На головну Команда  | 
Ковель УКР | РУС
Сучасний Ковель являє собою середньостатистичний промисловий райцентр, динамічний ритм життя в якому задає залізнична станція і прикордонний статус регіону. Міжнародний рух між Польщею, республікою Білорусь і Україною генерують переважно як торгаші імпортним крамом, так і шукачі кращої долі по той бік кордону, які в понеділок вранці прощаються з батьківщиною на КПП Ягодин, а на вихідних, затуркані роботою, але щасливі і з посмішкою, повертаються на неньку Україну на старому нерозтаможеному Опелі.

Вокзал. Ранок. Прибуття 97-го поїзда Київ - Ковель

В Ковель я виїхав з Києва 97-м поїздом, який прибув о 7.35 ранку. Для Ковеля - це розпал робочого дня, який зустрічає гостей міста базаром, котрий затиснув залізничний вокзал міцними обіймами, пропонуючи приїжджим, крім стандартного базарного асортименту, переважно молоко, овочі і фрукти власного виробництва.

Залізничний вокзал Ковеля. Зліва дизель-поїзд Д1 - аксакал місцевих приміських перевезень

Ковель, на рівні з Луцьком, є зручним транспортним вузлом, який покриває маршрутами ледве не всю Волинську область. Крім зручного транспортного сполучення з сусідніми райцентрами, літом з Ковеля стартують на Світязь любителі відпочинку на природі з комарами, а для міжнародних мандрівників Ковель є останнім форпостом по дорозі на Брест і Хелм.

Залізничний вокзал Ковеля. Центральний вхід

Базар біля залізничного вокзалу

Перший залізничний вокзал в Ковелі був збудований в 1907 році за проектом архітектора Олександра Вербицького. Вокзал, враховуючи специфіку ландшафту, мав цікаву структуру, яка перейшла в спадок і сучасному вокзалу, відбудованому після війни в 1951 році. Вокзал має два рівні - зверху, на рівні платформ, розташовані зали очікування і каси далекого сполучення. На нижньому рівні - приміські каси, службові приміщення і вихід в місто через перехід, який тягнеться під коліями.

Церква і паровоз СУ 253-25 біля залізничного вокзалу

Сильної архітектури, яка б притягувала туристів, в місті немає - в 1944-му, під час звільнення Ковеля від фашистів, місто майже повністю було зруйноване. Після відбудови, в 1950-х, Ковель розвивався як середньостатистичне радянське місто - лицем вулиць стали однотипні універсами, державні установи, збудовані за типовими проектами, і обкладені плиткою класичні радянські п'ятиповерхівки, тому старі польські будинки, яких в місті залишилось дуже не багато, чимось нагадують собою музейні експонати, приємно дивуючи пишністю архітектурного оздоблення, яскраво виділяючись поміж інших будівель міста.

Бульвар Лесі Українки. Класика 50-х

В Ковель я приїжджаю вже не вперше, тому на привокзальній площі почуваюсь майже як вдома. Але всі мої попередні знайомства з містом були епізодичними - прогулянка центром, обід в їдальні і на вокзал, на поїзд. Цього ж разу у мене в запасі пів дня вільного часу, якого повинно вистачити на огляд міста, тому снідаю в кафе і відправляюсь в центр.

Лице міста

З протилежної, від залізничного вокзалу, сторони привокзальної площі розташована автостанція, сіра, малопримітна будівля якої вміло маскується серед базарної метушні, автобусів і міських маршруток. Якщо ви в Ковелі вперше, то прямуючи від залізничного вокзалу в центр, можете навіть і не помітити автостанцію.

Найрідніший рідний край для мене - Волинь. Леся Українка

В парку

Від привокзальної площі в напрямку центру міста тягнеться широкий бульвар Лесі Українки, з одного боку якого вишикувались рядком житлові будинки, переважно 50-х, 60-х років, а з іншого боку - розкинувся однойменний парк Лесі України з пам'ятником поетесі.

Площа Героїв Майдану

Якихось десять хвилин пішки по бульвару - і ми в центрі, на площі Героїв Майдану, яка, незважаючи на революційну назву, має класичний радянський вигляд. Поруч з парком стоїть симпатична будівля палацу учнівської молоді, через дорогу - дев'ятиповерхівки і універмаг, а з протилежної сторони площі - сіра п'ятиповерхова коробка міської ради, тому дивитися тут особливо й немає на що.

Палац учнівської молоді

Міська рада

Цікавіше буде пройтися вулицею Незалежності, яка тягнеться майже через весь Ковель. Фактично за кілька кроків від центральної площі міста знаходиться надзвичайна по своїй архітектурі будівля районної поліклініки, вона ж в минулому - колишній готель "Брістоль".

Вулиця Незалежності 122. Районна поліклініка

Також вулиця Незалежності 122. Будівля в дворі поліклініки - один із корпусів колишнього готелю "Брістоль"

Поруч з поліклінікою - старий будинок з арковим в'їздом в двір. А через дорогу - на перехресті вулиці Незалежності і Міцкевича, розташована ще одна, вціліла після війни, архітектурна прикраса міста - будівля колишньої аптеки провізора Фрідріксона.

