На головну Команда  | 
Короп УКР | РУС
Самий екзотичний спосіб попасти в Короп - поїздом. По п'ятницях і неділях з Конотопа до Коропа їздить приміський поїзд. Маршрут обслуговує локомотив ЧМЭ3, який тягає за собою два вагона від дізеля ДР1.

Поїзд Конотоп - Короп

Відправна точка на Короп - станція Алтинівка. В Алтинівці зупиняємось на кілька хвилин, підібравши кількох пасажирів. Автоматичні двері зі свистом закриваються і ми від'їжджаємо від станції, повертаючи з магістральної колії на однопутну не електрифіковану гілку до Коропа. Рухаючись зі швидкістю пішохода по ржавих рейках, проїжджаємо крізь непролазні хащі і виїжджаємо на якийсь розгрузочний насип. Через кілька кілометрів гнилих дерев'яних шпал стає значно менше і поїзд розганяється до середньостатистичної швидкості приміського дизеля.

Станція Короп

Від Конотопа до Коропа приїжджаємо приблизно за годину. Вокзал в Коропі не вражає якимись неймовірними формами - це звичайна квадратна хата з білої цегли. Сама залізнична станція знаходиться на якомусь пустирі за містом. Помітно шо колись тут була вантажна станція, але зараз вся ця інфраструктура заростає бур'янами.

Місто Короп

Так як Короп місто компактне, то від залізничної станції до центру міста іти зовсім не далеко. Хвилин 5 ходу і починаються характерні для північної України дерев'яні хатки.

Управління праці та соціального захисту населення

Ще хвилин 5 - і я в центрі міста. Відразу помічається, що місто має давню історію. В Коропі багато старих будиночків, а тяга місцевих жителів використовувати в якості будівельного матеріалу дерево тільки підсилює ефект давнини.

Колишня синагога

Історія Коропа починається в XII-XIII столітті, тоді місто входило до складу Новгород-Сіверського і Брянського князівств. Пізніше Короп стає власністю Литовського князівства, а в XVII столітті переходить до Московської держави.

Пам'ятка історії. Зараз районний центр дитячої творчості

В центрі міста, вздовж вулиці Вознесенської, посаджено невеличкий, але густий парк - така собі симпатична і акуратна зона відпочинку районного масштабу. Вознесенська вулиця починається великою площею перед міською адміністрацією. На площі, з однієї сторони адміністративної будівлі стоїть фонтан з гербом міста, а по іншу сторону історико-археологічний музей. В минулому музей був Феодосіївською церквою, з приходом радянської влади церкву закрили.

Коропський регіональний історико-археологічний музей

Коропський регіональний історико-археологічний музей

Вражений колоритом місцевої архітектури рішив пройтися Вознесенською вулицею чим далі від центру і пороздивлятися місцеві дерев'яні будиночки.

Вулиця Вознесенська

Роздивляючись будинки зовсім не очікував побачити на цій вулиці церкву XVIII століття. Вознесенська церква була збудована в 1764 році і є пам'ятником архітектури. Тепер ясно, шо назва Вознесенської вулиці походить саме від цієї церкви.

Вознесенська церква 1764 р.

Вознесенська церква 1764 р.

З іншої сторони вулиці, за поломаним забором, стоїть ще одна церква - Іллінська, яка теж є пам'ятником архітектури XVIII століття. Церква має цікаву конструкцію зовсім не характерну для Українських храмів. Зараз Іллінську церкву потрошку відновлюють з руїн, але поки що вона знаходиться на початковому етапі реконструкції.

Іллінська церква

Іллінська церква

Повернувшись з прогулянки по Вознесенській вулиці до центру міста зразу ж найшов ще одну - Михайлівську церкву.

Михайлівська церква

Для мене було відкриттям побачити на одній з вулиць міста меморіальний музей Миколи Івановича Кибальчича. Виявляється революціонер і винахідник реактивного двигуна Кибальчич, народився саме тут, в Коропі.

Меморіальний музей Миколи Івановича Кибальчича

Революційні ідеї Кибальчича живуть і поза межами меморіального музею. В Коропі є невеличкий парк названий ім'ям революціонера.

Парк імені Кибальчича

Біля входу в парк, поруч з халабудою Коропської районної спілки бджолярів України, стоїть раритетний монумент радянським творцям щасливого майбутнього.

Коропська районна спілка бджолярів України

Монумент

Трошки далі - в центрі парку, стоїть пам'ятник самому Кибальчичу. Парк не великий, крім клубу і радянських пам'ятників тут більше немає ніяких визначних місць.

Микола Кибальчич

Після парку ще раз пройшовся центральною частиною міста і погнав на жд станцію. Поїзд з Коропа встигає зробити дві ходки на день. Після обіду він їде до станції Алтинівка, а ввечері вертається назад в Конотоп.

Поїзд Короп - Алтинівка

Їду денним поїздом до Алтинівки. В Алтинівці зупиняється не багато поїздів, тому оптимальніше зловити електричку до Конотопа. Ну а Конотоп це практично центр залізничного руху і звідси можна виїхати в будь-якому напрямку.

червень 2010