Ранок 9-го травня я зустрів у вагоні поїзда Київ - Ковель. Після Луцька вагон спорожнів і тьотя провідник з радістю розносила всім, хто залишився їхати до Ковеля, чай по 3 гривні.
|
|
Приміський поїзд Ковель - Камінь-Каширський
|
Похмуре небо, яким зустрів мене Ковель зовсім не зіспсуло чудового настрою, з яким я їхав в один із районних центрів Волині - місто Камінь-Каширський. Камінь-Каширський - дрібний райцентр на півночі Волинської області. Транспортне сполучення міста з великою землею не надто інтенсивне - кілька прямих автобусів з Ковеля, десяток автобусів з Луцька і один приміський поїзд Ковель - Камінь-Каширський, який являє собою класичний приміський поїзд зразка 80-х років - закопчений тепловоз і два загальних вагона.
|
|
У вагоні поїзда Ковель - Камінь-Каширський
|
Коли є вибір між автобусом і поїздом, я завжди вибираю другий варіант. Навіть в найгіршому випадку переповнена електричка завжди зручніша за переповнений автобус, тому жену в приміську касу і вибігаю звідти з квитком на поїзд до Камінь-Каширського. Показавши тьоті контролеру квиток, застрибую в вагон поїзда і зручно вмощуюсь на лавці в кінці вагона.
|
|
Залізничний вокзал Камінь-Каширський
|
Дорога до Камінь-Каширського займає майже 2 години. Зразу за Ковельом поїзд занурюється в густий сосновий ліс і вузькою просікою зі швидкістю гужової повозки тягнеться до кінцевої зупинки, зробивши пару зупинок на галявинах серед лісу і в селі з химерною назвою Нуйно.
|
|
Залізнична станція Камінь-Каширський
|
Історія Камінь-Каширського починається в далекому XII столітті. За кілька сотень років існування місто стало свідком могутніх історичних подій. Камінь-Каширський захоплювали і Литовці і Поляки, місто переживало відродження після отримання магдебурзького права і переходило до Росії після чергового поділу Польщі. Незважаючи на таку динамічну історію на вулицях міста навряд-чи можна побачити табуни туристів, нав'ючених важкими рюкзаками, котрі розглядають якісь старовинні розвалини. Але приїхати в Камінь-Каширський все ж таки варто, як мінімум для того, шоб побачити красень залізничний вокзал, який своїм казковим виглядом може вразити навіть самого вибагливого мандрівника.
|
|
Камінь-Каширський
|
В містах, де залізна дорога закінчується тупиком, залізничний вокзал, як правило, розташований десь за промзоною в кінці вулиці, в районі 130-х номерів. Камінь-Каширський тут не виключення, тому закинувши свої пожитки на плечі вирушаю в центр міста, роздивляючись через забори місцеві будиночки.
|
|
Пам'ятник трудівнику
|
Корпуси давно непрацюючих підприємств тягнуться ще пару кілометрів вздовж вулиці Ковельської, якою я прямую в центр міста. Про славне минуле радянської промисловості нагадує тільки пофарбований білосніжно-білою фарбою пам'ятник робітникові з гайковим ключом в лівій руці.
|
|
Будівля колишнього районного виконавчого комітету і професійно-технічного училища
|
|
|
Табличка
|
Мало чим примітний двоповерховий будинок, в якому розташувалась бібліотека, виявився першою історичною пам'яткою, котру я побачив в Камінь-Каширському. Табличка на стіні будинку наказує зупинитися і прочитати коротку біографію одного з найстаріших будинків міста.
|
|
Центр міста
|
Перший поворот праворуч - і я в центрі міста. Камінь-Каширський один із самих компактних райцентрів України. Всі основні міські об'єкти зосереджені в одному місці.
|
|
Кафе Дружба і церква святого Іллі
|
По аналогії з площею Ринок, яка колись була центром міського життя, життя Камінь-Каширського обертається навколо площі Культури, на якій розмістились найважливіші об'єкти інфраструктури міста - бар Каштан, кафе Дружба, з якого долинали несамовиті голоси святкуючих день перемоги, невеличкий супермаркет і звісно ж найстаріша і найцікавіша архітектурна пам'ятка міста - церква святого Іллі.
|
|
Церква святого Іллі. 1700 - 1866 роки
|
З протилежного боку площі стоїть гігантська будівля районної державної адміністрації і будинок культури, в приміщенні якого знаходився народний дім.
|
Цей будинок зведений в 1939 році. В ньому знаходився Народний дім.
