Після того як я перший раз побачив фотки Кам'янця в інеті я перестав нормально спати. Зразу ж позвонив Назару Сірьогі і сказав - треба їхати! Назар сказав - нє вопрос!. Пройшло мабуть тижня два поки ми позалатували свої справи і в нас виявилось кілька вільних днів для поїздки.
До Кам'янця їздить не так то й багато поїздів. Варіанти типу їзда електричкою були відкинуті зразу так як живемо ми в центральній Україні, а перспектива їхати три доби нас не сильно влаштовувала. До Кам'янець-Подільського їдуть лише два поїзди: 623-й і 177-й. 623-й являє собою звичайний поїзд з плацкартними і купейними вагонами, відправляється з Києва і прямує екзотичним маршрутом через Фастів, Козятин, Хмільник, Старокостянтинів, Хмельницький. До кінцевої станції Кам'янець прибуває близько 8 години ранку - розклад супер! 177-й це Експрес Київ - Кам'янець-Подільський. Їде класичним маршрутом через Фастів, Козятин, Жмеринку, Хмельницький. Їзду в 177-му ми зразу відкинули, пів дня просидіти в кріслах експресу то не дуже гарна штука. Справжня насолода гепнутися на полицю в плацкартному або навіть купейному вагоні і задерши ноги проспати всю дорогу. Тим більше 177-й прибуває в Кам'янець близько 23-ї години - такий графік тільки для місцевих.
Квитки вирішили купити за день до виїзду. Їдемо 623-м з Козятина, так як я був у Вінниці, а Назар в Жмеринці, то до Козятина приїхати були досить просто.
Сижу за компом над сайтом УкрЗалізниці і намагаюсь в'їхати в ту нісенітницю, яка називається розкладом руху приміських поїздів, можливо прийдеться приміським з Кам'янця виїжджати. Переглянувши ще раз розклад руху бачу що є ще один цікавий варіант - безпересадочний вагон з Одеси на Кам'янець, їздить через Жмеринку по непарних, день нашого від'їзду непарний - просто супер! Купуємо квитки і чекаємо наступного дня.
|
|
Жмеринка. Вечір від'їзду
|
Жмеринка. День від'їзду. Питання із зворотними квитками рішили просто. Так як на Вінницю чи Жмеринку нормальних квитків не було, то купили квитки до Києва. Столиця місто велике - поїздів і автобусів там багато їздить, рано чи пізно кудись виїдемо, тим більше Назару треба було бути в Києві по своїх наукових ділах.
Загрузились в поїзд, відправились по розкладу в 21.56, їдемо. Наш плацкартний безпересадочний вагон виявився шматком фірмового поїзду Одеса-Чернівці. Все охайно і чистенько, провідниця цікава і балакуча - люкс! До самого Хмельницького патякали про всілякі цікаві шняги, стараючись перекричати хропіння сусідніх пасажирів, говорили по телефону з знайомим, хвалилися куди їдемо... Вже майже дванадцята година ночі, прибули в Хмельницький. Майже всі пасажири з вагона вийшли, в вагоні лишилося може чоловік 10, стало тихенько і спокійно. Як тільки останній пасажир вийшов, наш вагон відчепили і потягли маневровим кудись в тупік, все далі й далі від составу Одеса-Чернівці.
|
|
Працівник УкрЗалізниці. Ім'я невідоме.
|
До нас в тамбур заскочив дядько в яскравій накидці, який по рації давав команди машиністу з якою швидкістю їхати і скільки ще треба проїхати. Він же і відчіпляв вагон від составу. Саме ці люди і виконують досить складну роботу, бігаючи вночі під вагонами по рейках, відчіпляючи безпересадочні вагони в той час коли ми міцно хропемо і чекаємо приїзду на кінцеву станцію. Кілька хвилин приємно поспілкувавшись з нами, дядько так же швидко зник як і з'явився.
Зараз дванадцята ночі, виглядаємо з Назаром з вагона, намагаємося зрозуміти куди це нас затаскали, в тамбурі з'являється ще один провідник - "Хлопці, з вагону не виходим, зараз відправляємося, буквально через... 4 години." Ги, веселий дядя. І справді, стояти тут будемо майже до 5-ти ранку :) Поки нас знову не почнуть тягати по коліях і чіпляти до іншого состава. Вночі все одно робити нічого і ми з Назаром завалюємося подрихнути. Лиш інколи крізь сон чую як наш вагончик смикають то вперед, то назад, то крізь сон чути сильне гуркотіння дизеля спереду вагона, то відчувається, що вагон вже ззаду штовхають...
