Швидкий поїзд №34 Одеса - Москва заскрипів тормозами і зупинився на 60 секунд для того, шоб випустити лише одного пасажира. Сонна провідниця відчинила двері і випхала мене з 12-го вагону. Гепнувшись на гравій, я поправив рюкзак, шморгнув носом і потопав по запасній колії до вокзалу.
|
|
34 Одеса - Москва
|
Це і є відправна точка на Гадяч - станція Лохвиця. Біля вокзалу вже кучкується кілька чоловік, в касі сидить бадьора від ранкової прохолоди касірша, а трохи далі, на запасній колії, стоїть він - приміський поїзд Лохвиця - Гадяч. Поїзд на Гадяч - це звичайний общий вагон з табличкою Кременчук - Гадяч, котрий приїхав сюди в складі поїзда 670 Кременчук - Бахмач.
|
|
Станція Лохвиця
|
Лохвицький вокзал, дядьки, які смалять цигарки і чекають відправлення поїзда і затертий плацкартний вагон з маневровим локомотивом так контрастують з внутрішнім мікросвітом поїзда Одеса - Москва, шо в голову прокрадається думка про те, шо чистенький міжнародний поїзд московської прописки збився з курсу і заблудився в цій неелектрифікованій глухомані на Полтавщині.
|
|
Поїзд Лохвиця - Гадяч
|
Вагончик був загружений майже на 100%. Повно народу їхало здалеку, дехто з самого Кременчука, решта місцеві. Жителі вагона прийняли мене дуже гостинно. Обстановка в вагоні більше нагадує сільський автобус - всі один з одним говорять і помагають на зупинках витягувати торби. Хоч вагон і загальний, але провідниця старалася всім догодити, пропонуючи повний спектр послуг - гарячий чай, каву і навіть печиво на підносі.
|
|
ЖД вокзал Гадяч
|
За півтори години приїжджаємо в Гадяч. Станція Гадяч виявилася досить продвинутою. На сусідній колії стоять якісь товарні вагони, гасає маневровий локомотив, пасажирів зустрічає чистий відреставрований вокзал - одним словом, залізничний рух тут не вбитий, не дивлячись на те, шо станція тупикова.
|
|
Гадяч
|
Перше, шо кидається в очі - стандартна для цього регіону архітектура. На вікнах висять дерев'яні віконниці, а забори виглядають справжніми частоколами - двохметрової висоти з щільно підігнаними одна до одної дошками.
|
|
Гадяч
|
Так як місто не велике, то через якихось 5 хвилин я вже в центрі. На перехресті розвернувся базар пластмасових квіток - поминальні дні для українців це споконвічна традиція, а пластмасові квіти - необхідний атрибут всіх, хто йде на кладовище.
|
|
Гадяч. Центр міста
|
Традиційно з усіма, хто сьогодні приїхав в Гадяч, іду на цвинтар. Сьогодні тут людно. Хто чемно сидить наодинці на лавці, згадує померлих, хто вже нажертий, тиняється між могилами. На цвинтарі стоїть Всіхсвятська церква - одна з найстаріших архітектурних пам'яток Гадяча.
|
|
Всіхсвятська церква
|
Погулявши біля кладовища, повертаюсь в місто. Саме центрове з географічної точки зору місце в Гадячі - площа Соборна. Ще в XIX столітті тут був збудований Свято-Успенський собор. Але з приходом радянської влади собор зрівняли з землею, а на його місці поставили Леніна.
|
|
Площа Соборна
|
Але в 1990-х роках собор рішили відбудувати. Сказано - зроблено. Так і живуть тепер на одній площі Володимир Ілліч і Свято-Успенський собор.
|
|
Свято-Успенський собор
|
Навколо собору, очевидно ще в дособорні часи, висаджено парк "Перемоги". Поруч школа, будинок культури і будинок дитячої та юнацької творчості.
|
|
Будинок дитячої та юнацької творчості
|
Зразу за парком знаходиться місце, де колись стояв будинок Михайла Петровича Драгоманова, який саме тут в Гадячі і народився. Замість будинку зараз стоїть якась химерна споруда і камінь з меморіальною табличкою.
|
Тут був будинок, в якому у вересні 1841 року народився і провів дитячі роки
видатний український публіцист, вчений і громадський діяч Михайло Петрович Драгоманов
|
Трохи далі, по вулиці з цікавою назвою "Замкова", крутими схилами над річкою Псьол, розташована Гадяцька однорічна сільськогосподарська школа.
|
|
Гадяцька однорічна сільськогосподарська школа
|
На іншому кутку парку "Перемоги" збудовано монумент загиблим в другій світовій війні, а через дорогу стоїть скромний радянський універмаг, який на стільки тісно зливається з училищем культури і сусідніми будинками, що про його існування нагадує тільки табличка - Збудовано на честь 50-річчя великого жовтня.
|
|
Гадяцьке училище культури
|
В моєму босоногому дитинстві такі таблички висіли майже на кожному відносно продвинутому магазині.
|
|
Збудовано на честь 50-річчя великого жовтня
|
Ще раз роздивляюсь хатки з дерев'яними ставнями і Гетьманською вулицею поступово просуваюсь до автовокзалу.
|
|
Вулиця Гетьманська
|
Виїжджати з Гадяча рішив автобусом. Більшість автобусів з Гадяча їдуть до Полтави, трохи менше до Харкова і Миргорода.
|
|
Автовокзал Гадяч
|
Автовокзал знаходиться на вулиці Лохвицькій, трохи в стороні від центру міста. Більш того, автовокзалів в Гадячі два. Гадяч-1 - вокзал з якого їде більшість автобусів, Гадяч-2 - автостанція, яка виконує якісь регіональні перевозки. І обидва вокзали на вулиці Лохвицькій.
|
|
Універсал
|
Козирним орієнтиром, який вказує на місце розташування автовокзалу Гадяч-1 є пам'ятник тракторцю "Універсал" котрий стоїть поруч з автостанцією.
|