Будівля є однією з найстаріших в Камінь-Каширському
|
Пройшовши вуличкою прямо, попадемо до Камінь-Каширського професійного училища, на території якого немає нічого цікавого крім скульптури юного зварювальника. А зробивши на площі Культури поворот ліворуч на вулицю Шевченка попадаємо в економічний центр Камінь-Каширського - на базар, який хаотично розкинувся просто посеред міста, відвоювавши собі приміщення кінотеатру Батьківщина і всю навколишню територію.
|
|
Кінотеатр Батьківщина
|
В кінці вулиці Шевченка, проїжджа частина якої викладена шестигранною бруківкою, стоїть Свято-Миколаївська церква.
|
|
Вулиця Шевченка
|
Церква була зруйнована в 60-х роках XX століття і відбудована вже за незалежності фактично з нуля, тому навряд чи її можна назвати історичною пам'яткою.
|
|
Свято-Миколаївська церква
|
Паралельно вулиці Шевченка, точно посеред міста, розкинувся гігантський парк, через який можна швидко попасти з центру до Камінь-Каширської лікарні, яка знаходиться на околиці. Місцина, де знаходиться парк, дуже схожа на осушене болото з дренажними каналами вздовж центральної алейки і характерними купинами в траві.
|
|
Парк
|
Приїхавши до Камінь-Каширського, планував погуляти тут всього пару годин і втекти автобусом до Ковеля. Але місто виявилося більш цікавим ніж я сподівався і відклавши від'їзд з Камінь-Каширського ще на кілька годин, відправився на автовокзал вивчати розклад автобусів.
|
|
Автовокзал
|
Автовокзал в Камінь-Каширському знаходиться далеченько від центру міста, по вулиці 1-го Травня. Більшість місцевих, шоб не плентатись до вокзалу, сідають на автобус на зупинці біля площі Культури. Загалом розклад руху автобусів в місті не відрізняється чимось оригінальним. Пару прямих рейсів на Ковель і Любешів, решта на Луцьк і окружні села.
|
|
Камінь-Каширський
|
Не дуже інтенсивний рух автобусів в напрямку Ковеля остаточно переконав мене їхати назад знову поїздом. Тим більше по часові відправлення і прибуття поїзд мене повністю влаштовував.
|
|
Вантажно-пасажирський поїзд Камінь-Каширський - Ковель
|
Дивно, але приміський поїзд до Ковеля місцевий народ просто ігнорує. Навіть студенти, завжди охочі максимально зекономити, товчуться на автовокзалі, чекаючи переповненого автобуса на Ковель. Почекавши поки нарисується машиніст, який в зв'язку з святом 9-го травня десь пропав перед самим виїздом, стартуємо на Ковель повноцінним вантажно-пасажирським поїздом. Знову сиджу сам в пустому вагоні з двома контролерками. В лісі до вагону зайшло кілька чоловік. Ще трохи пасажирів назбирали на зупинках перед самим Ковельом. За вікном починає темніти, в вечірніх сутінках точно по розкладу приїжджаємо до Ковеля. Мої сусіди по вагону миттю розчиняються на привокзальній площі, я ж чекаючи пересадку на приміський поїзд до Рафалівки, встигаю попити на привокзальній площі чаю з коржиками і лечу до другої колії де вже стоїть приміський дизель Ковель - Рафалівка. До нової зустрічі, Ковель.
|