Прокидаюся від того що хочу в туалет, туалет приємно вражає своєю охайністю. Повертаюсь назад до свого місця і відчуваю, що нас тягне вже не той поїзд, і швидкість досить невелика, значить їдемо по залізниці від Хмельницького до Кам'янця, тут немає контактної мережі і состав вже тягне дизель. Знов лягаю спати. Прокидаюсь від того що Назар сидить біля мене і наспівує під носа "Чижа". Йому якогось лиха вже не спалося і він вирішив аж за годину до прибуття і мене розбудити. За вікном вже світло, поміж дерев яскраво блимає ранкове жовте сонце, але у вагоні досить прохолодно, ніч була холодною і заставляла нас трохи повкутуватись в простирадла з лейбами одеської залізниці.
Від Хмельницького до Кам'янець-Подільського зупинок більше ніж від Жмеринки до Хмельницького. Поїзд зупиняється мабуть через кожних 20 хвилин в невеликих містечках і селах. Сільський люд їде до Кам'янця в своїх невідкладних справах.
|
|
Ранок у вагоні номер 26
|
|
|
Ранок у вагоні номер 26. Чайна церемонія
|
Ранковий голод дає про себе знати. Витягуємо свої продовольчі запаси і починаємо з смаком пожирати. Кінець ранкової трапези завершуємо стаканами чорного і зеленого чаю. Ранок вдався.
Ще якихось пів години і ми приїжджаємо до Кам'янець-Подільського. Місто нас зустрічає приємною ранковою прохолодою.
|
|
Кам'янець-Подільський
|
Традиційно погнали в приміщення вокзалу, поблудили там, роздивилися шо є цікавого, не побачивши нічого цікаво крім купки дивакуватих туристів, вирішили орієнтуватися на місцевості. Невтомна вокзальна трудівниця книжного лотка запропонувала нам купити карту міста. Карта була не дуже інформативною, але я все таки вирішив її купити, щоб не шукати десь в місті таку саму. Як потім виявилося дарма. Метрів за 300 від вокзалу таку саму карту продавали більш ніж в 2 рази дешевше. Тут з вокзалу в напрямку міста висипала зграя дивакуватих туристів і почала галасливо розпитувати в місцевих де тут старе місто і як пройти до знаменитої фортеці. Місцевий дядько показав рукою куди йти і сказав що це не далеко і йти прийдеться хвилин 20. Блін! Не дали власноруч зорієнтуватися! Ми з Назаром одночасно висловились проти того шоб іти паралельно з цими зовсім не екстремальними туристами, хоч в них і були офігенно-здоровенецькі рюкзаки з палатками за спинами, а в нас лише два децильних рюкзачка, сумка з фотоапаратом і дешевий китайський штатив.
Ми вирішили пройтись вуличками міста, зацінити шо тут є цікавого і незвичного для нас. Звичайно кінцевою нашою метою було відвідування надзвичайної фортеці, яка знаходиться в Кам'янці ще з XIV століття.
Подивившись на карту старого міста, було видно шо до фортеці можна пройти кількома дорогами, і потрапити до неї не обов'язково через центральний вхід. Думка потрапити не через центральний вхід нас зацікавила. Незважаючи на те що фортецю дуже довгий час не могли захопити литовці, поляки і турки в XIV-XVII століттях ми плекали надію потрапити туди непомітними в XXI столітті, таким чином обійшовши каси і не заплативши за вхід.
Орієнтуючись по карті ми сунули вперед. Натрапили на дуже цікавий магазин освітлювальних приладів, сподобались ціни, промайнула думка їздити сюди затарюватись люмінесцентними лампами. Надибали художній ліцей, зустріли духовну семінарію, де вчився в XIX столітті композитор Микола Леонтович. Забрели в якийсь сільськогосподарський університет. Походили алейками, подивились на списки абітурієнтів, зацінили бурякозбиральні комбайни, посунули далі в пошуках фортеці.
Чим далі, тим вулички ставали крутішими і вужчими. В нас обох одночасно в голові промайнули думки - зараз шось буде! Через кілька хвилин крізь дерева ми побачили перші вежі могутньої старезної фортеці. Ми були в шоці! Такої феєричної конструкції не бачив ні я ні Сірьога! Ми вже брели вуличками поміж приватних будиночків, орієнтуючись приблизно на фортецю. Треба було спускатися в глибочезну ущелину на дні якої текла річка. Як пізніше вияснилось з наших власних досліджень це була частина великого каньйону на дні якого текла річка Смотрич. В річки було досить складне русло і чітко зрозуміти звідки і куди вона тече було складно.
