На головну Команда  | 
Ізяслав УКР | РУС
Ізяслав - одне з найсимпатичніших міст Хмельницької області. Місто, яке поєднує в собі простоту звичайного райцентру і шарм стародавнього міста. Ізяслав був заснований князем Ізяславом Мстиславовичем орієнтовно в XIII столітті. За кілька сотень років місто переживає десятки воєн і безліч татарських набігів, в XVII столітті, під час визвольної війни, місто перетворюється на руїни, а в XVIII столітті князі Сангушко намагаються відродити зруйноване місто. Вигляд сучасного Ізяслава формувався століттями, в результаті чого місто отримало неповторний архітектурний колорит, яким може похвалитися не кожне велике місто.

Поїзд Івано-Франківськ - Шепетівка на станції Ізяслав

Ізяслав відноситься до категорії тих міст, з якими немає нормального регулярного транспортного сполучення. Важко придумати ідеальний і простий як двері маршрут до Ізяслава. Оптимально їхати з Хмельницького, так як саме з обласного центру до Ізяслава ходить з десяток автобусів. Але для такого маньовру треба бути готовим приїхати рано вранці в Хмельницький і морально налаштуватись на 100-кілометрову поїздку автобусом по не найкращій дорозі. Крім того Ізяслав має регулярне автобусне сполучення з сусідніми райцентрами - Славутою, Шепетівкою і містом Нетішин. Тому вирушаючи до Ізяслава можна пробувати робити пересадку саме в цих містах. Для поїздок на дальні дистанції місцевий народ використовує Шепетівку - там зупиняється повно поїздів і їхати з Ізяслава 20 хвилин.

Залізничний вокзал Ізяслав

Альтернативний транспорт - поїзд. Графік руху поїздів через Ізяслав різноманіттям не балує: один пасажирський поїзд - 676 Івано-Франківськ - Шепетівка і пара приміських дізелів Шепетівка - Ланівці. 676-м шикарно їхати з заходу України, з Івано-Франківська, Коломиї або Чернівців. Поїзд прибуває вранці, в дуже зручний час. Саме цим монстром пасажирського перевезення я й приїхав до Ізяслава.

Пам'ятник Леніну

Центральна площа міста спроектована в класичному стилі Радянського містобудування. Здоровенний пам'ятник Леніну, клумби і велика дошка пошани, прикрашена малюнком жінки електрозварювальниці з електродом в руках. Пропаганда фізичної праці була надзвичайно популярною в СРСР і повністю зникла після розпаду союзу.

Костел Святого Йосифа

Вибравши пам'ятник Леніна за відправну точку, вирушаю на прогулянку містом. Ліворуч від Леніна, за кафешками, котрі обліпили береги річки Горинь і приманюють відвідувачів запахом шашлику, на високому пагорбі височіє костел святого Йосифа, збудований в XVII столітті.

СУ-152

На передньому фланзі перед костьолом встановлений пам'ятником танкістам - самохідно-артилерійська установка СУ-152.

Палацо-парковий комплекс Сангушків, XV - XVIII ст.

Навпроти костьолу знаходиться шикарний палацо-парковий комплекс князів Сангушків, XV - XVIII століття. Звичайно назвати палацо-парковим комплексом ці розвалини можна з великою натяжкою, але навіть в такому стані будівля має вражаючий вигляд і при наявності жвавої фантазії можна намалювати собі в голові шикарний вигляд палацу, яким він був 300 років назад.

Палацо-парковий комплекс Сангушків, XV - XVIII ст.

Місцеві звикли до розвалин. По коридорах колишнього палацу протоптано стежку від невеличкого житлового масиву до центру міста.

Палацо-парковий комплекс Сангушків, XV - XVIII ст.

Постійні відвідувачі палацо-паркового комплексу

Місцеві дівки ходять сюди смалити цигарки, плювати на землю, розтирати ногою напльоване, матюкатися, говорити по телефону, їсти цукерки, сидіти навприсядки і нервово ламати сірники собі під ноги, одним словом весело проводити час.

