Навести купу залізних аргументів приїзду в Голоби важко - для туристів містечко малопривабливе. Великих підприємств і базару тут немає. Поруч Ковель - на роботу і за покупками всі туди їздять. Але все ж таки є в Голобах дещо, на що можна глянути. Але про все по порядку.
|
|
Поїзд 363 Київ - Ковель на станції Голоби
|
В Голоби я приїхав 363-м поїздом Київ - Ковель. Поїзд не забитий, квитки купуються легко. На станції зупиняється ще кілька поїздів, плюс всі електрички, котрі їдуть із Здолбунова на Ковель. Взагалі, залізничний рух тут не надто інтенсивний. Основна маса пасажиропотоку в цьому напрямку розсмоктується на 70 кілометрів раніше - в Луцьку.
|
|
Пам'ятка архітектури та містобудування. Будинок залізничної станції. 1903 рік
|
Вокзал. Другий раз в своєму житті бачу вокзал з табличкою, на якій вказано, шо дана будівля є пам'яткою архітектури. На Україні є сотні вокзальних приміщень, які збудовані на початку XX і навіть в кінці XIX століття і без напрягу тягнуть на пам'ятку архітектури. Але в більшості випадків на вокзалах висять гранітні таблички, де повідомляється, шо на цьому місці в урочистій обстановці був створений перший в районі РевКом, або табличка нагадує дату і рік визволення вокзального комплексу від німців.
|
|
Залізничний вокзал Голоби
|
Вхід до вокзалу починається з брутальних скрипучих обдертих дверей, вочевидь знятих з якогось хліва, але зал очікування гарненький, всередині чисто, висять гарні люстри. Правда у вікнах щілини на два пальці, батарей опалення на помічено - зимою всередині повинно бути досить вздрижно. Місцева агентура повідомила, шо вокзальну вежу займає черговий по вокзалу, спостерігаючи орлиним оком за рухом поїздів. Але дивлячись знизу вверх вежа здається зовсім не обжитою.
|
|
Голоби
|
Зразу від вокзалу, вглиб містечка, тягнеться посипана камінцями і зароща травою дорога. Якщо на вокзалі я вважав, шо приїхав в невелике місто, то за вокзалом зрозумів, шо попав в звичайне село.
|
|
Голоби
|
Фактично, Голоби це три паралельних вулиці, котрі тягнуться через все селище кілометра на чотири. Населення - близько чотирьох тисяч людей.
|
|
Автостанція Голоби
|
Життя в селищі значно пожвавлює автомагістраль Луцьк - Ковель. На трасі навіть є мініатюрний автовокзал з касіршою всередині. Автобусний рух більш чим жвавий, поки я стояв роздивлявся автовокзал, мимо проїхало пару автобусів на Луцьк і один на Ковель.
|
|
Контора Голобського СТ + Ветеринарний кіоск
|
Очевидно в Радянські часи життя в містечку було інтенсивнішим - статус СМТ натякає на наявність якихось підприємств чи навчальних закладів, на яких відважно трудилось місцеве населення.
|
|
Ймовірно залишки маєтку Вільгів
|
Поселення Голоби відоме з XVI століття і було власністю королеви Бони - жінки короля Сигізмунда I. В XVIII столітті, з ініціативи шляхтичів Вільгів, в Голобах закладається парк, в якому поміж дерев Вільги будують собі маєток.
|
|
Ймовірно залишки маєтку Вільгів
|
Парк дожив до наших днів. Поміж дерев можна відшукати залишки колишнього маєтку. В одній з будівель поселилась якась церква. Територію навколо новоутвореної церкви намагаються тримати в порядку, потихеньку викошується бур'ян, до вхідних дверей протоптали стежку. Решту території парку займають ворони. Неймовірні полчища гаврів живуть на височезних столітніх деревах. Гілки обвисають під вагою сотень птахів. Тусуючись на гілках ворони несамовито каркають, створюючи неймовірний шум, який можна порівняти хіба що з ревом футбольного стадіону.
|
|
Маєток Вільгів
|
Після дощу парк являв собою розтовчене ногами і роз'їжджене мопедами болото. Тому короткими перебіжками від одного дерева до іншого, ховаючись від ворон, котрі нещадно бомбардували землю продуктами своєї життєдіяльності, втік на суходіл.
|
|
Колона
|
Перед входом до парку, в дворі приватного будинку, стоїть колона, котра напевно була частиною в'їзних воріт. Вершечок колони якогось дива прикрашений півмісяцем.
|
|
Центр. Вулиця Незалежності. Приїхав автобус з Ковеля
|
На вулицях містечка переважно тихо і безлюдно, тільки час від часу проїде якась тітка на велосипеді. Трохи жвавіше в центрі - в районі вулиці Незалежності. Тут знаходиться більшість магазинів, є простенький сільський клуб, трошки в стороні - лікарня. Після прибуття рейсового автобуса на вулиці Незалежності стає гамірно, аж поки всі не розбіжаться по своїх хатах. І знову наступає тиша і тільки чути як по трасі з Ковеля до Луцька гасають автобуси і автомобілі.
|
|
Костел
|
На території лікарні, в кущах за іржавим забором, є стародавній костел XVIII століття. Костел має біднуватий вигляд, навіть незважаючи на свіжовідбудовану дзвіницю, котра якось зовсім не підходить цьому костелу. Може будівельники забули приробити до неї якийсь надзвичайно важливий портик, без якого вся їхня робота ніщо... Через засновані павутиною віконця видніються брудненькі занавіски і пожовклі фотографії в рамках - незважаючи на розруху життя костелу потроху жевріє.
|
|
Георгієвська церква. 1783 рік
|
Поки я роздивлявся костел, мене ледве не зжер якийсь собака, котрий зрадів такій рідкісній здобичі як я. Тому територію костелу довелося залишити позорним відступом до Георгієвської церкви, котра знаходиться через дорогу.
|
|
Дзвіниця біля церкви
|
Ворота на територію церкви були замкнені на ключ, тому роздивлятися все шо там є довелося через щілини в заборі.
|
|
Електричка Здолбунів - Ковель
|
Тікати з Голоб рішив електричкою. Контингент пасажирів електрички різноманіттям не вирізняється. В основному старенькі бабульки, котрі їздять безкоштовно по посвідченнях. При наявності залізної дороги більша частина населення Голоб їздить автобусами, невеликі інтервали руху, гарна швидкість.
|
