, до революції був величезний рибний базар, де крім місцевої Дніпровської риби, можна було купити навіть привозну - Одеську і Кримську.
|
|
Міський парк культури і відпочинку "Придніпровський". Набережна
|
|
|
Дніпро
|
Поруч із морвокзалом знаходиться так званий "гранітний реєстр" - доволі цікава пам'ятка природи, котра являє собою виходи граніту на березі Дніпра, які датуються докембрійським періодом. На скелі в різні роки під час повеней вибивали позначки рівня води, але, після будівництва Кременчуцької ГЕС, рівень води в Дніпрі біля Кременчука суттєво знизився і "гранітний реєстр" перетворився в музейний експонат під відкритим небом.
|
|
Скеля - гранітний реєстр. Геологічна пам'ятка природи місцевого значення
|
|
Унікальна водомірна реліквія з помітками рівня води під час повеней на р. Дніпро
1789, 1820, 1845, 1877, 1888, 1889, 1895, 1942 років
|
Залишаю набережну Дніпра і вихожу на вулицю Коцюбинського, знову, квартал за кварталом, занурюючись в центр міста.
|
|
Вулиця Коцюбинського
|
Кременчук - місто, яке вміє дивувавти. Навіть на віддалених вулицях, де здавалося б немає чого шукати, знайдеться оригінальний будинок, який безумовно має свою власну, але часто забуту, історію, а в його незвичній архітектурі, незважаючи на те, що збудований будинок був більше ста років тому, до цього часу проглядається художній смак колишнього власника.
|
|
Будинок Шапошнікова
|
|
|
Чапаєва, 37
|
Недалеко від Придніпровського парку, по вулиці Коцюбинського, знаходиться колишнє реальне училище, а через дорогу - колишня жіноча гімназія. Зараз тут розташований Кременчуцький льотний коледж, в якому з 1953 по 1955 рік навчався відомий радянський космонавт Олексій Архипович Леонов.
|
|
Колишнє Олександрівське реальне училище
|
|
|
Кременчуцький льотний коледж національного авіаційного університету
|
Ще одне цікаве місце в Кременчузі - вулиця 29 вересня, де поміж старих будинків і сучасних багатоповерхівок притулився колишній католицький костел. Костел гарно зберігся, але в свій час йому добряче дісталося і від радянської влади, і від теперішніх керівників церкви, під керівництвом яких було збудовано щось типу передбанника з куполами, який своїми габаритами майже повністю затулив фасад костьолу.
|
|
Вулиця 29 вересня. Названа в честь 40-річчя з дня звільнення Кременчука від фашистських загарбників
|
|
|
Католицький костел. 1910 рік
|
Обійти весь Кременчук за один день просто неможливо. Місто доволі велике по площі та й багато часу забирає огляд всього того архітектурного розмаїття, якого тут, здавалося б, і не повинно було бути. Кременчук важко назвати туристичним містом, але тим не менше, подивится тут є на що.
|
|
Вулиця Леніна, 5/9
|
|
|
Будинок кондитера Силаєва
|
|
|
Перехрестя вулиці Красіна і 40-річчя жовтня. Казарми піхотного полку
|
Більшість пам'ятників, які можна побачити в Кременчузі, були встановлені при радянській владі, тому деякі з них, враховуючи специфіку тої епохи, мають виключно ідеологічне значення, не зовсім зрозуміле поколінню 90-х. Але більша частина, встановлених на вулицях міста, монументів все ж таки є не тільки історичними, а й архітектурними пам'ятками.
|
|
"Слава героям советской армии отстоявшим свободу и счастье нашего народа"
|
|
|
Перехрестя бульвару Пушкіна і вулиці Леніна
|
|
|
"Сквер Октябрьский. Реконструирован в честь 60-летия великой октябрьской социалистической революции"
|
В 2013 році в центрі Кременчука з'явився симпатичний пам'ятник Остапу Бендеру. Сам Остап, якщо вірити Ільфу і Петрову, в Кременчузі здається ніколи і не був, але збирався відправити сюди Паніковського і Балаганова у відрядження, що, очевидно й стало мотивом встановити тут пам'ятник великому комбінатору.
|
|
Остап Бендер
|
|
|
Вокзал Кременчук
|
Все, що я встиг побачити за один день - далеко не весь Кременчук, місто дуже цікаве і для майбутніх туристів, які волею долі випадково сюди заїдуть, я рекомендував би залишитись тут на довше ніж на один день.
|
|
Південна залізниця
|
Для мене ж прогулянка Кременчуком закінчилась там, звідки й почалась - на залізничному вокзалі, біля якого, на першій платформі, вже розпочалась посадка на поїзд Кременчук - Львів, до відправлення якого залишалось трохи більше ніж пів години.
|