Палац

Вздовж берега Горині, мимо пам'ятника Леніну, переходжу по дамбі на інший берег річки. Внизу, по коліна в воді, тусуються рибаки. Ризикуючи розвалити собі голову на слизьких залізобетонних плитах, вони терпляче очікують кльову.

Дамба через Горинь

Від дамби вже видно гарненьку, свіжопофарбовану церкву Різдва Христового. Церква збудована на високому пагорбі, тому якшо дивитися в обидва ока, то її можна побачити і з центру міста.

Церква Різдва Христового

Церква Різдва Христового, 1836 - 2002 роки

На лівому березі Горині залишилось не менше архітектурних пам'яток ніж на правому. Крім того варто пам'ятати, шо в Ізяславі до всіх цікавих об'єктів завжди протоптана стежка і не побачити розвалини XVI століття досить важко.

Замок князів Заславських, 1539 рік

Поруч з церквою, в кущах, на пагорбі над річкою, знаходиться будівля замку князів Заславських. Замок будувався в більш чим дрімучі часи - в XVI столітті. Важко повірити в те, шо від нього шось залишилось. Ймовірно це не весь замок, так як приміщення досить не велике. В зарощах, під стінами, помітні входи в підвальні приміщення, але без мачете для вирубування бур'янів тинятися там немає змісту.

Кафедральний костел Святого Іоанна Хрестителя, 1599 рік

Далі ще цікавіше. Піднявшись крутим серпантином навколо церкви, виходжу на вулицю Острозького, де поміж будинків стоїть ровесник замку князів Заславських - костел Святого Іоанна Хрестителя.

Кафедральний костел Святого Іоанна Хрестителя, 1599 рік

Костел являє собою суцільну руїну, яка з останніх сил тримається на фундаменті, намагаючись зупинити час, який невпинно обвалює стіни і склепіння стелі, змуроване виключно з цегли, без використання стальних чи дерев'яних балок.

Кафедральний костел Святого Іоанна Хрестителя

Апофеоз лівобережного Ізяслава - вулиця Бернардинська. В кінці вулиці, зразу за останнім будинком, починається територія монастиря Бернардинців збудованого в XVI столітті.

Вулиця Бернардинська

Монастир пережив кілька воєн, після яких був частково зруйнований і відновлений в 1756-му році. Новітня історія монастиря почалася в середині XX століття. В 1950-му році в приміщенні Бернардинського монастиря було розташовано виправну колонію №58, яка знаходиться тут до цього часу.

Вхід до монастиря з вулиці Бернардинської

Відповідно до вимог будування місць позбавлення волі, центральний вхід до монастиря був ретельно замурований. Тому крім верхівки монастирської вежі, яка виглядає із-за високої стіни, звідси нічого не видно. Під стінами, якими оточена територія виправної колонії, краще не тертися. Архітектура архітектурою, але це режимний об'єкт з контрольно пропускним пунктом на вході, колючим дротом на стінах і бойовою зброєю в руках у охоронців.

Монастир Бернардинців

Класичний вид на монастир відкривається від річки. Звідси на нього можна дивитися пів дня - шикарна будівля на високому березі Горні заворожує і не дає відірватися погляду.

Варенична

Архітектурна складова Ізяслава вражає по справжньому, але паралельно з цим місто дивує своєю простотою і невимушеністю. Ізяслав звичайне місто, без всякої штучно створеної туристичної метушні. Центр не перевантажений продуктовими магазинами, шикарних ресторанів тут нема, сувенірами на вулиці не торгують, одним словом звичайний райцентр в Хмельницькій області.

Автовокзал

Виїжджав з Ізяслава автобусом на Шепетівку. В п'ятницю ввечері Ізяславський вокзал здивував не менше ніж решта міста - замість кількох сотень пасажирів, з очима в яких світиться жага купити квиток на автобус, на платформі сиділо півтора десятка пасажирів, частина з яких поїхала на старому ПАЗі в якесь село, решта зі мною в Шепетівку.

серпень 2011