В Коломию я попав по форс-мажорних обставинах. Мандруючи Тернопільщиною, я приїхав в Заліщики, звідки планував виїхати приміським дизельом на Городенку. Але на вокзалі з'ясувалось, що дизель поїзд заглох десь на перегоні, маринуючи літньою спекою пасажирів, які стали жертвою обставин. Тому шоб не морочити голову і в результаті не ночувати на вокзалі в залі очікування, Городнека була відмінена і взято курс на Коломию, тим більше з собою в мене був квиток на 60-й поїзд Софія - Москва, який ввечері відправляється з Коломиї.
|
|
Коломия. Залізничний вокзал
|
Сказано - зроблено. На годиннику 16.00 - я в Коломиї. Для початку відзначу, що я ні в якому разі не ставив за мету написати історичний огляд Коломиї, почавши з бронзового віку і закінчивши нашими днями, фундаментально описавши архітектуру міста і зібравши воєдино весь місцевий епос. Коломия настільки цікава і різноманітна, що розказати про неї зможе хіба що колоритний місцевий вуйко, котрий прожив тут все життя, я ж, прогулявшись містом, тримаючи в руках карту Коломиї, куплену в газетному кіоску на вокзалі, зробив просто огляд побаченого власними очима.
|
|
Приміський поїзд Заліщики - Коломия
|
Почнемо не з площі Ринок, яка в більшості міст західної України є центром міста, а з залізничного вокзалу, котрий знаходиться відносно далеко від центру - в північній частині міста. Залізниця в Коломию прийшла в 1866 році під час будівництва залізничної магістралі зі Львова до Чернівців. В значній мірі залізна дорога вплинула на розвиток промисловості міста і регіону в цілому.
|
|
Коломия. Привокзальна площа. Продуктовий базар
|
В кінці XIX століття Коломия була потужним промисловим містом. Крім цегельного заводу, ливарного цеху і вже звичних для більшості великих міст гуралень, яких, до речі, в Коломиї налічувалось вісім штук, в селі Слобода Рунгурська (зараз просто село Слобода Коломийського району) добували нафту, яка доставлялась залізницею до нафтоперегонних заводів в Печеніжині, Сопові і звичайно Коломиї. Залізнична гілка Слобода Рунгурська - Коломия, яка була прокладена через центр міста, проіснувала до 1967 року і була розібрана в зв'зку з вичерпанням родовищ нафти.
|
|
Коломия
|
Перенесемось в наші дні. Зараз рух поїздів через Коломию епізодичний, тому оживає вокзал в пікові години, ближче до вечора. Значний пасажиропотік генерують приміські дизель-поїзди, після прибуття яких привокзальна площа перетворюється на невеликий продуктовий базар - навколишні села і звичайно ж помідорна столиця України - Заліщики, привозять на продаж в Коломию вирощені власноруч овочі. Овочевий базарчик тягнеться далеко за межі залізничної станції, поодиноких продавців городини видно за кілька сотень метрів від вокзалу на вулиці Січових Стрільців.
|
|
Перехрестя вулиці Валової і Чорновола
|
Залишаємо залізничну станцію і йдемо в місто. Центральні вулиці Коломиї забудовані переважно будинками кінця XIX - початку XX століття, більшість з яких відмінно реставровані, тому виглядає центр міста шикарно.
|
|
Коломия
|
|
|
Коломийський будинок дитячої та юнацької творчості
|
Просуваюсь в центр Коломиї. В руках тримаю карту міста і соваючи по ній пальцем, озираюсь по сторонах, ідентифікуючи найбільш цінні з історичної точки зору будівлі, які позначені на карті цифрами. Схильність ідентифікувати і класифікувати все підряд переслідує мене з дитинства, тому не можу нічого з собою вдіяти і весь час заглядаю в карту піддивляючись назви, відмічених там будинків і радію з того як вони шикарно виглядають, простоявши тут більш ніж 100 років.
|
|
Ратуша
|
Центр Коломиї являє собою лабіринт більш ніж з двох десятків коротеньких вулиць, які, хвала архітектору міста, в більшості випадків пертинаються під прямим кутом і формують кілька площ - площу Шевченка, Відродження і Вічевий майдан. Класичної площі Ринок в Коломиї немає, площа перед ратушею являє собою звичайне перехрестя, а ратуша адміністративно розташована по проспекту Грушевського 1. В центрі міста повно автомобілів, які завзято маневрують вузькими вулицями, по яких можна комфортно проїхати хіба що велосипедом. Вулиці, довжина яких в кращому випадку становить 300 метрів, утворюють неймовірну кількість перехресть, тиняючись поміж якими починаєш підозрювати у себе наявність географічного кретинізму - кожного разу проскакуєш потрібний провулок, але оглянувшись навколо, завмираєш, забувши куди ти йшов і задерши високо голову, роздивляєшся з відкритим ротом ковані балкони, ліпнину над вікнами і візерунки на карнизах будинків - місто вражає неймовірною кількістю старих будинків. Оце все разом взяте і є Коломия з своїм неповторним західним колоритом, на який, не жаліючи ні грошей ні часу, їдуть подивитися люди, долаючи сотні кілометрів.