Вулиця Незалежності 132

Вулиця Незалежності. Ліворуч галерея мистецтв

Аптека Фрідріксона була однією з перших аптек Ковеля. Сьогодні в цьому історичному будинку, як і сто років тому, знаходиться невелика аптека, а також кафе і міська галерея мистецтв.

Галерея мистецтв. Колишня аптека провізора Фрідріксона

Перехрестя вулиці Незалежності і Міцкевича, з колишньою аптекою Фрідріксона і міською поліклінікою через дорогу, чимось схоже на своєрідний архітектурний оазис міста, який притулився поміж п'ятиповерхівок, демонструючи нам образ довоєнного Ковеля. В інших куточках міста немає навіть такої концентрації старої архітектури. Старих кварталів, характерних для багатьох міст західних областей країни, в Ковелі немає, будинки, які мають хоч мінімальну історичну цінність зустрічаються рідко і поодинці.

Вічний вогонь і квіти героям Радянського Союзу

Йдемо далі. Одразу за будинком колишньої аптеки розкинувся невеликий парк з меморіалом слави, спорудженим в 1977 році.

Німецькі поховання на кладовищі по вулиці Незалежності

Німецькі поховання на кладовищі по вулиці Незалежності

Крім меморіалу і пам'ятників радянським солдатам, споруджених при Союзі, в Ковелі, та і в сусідніх селах, зустрічаються поховання німецьких солдат - як першої, так і другої світових війн.

Католицький костел

До речі, не далеко від кладовища, по вулиці Незалежності, ховаючись за п'ятиповерхівками, знаходиться старий дерев'яний католицький костел. Дуже цікава будівля, хоча і має дещо похмурий вигляд.

Парк Шевченка. Центральний вхід

Йдемо на лівий берег річки Турії, по дорозі зупинившись на піт-стоп в парку Шевченка, який розтягнувся вздовж берега річки.

Парк Шевченка

Пам'ятник Шевченку

Парк Шевченка в Ковелі був відкритий у 2005 році. Густими зарощами дерев і чагарників він не вражає, але має дещо незвичне і я б навіть сказав - концептуальне планування. Очевидно, що задумка була створити не дендрологічний парк, а парк пам'яті, підтвердженням чого є встановлений на пагорбі величезний пам'ятник Тарасу Шевченку. До речі висота пам'ятника - 7 метрів. Найвищий пам'ятник Шевченку в світі.

Вихід на набережну

Виходимо до річки. Через Турію перекинута дамба, яка утворює велике водосховище в межах міста. На дамбі кучкуються переважно рибаки, вправно замахуючись на всі боки спінінгами, а от на протилежному березі водосховища вже хазяйнує ДЮСШ з веслування на байдарках - їхня яскраво-сніжна база розташована на лівому березі Турії.

Ковельське водосховище

Лівобережний Ковель також на вражає особливою архітектурою, переважно демонструючи багатоповерхову забудову, і майже сільські вулички, забудовані стандартними для північних областей країни дерев'яними хатками.

Територія виробничо-комерційної фірми "Ковель". На передньому плані кочегарка і будівля колишньої синагоги

Зрізавши трохи дорогу, я вийшов дворами на вулицю Пирогова, де, стоїть, як з'ясувалося пізніше, колишня єврейська синагога. Зараз це один із корпусів швейної фабрики. Фабрика впевнено тримається на плаву, тому стара будівля виглядає відмінно.

Аптека біля базару

Цю частину міста називають старим Ковелем, центром життя якого за традицією був базар, котрий функціонує до цього часу, розтягнувшись на північ від вулиці Незалежності.

Вулиця Соборна. Воскресенська церква. 1877 рік

Через дорогу від базару стоять ще дві церкви міста, які, разом із залишеною позаду синагогою, підтверджують, що саме десь тут і був осередок життя міста в кінці XIX століття.

Вулиця Соборна

Воскресенська церква була збудована в 1877 році і за щасливим збігом обставин вціліла, переживши дві світових війни. А от будівля Благовіщенської церкви, якщо я правильно зрозумів, не має ніякого відношення до пам'яток архітектури. По своїй простоті її дивний плоский фасад я спочатку списав на особливості місцевої архітектури, що здавалося б і підтверджувала важка металева табличка періоду УРСР - "Благовіщенська церква. 1549 рік. Охороняється державою".

Вулиця Соборна. Благовіщенська церква

Правда ж виявилась більш прозаїчною і типовою для Союзу. Благовіщенська церква була знесена ще в 60-х, а на її місці виріс спортзал, який, після реінкарнації в 90-х, знову став церквою.

Вулиця Сагайдачного. Стадіон "Локомотив"

От в загальних рисах і весь Ковель. Звичайно, дещо залишилося поза кадром, деякими районами міста я просто не встиг прогулятися, але в цілому місто сподобалось.

Вокзал станції Ковель

Повертаюсь на залізничний вокзал, базар навколо якого вже майже повністю розсмоктався, здавши позиції продавцям молокопродуктів. Купую в касі квиток на приміський поїзд до Червнограду, де запланував пересадку до Львова, і піднімаюсь на посадочну платформу, на якій, розморений палючим сонцем народ, вже вишикувався вздовж рейок, виглядаючи прибуття закопченого приміського дізеля, посадку на який вже оголосили.

липень 2015