Сучасний Ковель являє собою середньостатистичний промисловий райцентр, динамічний ритм життя в якому задає залізнична станція і прикордонний статус регіону. Міжнародний рух між Польщею, республікою Білорусь і Україною генерують переважно як торгаші імпортним крамом, так і шукачі кращої долі по той бік кордону, які в понеділок вранці прощаються з батьківщиною на КПП Ягодин, а на вихідних, затуркані роботою, але щасливі і з посмішкою, повертаються на неньку Україну на старому нерозтаможеному Опелі.
|
|
Вокзал. Ранок. Прибуття 97-го поїзда Київ - Ковель
|
В Ковель я виїхав з Києва 97-м поїздом, який прибув о 7.35 ранку. Для Ковеля - це розпал робочого дня, який зустрічає гостей міста базаром, котрий затиснув залізничний вокзал міцними обіймами, пропонуючи приїжджим, крім стандартного базарного асортименту, переважно молоко, овочі і фрукти власного виробництва.
|
|
Залізничний вокзал Ковеля. Зліва дизель-поїзд Д1 - аксакал місцевих приміських перевезень
|
Ковель, на рівні з Луцьком, є зручним транспортним вузлом, який покриває маршрутами ледве не всю Волинську область. Крім зручного транспортного сполучення з сусідніми райцентрами, літом з Ковеля стартують на Світязь любителі відпочинку на природі з комарами, а для міжнародних мандрівників Ковель є останнім форпостом по дорозі на Брест і Хелм.
|
|
Залізничний вокзал Ковеля. Центральний вхід
|
|
|
Базар біля залізничного вокзалу
|
Перший залізничний вокзал в Ковелі був збудований в 1907 році за проектом архітектора Олександра Вербицького. Вокзал, враховуючи специфіку ландшафту, мав цікаву структуру, яка перейшла в спадок і сучасному вокзалу, відбудованому після війни в 1951 році. Вокзал має два рівні - зверху, на рівні платформ, розташовані зали очікування і каси далекого сполучення. На нижньому рівні - приміські каси, службові приміщення і вихід в місто через перехід, який тягнеться під коліями.
|
|
Церква і паровоз СУ 253-25 біля залізничного вокзалу
|
Сильної архітектури, яка б притягувала туристів, в місті немає - в 1944-му, під час звільнення Ковеля від фашистів, місто майже повністю було зруйноване. Після відбудови, в 1950-х, Ковель розвивався як середньостатистичне радянське місто - лицем вулиць стали однотипні універсами, державні установи, збудовані за типовими проектами, і обкладені плиткою класичні радянські п'ятиповерхівки, тому старі польські будинки, яких в місті залишилось дуже не багато, чимось нагадують собою музейні експонати, приємно дивуючи пишністю архітектурного оздоблення, яскраво виділяючись поміж інших будівель міста.
|
|
Бульвар Лесі Українки. Класика 50-х
|
В Ковель я приїжджаю вже не вперше, тому на привокзальній площі почуваюсь майже як вдома. Але всі мої попередні знайомства з містом були епізодичними - прогулянка центром, обід в їдальні і на вокзал, на поїзд. Цього ж разу у мене в запасі пів дня вільного часу, якого повинно вистачити на огляд міста, тому снідаю в кафе і відправляюсь в центр.
|
|
Лице міста
|
З протилежної, від залізничного вокзалу, сторони привокзальної площі розташована автостанція, сіра, малопримітна будівля якої вміло маскується серед базарної метушні, автобусів і міських маршруток. Якщо ви в Ковелі вперше, то прямуючи від залізничного вокзалу в центр, можете навіть і не помітити автостанцію.
|
|
Найрідніший рідний край для мене - Волинь. Леся Українка
|
|
|
В парку
|
Від привокзальної площі в напрямку центру міста тягнеться широкий бульвар Лесі Українки, з одного боку якого вишикувались рядком житлові будинки, переважно 50-х, 60-х років, а з іншого боку - розкинувся однойменний парк Лесі України з пам'ятником поетесі.
|
|
Площа Героїв Майдану
|
Якихось десять хвилин пішки по бульвару - і ми в центрі, на площі Героїв Майдану, яка, незважаючи на революційну назву, має класичний радянський вигляд. Поруч з парком стоїть симпатична будівля палацу учнівської молоді, через дорогу - дев'ятиповерхівки і універмаг, а з протилежної сторони площі - сіра п'ятиповерхова коробка міської ради, тому дивитися тут особливо й немає на що.
|
|
Палац учнівської молоді
|
|
|
Міська рада
|
Цікавіше буде пройтися вулицею Незалежності, яка тягнеться майже через весь Ковель. Фактично за кілька кроків від центральної площі міста знаходиться надзвичайна по своїй архітектурі будівля районної поліклініки, вона ж в минулому - колишній готель "Брістоль".
|
|
Вулиця Незалежності 122. Районна поліклініка
|
|
|
Також вулиця Незалежності 122. Будівля в дворі поліклініки - один із корпусів колишнього готелю "Брістоль"
|
Поруч з поліклінікою - старий будинок з арковим в'їздом в двір. А через дорогу - на перехресті вулиці Незалежності і Міцкевича, розташована ще одна, вціліла після війни, архітектурна прикраса міста - будівля колишньої аптеки провізора Фрідріксона.