|
|
Коломия
|
|
|
Універмаг Коломия
|
Вплив Радянського Союзу на зовнішній вигляд Коломиї був мінімальним. Центр міста дуже щільно забудований, тому проводити тут якесь нове будівництво було незручно - нові житлові мікрорайони, забудовані переважно дев'яти і п'ятиповерхівками з червоної цегли, виросли в стороні від центру міста. Єдині будівлі, які явно виділяються на фоні історичної забудови - універмаг Коломия, який знаходиться точно в центрі міста і п'ятиповерховий будинок зв'язку, який зараз ділять між собою Укрпошта і Укртелеком.
|
|
Будинок зв'язку
|
|
|
Годинник на будинку зв'язку. Знаки зодіаку в гуцульському стилі
|
Поруч з укртелекомом знаходиться, відомий цінителям прекрасного, музей писанкового розпису, який вважається візиткою міста. Про існування музею я знав, але будучи під враженням від прогулянки містом, про нього просто забув і згадав тільки після того як побачив музей вживу, повертаючись ввечері до залізничного вокзалу. Не раз чув захоплені відгуки про музей і, звичайно, бачив мільйон фотографій, які привозили с собою туристи після мандрівки Івано-Франківщиною - на фото групка людей, а позаду них величезне розмальоване яйце. А знайомі, котрі вже встигли побувати в Коломиї, щоразу запитували чому я досі не був в музеї "писанки" і розповідали який він гарний.
|
|
Музей писанкового розпису
|
Тому не дивно, шо до сьогоднішнього дня я вважав Коломию "містом одного музею" і крім будинку з величезним яйцем тут немає на що дивитися - однобока агітація зробила свою підступну справу і як тільки випадала можливість заїхати до Коломиї, я відразу ж міняв маршрут, залишаючи огляд міста "на потім".
|
|
Музей писанкового розпису
|
І от я нарешті перед музеєм Писанкового розпису, роздивляюсь незвичну будівлю, яку нарешті зміг побачити власними очима. Зважаючи на пізню годину музей був зачинений і оглянути виставку розфарбованих яєць не вдалося, тому я присів поруч на лавці, вдивляючись в округлу форму яйця, за якою сідало червоне вечірнє сонце. Будівля безумовно оригінальна і досить цікава, але така шалена популярність мені не зрозуміла - музей тільки доповнює архітектуру і колорит міста, і аж ніяк їх не замінює. Незважаючи на те, що на годиннику була вже сьома вечора, біля входу до музею товкся народ, фотографуючи один одного на фоні яйця - музей Писанкового розпису в Коломиї користується надзвичайною популярністю.
|
|
Римо-Католицький костел
|
Повернемось ближче до центру міста, туди де кипить життя - на базар. Навпроти базару стоїть Римо-Католицький костел. Дата закінчення будівництва вражає - 1762 рік.
|
|
Собор святого Архистратига Михаїла
|
По проспекту Шевченка, який тягнеться повз ратушу, знаходиться собор святого Архистратига Михаїла - пам'ятка архітектури, збудований вже раніше, в 1864 році.
|
|
Католицький костел по вулиці Івана Франка
|
Ще один католицький костел в Коломиї стоїть по вулиці Івана Франка. Солідна і поважна будівля, трохи схожа на фортецю. Рік будівництва - 1897.
|
|
Фасад гімназії імені Михайла Грушевського
|
Через дорогу від костелу знаходиться Коломийська гімназія імені Михайла Грушевського, яка була відкрита орієнтовно в 1894 - 1897 роках і до цього часу розміщується в старому автентичному приміщенні.
|
|
Будинок товариства "Сокіл"
|
|
|
Будинок товариства "Сокіл"
|
Але одна з найцікавіших будівель міста - будинок товариства "Сокіл". Молодіжне спортивне товариство "Сокіл" було засноване в Чехії в XIX столітті і було популярним на території сучасної Львівської та Івано-Франківської областей. В 1930-х роках в Радянському Союзі теж активно пропагувався спорт і туризм, в результаті чого були утворені радянські всесоюзні спортивні організації, які об'єднували всі верстви населення - від школярів молодших класів до робочих на заводі. Після приєднання в 1939 році Західної України до УРСР товариство "Сокіл" припинило свою діяльність, а більшість будівель товариства перейшло до союзних спортивних організацій - коломийське товариство "Сокіл" було трансформоване в дитячо-юнацьку спортивну школу.
|
|
Коломия. Новобуд 2002 року
|
Симпатично виглядають сучасні новобудови із спіненого поліуретану в центрі Коломиї, фасад яких гармонічно вписується в стару архітектуру міста - тут вже потрібно щиро дякувати всім причетним до будівництва.
|
|
Коломийський академічний обласний український драматичний театр ім. І. Озаркевича
|
Ну і на останок трохи мистецтва. Коломийський театр вважається найстарішим в Україні. Перша театралізована вистава "Наталка Полтавка" відбулася тут в 1848 році. Варто відзначити, що паралельно з театром в Коломиї, яка в XIX столітті була Польським містом, в містечку Бобринець на Кіровоградщині в 1863 році теж була організована одна з перших театральних труп на території України.
|
|
Коломия
|
Ну і останній штрих - враження від Коломиї дуже приємні. Незважаючи на те, що місто досить велике, від Коломиї віє легкою провінційністю, яка надає місту якогось неповторного шарму, який у великих містах давно загубився поміж фешенебельних магазинів і кав'ярень з тонким ароматом кави. Може й добре, що більшість туристів, які подорожують на захід країни, вибирають кінцевою точкою свого маршруту Львів, або Чернівці і дуже рідко зупиняються в Коломиї, можливо завдяки цьому Коломия і залишається такою якою вона є.
|
