Село з трохи дивною назвою Гвіздець знаходиться в Коломийському районі Івано-Франківської області. З Коломиї сюди їздить більш ніж достатньо автобусів, тому навіть мінімальних проблем з транспортом в селищі немає. До того ж через місто проходить залізна дорога, тому до Коломиї чи в протилежному напрямку - до Заліщиків, можна з вітерцем проїхатись приміським дизель-поїздом.
|
|
Місто засноване 15 грудня 1373 року. Зруйноване татарським набігом 2 липня 1594 року
|
Гвіздець відомий з XIV століття, про що нагадує напис на бутафорській вежі, встановленій при в'їзді в місто. Помітний економічний розвиток селища почався в XIX столітті після будівництва залізної дороги Коломия - Стефанешти, яка пройшла через Гвіздець. Крім того, за рахунок дрібної торгівлі, економіку селища в значній мірі підняли євреї, яких на початок XX століття в містечку проживало більше 50%.
|
|
Автостанція Гвіздець
|
Але незважаючи на досить стрімкий економічний підйом і зручне географічне розташування, Гвіздець так і залишився провінційним містечком, лиш ненадовго ставши районним центром одразу після приєднання Західної України до Радянського Союзу. Головним промисловим гігантом регіону залишалася Коломия, конкурувати з якою було просто неможливо - на кінець XIX століття в Коломиї вже були ливарні підприємства і на повну потужність працювали нафтоперегонні заводи.
|
|
Гвіздець. Центр
|
Сучасний Гвіздець виглядає просто, можна навіть сказати - звичайно, і навряд чи здивує вишуканою архітектурою вулиць, якою може легко похвастатися ледве не кожне містечко Австрійської доби. На вулицях тихо і спокійно - людей не багато, основна маса працездатного населення їздить на роботу в Коломию.
|
|
Гвіздець
|
Безсумнівно, за часів Радянського Союзу зовнішній вигляд селища суттєво змінився, і теперішній Гвіздець навряд чи схожий на колишнє місто Австро-Угорської імперії, яскравим підтвердженням чого є баня, котра була збудована посеред міста і очевидно стала символом доступності благ цивілізації, відсунувши на задній план красу і естетику.
|
|
Лазня. 1957 рік
|
За магазином, збудованим вздовж центральної вулиці селища, знаходиться головна архітектурна пам'ятка Гвіздця - Бернардинський монастир з костьолом, який, незважаючи на багаточисленні архітектурні екзекуції, зміг вистояти і пережити важкі часи атеїзму.
|
|
Костел. XVIII століття
|
Споруда вражаюча. Спочатку навіть не знаєш з якого боку до костьолу підійти, щоб в повній мірі відчути силу архітектурного генія, який зумів збудувати таку унікальну будівлю.
|
|
Дзвіниця
|
Будувався костел в 20-х роках XVIII століття, кілька разів перебудовувався і реставрувався різними архітекторами.
|
|
Дзвіниця
|
Костел діючий, але потрібно врахувати, що закладка першого каменю була близько 300 років тому, а остання реставрація в 1918, тому фасад трохи осунувся і гуляючи під костьолом варто дотримуватись елементарних правил техніки безпеки.
|
|
Дерев'яна фігура на фасаді костьолу
|
|
|
Костьол
|
Гвіздець невеликий і костел єдина архітектурна пам'ятка, яка змушує зупинитись тут транзитних туристів, котрі мандрують з Тернополя на південь, в напрямку Коломиї.
|
|
В селі Гвіздець народився відомий Український художник-реаліст Пстрак Ярослав Васильович, 1878 - 1916
|
В центрі селища висить меморіальна дошка, котра нагадує, що в Гвіздці народився Український художник Пстрак Ярослав Васильович - при Союзі він був невідомий, а при незалежній Україні вже забутий, хоча малював непогані картини.
|
|
Залізнична станція Гвіздець
|
|
|
Вокзал
|
От і весь Гвіздець, єдине місце де ще обов'язково треба побувати - залізнична станція. Звідси можна виїхати приміським дізельом на Коломию, або Заліщики, куди автобуси їздять на так то й часто. Залізничний вокзал в Гвіздці вже радянської доби, але оригінальний. Знаходиться станція в центрі селища, в кількох сотнях метрів від автобусної зупинки.
|