|
|
Вулиця Незалежності 132
|
|
|
Вулиця Незалежності. Ліворуч галерея мистецтв
|
Аптека Фрідріксона була однією з перших аптек Ковеля. Сьогодні в цьому історичному будинку, як і сто років тому, знаходиться невелика аптека, а також кафе і міська галерея мистецтв.
|
|
Галерея мистецтв. Колишня аптека провізора Фрідріксона
|
Перехрестя вулиці Незалежності і Міцкевича, з колишньою аптекою Фрідріксона і міською поліклінікою через дорогу, чимось схоже на своєрідний архітектурний оазис міста, який притулився поміж п'ятиповерхівок, демонструючи нам образ довоєнного Ковеля. В інших куточках міста немає навіть такої концентрації старої архітектури. Старих кварталів, характерних для багатьох міст західних областей країни, в Ковелі немає, будинки, які мають хоч мінімальну історичну цінність зустрічаються рідко і поодинці.
|
|
Вічний вогонь і квіти героям Радянського Союзу
|
Йдемо далі. Одразу за будинком колишньої аптеки розкинувся невеликий парк з меморіалом слави, спорудженим в 1977 році.
|
|
Німецькі поховання на кладовищі по вулиці Незалежності
|
|
|
Німецькі поховання на кладовищі по вулиці Незалежності
|
Крім меморіалу і пам'ятників радянським солдатам, споруджених при Союзі, в Ковелі, та і в сусідніх селах, зустрічаються поховання німецьких солдат - як першої, так і другої світових війн.
|
|
Католицький костел
|
До речі, не далеко від кладовища, по вулиці Незалежності, ховаючись за п'ятиповерхівками, знаходиться старий дерев'яний католицький костел. Дуже цікава будівля, хоча і має дещо похмурий вигляд.
|
|
Парк Шевченка. Центральний вхід
|
Йдемо на лівий берег річки Турії, по дорозі зупинившись на піт-стоп в парку Шевченка, який розтягнувся вздовж берега річки.
|
|
Парк Шевченка
|
|
|
Пам'ятник Шевченку
|
Парк Шевченка в Ковелі був відкритий у 2005 році. Густими зарощами дерев і чагарників він не вражає, але має дещо незвичне і я б навіть сказав - концептуальне планування. Очевидно, що задумка була створити не дендрологічний парк, а парк пам'яті, підтвердженням чого є встановлений на пагорбі величезний пам'ятник Тарасу Шевченку. До речі висота пам'ятника - 7 метрів. Найвищий пам'ятник Шевченку в світі.
|
|
Вихід на набережну
|
Виходимо до річки. Через Турію перекинута дамба, яка утворює велике водосховище в межах міста. На дамбі кучкуються переважно рибаки, вправно замахуючись на всі боки спінінгами, а от на протилежному березі водосховища вже хазяйнує ДЮСШ з веслування на байдарках - їхня яскраво-сніжна база розташована на лівому березі Турії.
|
|
Ковельське водосховище
|
Лівобережний Ковель також на вражає особливою архітектурою, переважно демонструючи багатоповерхову забудову, і майже сільські вулички, забудовані стандартними для північних областей країни дерев'яними хатками.
|
|
Територія виробничо-комерційної фірми "Ковель". На передньому плані кочегарка і будівля колишньої синагоги
|
Зрізавши трохи дорогу, я вийшов дворами на вулицю Пирогова, де, стоїть, як з'ясувалося пізніше, колишня єврейська синагога. Зараз це один із корпусів швейної фабрики. Фабрика впевнено тримається на плаву, тому стара будівля виглядає відмінно.
|
|
Аптека біля базару
|
Цю частину міста називають старим Ковелем, центром життя якого за традицією був базар, котрий функціонує до цього часу, розтягнувшись на північ від вулиці Незалежності.
|
|
Вулиця Соборна. Воскресенська церква. 1877 рік
|
Через дорогу від базару стоять ще дві церкви міста, які, разом із залишеною позаду синагогою, підтверджують, що саме десь тут і був осередок життя міста в кінці XIX століття.
|
|
Вулиця Соборна
|
Воскресенська церква була збудована в 1877 році і за щасливим збігом обставин вціліла, переживши дві світових війни. А от будівля Благовіщенської церкви, якщо я правильно зрозумів, не має ніякого відношення до пам'яток архітектури. По своїй простоті її дивний плоский фасад я спочатку списав на особливості місцевої архітектури, що здавалося б і підтверджувала важка металева табличка періоду УРСР - "Благовіщенська церква. 1549 рік. Охороняється державою".
|
|
Вулиця Соборна. Благовіщенська церква
|
Правда ж виявилась більш прозаїчною і типовою для Союзу. Благовіщенська церква була знесена ще в 60-х, а на її місці виріс спортзал, який, після реінкарнації в 90-х, знову став церквою.
|
|
Вулиця Сагайдачного. Стадіон "Локомотив"
|
От в загальних рисах і весь Ковель. Звичайно, дещо залишилося поза кадром, деякими районами міста я просто не встиг прогулятися, але в цілому місто сподобалось.
|
|
Вокзал станції Ковель
|
Повертаюсь на залізничний вокзал, базар навколо якого вже майже повністю розсмоктався, здавши позиції продавцям молокопродуктів. Купую в касі квиток на приміський поїзд до Червнограду, де запланував пересадку до Львова, і піднімаюсь на посадочну платформу, на якій, розморений палючим сонцем народ, вже вишикувався вздовж рейок, виглядаючи прибуття закопченого приміського дізеля, посадку на який вже оголосили.
|