Вниз каньйону спустились по кам'яних сходах. Через річку був перекинутий міст. Одразу за мостом нас очікували перші будівлі фортеці.
|
|
Нижня Польська брама
|
Пороздивлявшись конструкцію вежі йдемо далі вздовж річки. Періодично зустрічаємо рибаків, вітаючи їх стандартним - "Клює ?". Доходимо до дамби трохи незвичної конструкції і перед нами відкривається надзвичайний вид на фортецю.
|
|
Кам'янецька Фортеця
|
Зустрічаємо з Назаром ще одного рибака. Дядько, дивлячись як ми трощимо кущі і ліземо через брудні і мокрі каменюччя дамби, спокійно питає - "Хлопці ви куди лізете ?" Кажемо шо хочемо подивитися що там далі. Виявилось що зверху над нами міст до фортеці, який і є центральний входом і всі нормальні люди йдуть до фортеці саме по ньому, а не лізуть під цей міст по каменюччю через кущі. Але ми як справжні туристи-дослідники старовини пройшлися ще трохи попід цим мостом роздивившись як тече річка, вияснилось що під мостом є дамба, звичайно з поржавівшими механізмами спуску води і навряд чи з допомогою того ржавого заліза вдасться понизити рівень води в Смотричі.
|
|
Зверху над нами Кріпосний Міст, який є входом до фортеці
|
На наше щастя зовсім поруч знайшлися кам'яні сходи, якими ми видерлися наверх. Фортеця постала перед нами в ще більшій красі.
|
|
Кам'янецька Фортеця
|
З іншої сторони кам'яного мосту відкрився неповторний вигляд на кам'яне плато на якому і стоїть фортеця. Також внизу каньйону на руслі річки загубилася маленька електростанція, цікавий симбіоз прадавньої фортеці і витвору сучасних інженерів.
Вражені всим неймовірним, шо є навколо нас чимчикуємо через міст до фортеці. Намагаємось не піддаватись провокації з сторони великої кількості туристів піти зразу до фортеці. Вирішуємо обійти її навколо, роздивитись на скільки це здоровенецька будівля, а потім вже сходити туди, куди лізуть всі.
|
|
Кам'янецька Фортеця
|
Будівля просто вражає нас своєю могутністю. Старі вежі, частково відновлені вмілими реставраторами зразу починають генерувати в мозку військові події давніх часів.
|
|
Вежа
|
Поглянувши в протилежну стороні від фортеці, нам відкривається прекрасний вид на місто.
|
|
Церква Святого Георгія
|
Обходимо фортецю і опиняємося позаду неї. По великих кам'яних і земляних валах видно що тут також була оборонна структура - так звана Нова фортеця. Але від неї мало що лишилося. За фортецею знаходимо кам'яні приміщення, всередині вони схожі на печери, такі ж великі, темні і холодні. Походивши по них здогадуємося, що це також частина системи укріплень, в деяких місцях видно залишки величезних веж, від яких майже нічого не лишилося.
|
|
Нова Фортеця
|
Обходимо навколо замку і опиняємося вже з іншої сторони. Ніяк не можемо надивитися на ландшафт, який оточує нас.
|
|
Інший бік фортеці
|
Ледве не падаючи вниз в провалля, спускаємося по схилах вузенькими стежечками все ближче до фортеці з надією обійти навколо неї і дістатися до центрального входу.
|
|
Зкочуємося вниз під фортецю і дивимося на пагорб, де ми щойно були
|
З цієї сторони фортеці збудовано кам'яне укріплення. В середині стоїть кільканадцять гармат. На жаль гармати лише простенькі копії.
|
|
Південний бастіон
|
З вікна Південного бастіону відкривається прикольний вигляд на провалля. Внизу каньйону тече річечка а на її берегах стоять невеличкі хатки.
|
|
Каньйон
|
Нарешті ми обійшли навколо фортеці. Трошки стомлені роздивляємося навколо і прикидаємо як би це продертися до центрального входу.
|
|
Знову Кріпосний міст, знову електростанція
|
Виявилося, що з цього місця можна досить просто вийти до входу в фортецю. Карапкаючись по величезних каменюччях, дивлячись вниз в провалля і лякаючись того як би це туди не гепнути ми все таки вийшли до входу в фортецю, подолавши останню приграду у вигляді металічного турнікету, який має захищати таких як ми від падіння вниз.
|
