Самий екзотичний спосіб попасти в Короп - поїздом. По п'ятницях і неділях з Конотопа до Коропа їздить приміський поїзд. Маршрут обслуговує локомотив ЧМЭ3, який тягає за собою два вагона від дізеля ДР1.
|
|
Поїзд Конотоп - Короп
|
Відправна точка на Короп - станція Алтинівка. В Алтинівці зупиняємось на кілька хвилин, підібравши кількох пасажирів. Автоматичні двері зі свистом закриваються і ми від'їжджаємо від станції, повертаючи з магістральної колії на однопутну не електрифіковану гілку до Коропа. Рухаючись зі швидкістю пішохода по ржавих рейках, проїжджаємо крізь непролазні хащі і виїжджаємо на якийсь розгрузочний насип. Через кілька кілометрів гнилих дерев'яних шпал стає значно менше і поїзд розганяється до середньостатистичної швидкості приміського дизеля.
|
|
Станція Короп
|
Від Конотопа до Коропа приїжджаємо приблизно за годину. Вокзал в Коропі не вражає якимись неймовірними формами - це звичайна квадратна хата з білої цегли. Сама залізнична станція знаходиться на якомусь пустирі за містом. Помітно шо колись тут була вантажна станція, але зараз вся ця інфраструктура заростає бур'янами.
|
|
Місто Короп
|
Так як Короп місто компактне, то від залізничної станції до центру міста іти зовсім не далеко. Хвилин 5 ходу і починаються характерні для північної України дерев'яні хатки.
|
|
Управління праці та соціального захисту населення
|
Ще хвилин 5 - і я в центрі міста. Відразу помічається, що місто має давню історію. В Коропі багато старих будиночків, а тяга місцевих жителів використовувати в якості будівельного матеріалу дерево тільки підсилює ефект давнини.
|
|
Колишня синагога
|
Історія Коропа починається в XII-XIII столітті, тоді місто входило до складу Новгород-Сіверського і Брянського князівств. Пізніше Короп стає власністю Литовського князівства, а в XVII столітті переходить до Московської держави.
|
|
Пам'ятка історії. Зараз районний центр дитячої творчості
|
В центрі міста, вздовж вулиці Вознесенської, посаджено невеличкий, але густий парк - така собі симпатична і акуратна зона відпочинку районного масштабу. Вознесенська вулиця починається великою площею перед міською адміністрацією. На площі, з однієї сторони адміністративної будівлі стоїть фонтан з гербом міста, а по іншу сторону історико-археологічний музей. В минулому музей був Феодосіївською церквою, з приходом радянської влади церкву закрили.
|
|
Коропський регіональний історико-археологічний музей
|
|
|
Коропський регіональний історико-археологічний музей
|
Вражений колоритом місцевої архітектури рішив пройтися Вознесенською вулицею чим далі від центру і пороздивлятися місцеві дерев'яні будиночки.
|
|
Вулиця Вознесенська
|
Роздивляючись будинки зовсім не очікував побачити на цій вулиці церкву XVIII століття. Вознесенська церква була збудована в 1764 році і є пам'ятником архітектури. Тепер ясно, шо назва Вознесенської вулиці походить саме від цієї церкви.
|
|
Вознесенська церква 1764 р.
|
|
|
Вознесенська церква 1764 р.
|
З іншої сторони вулиці, за поломаним забором, стоїть ще одна церква - Іллінська, яка теж є пам'ятником архітектури XVIII століття. Церква має цікаву конструкцію зовсім не характерну для Українських храмів. Зараз Іллінську церкву потрошку відновлюють з руїн, але поки що вона знаходиться на початковому етапі реконструкції.
|
|
Іллінська церква
|
|
|
Іллінська церква
|
Повернувшись з прогулянки по Вознесенській вулиці до центру міста зразу ж найшов ще одну - Михайлівську церкву.
|
|
Михайлівська церква
|
Для мене було відкриттям побачити на одній з вулиць міста меморіальний музей Миколи Івановича Кибальчича. Виявляється революціонер і винахідник реактивного двигуна Кибальчич, народився саме тут, в Коропі.
|
|
Меморіальний музей Миколи Івановича Кибальчича
|
Революційні ідеї Кибальчича живуть і поза межами меморіального музею. В Коропі є невеличкий парк названий ім'ям революціонера.
|
|
Парк імені Кибальчича
|
Біля входу в парк, поруч з халабудою Коропської районної спілки бджолярів України, стоїть раритетний монумент радянським творцям щасливого майбутнього.
|
|
Коропська районна спілка бджолярів України
|
|
|
Монумент
|
Трошки далі - в центрі парку, стоїть пам'ятник самому Кибальчичу. Парк не великий, крім клубу і радянських пам'ятників тут більше немає ніяких визначних місць.
|
|
Микола Кибальчич
|
Після парку ще раз пройшовся центральною частиною міста і погнав на жд станцію. Поїзд з Коропа встигає зробити дві ходки на день. Після обіду він їде до станції Алтинівка, а ввечері вертається назад в Конотоп.
|
|
Поїзд Короп - Алтинівка
|
Їду денним поїздом до Алтинівки. В Алтинівці зупиняється не багато поїздів, тому оптимальніше зловити електричку до Конотопа. Ну а Конотоп це практично центр залізничного руху і звідси можна виїхати в будь-якому напрямку.
|
