Чорномин розташований майже на кордоні Вінницької і Одеської областей. Адміністративно і територіально село приписане до Вінницької області, але їхати сюди зручніше з одеської сторони. Основний міжміський транспорт тут - електрички Одеса - Вапнярка. З автобусами тут не густо.
|
|
Ужгород - Одеса
|
Я ж стартую в Чорномин із Жмеринки. Їду до станції Попелюхи, бо саме звідси до Чорномина всього-навсього якихось пару кілометрів пішого ходу. Взявши якимось дивом вчора ввечері квиток на 107 поїзд Ужгород - Одеса, від'їжджаю в 7.45 ранку і приблизно через дві години прибуваю до перевалочної станції Кодима.
|
|
Кодима
|
Кодима - найближча станція, звідки можна зручно вернутись назад в Попелюхи, які швидкий 107-й пролетів без зупинки на повному ходу. Приблизно через годину приїжджає 867-ма електричка Одеса - Вапнярка, якою я вертаюсь назад до Попелюх. 867-ма відноситься до категорії тих дивних Одеських електричок, які якогось лиха мають нумерацію електропоїздів підвищеного комфорту, а насправді являються звичайнісінькими приміськими поїздами. Але нутрощі електрички приємно здивували, вона дійсно більше схожа на електропоїзд підвищеного комфорту - м'які сидіння, столики, шторки на вікнах.
|
|
Попелюхи
|
Попелюхи - невелика станція на участку Одеса - Вапнярка. Крім кількох електричок тут зупиняється ще штук п'ять поїздів. В основному станція обслуговує окружні села і районний центр Піщанка, до якого звідси кілометрів 8.
|
|
Вокзал Попелюхи вузькоколійні
|
Попелюхи історична станція. Вона була частиною Гайворонської вузькоколійної залізної дороги. За путями, навпроти діючого жд вокзалу, знаходяться залишки вузькоколійного господарства у вигляді вокзальчика, який обслуговував вузьку колію. Вокзальчик не погано зберігся, крім того порадувала вивіска з назвою станції.
|
|
Попелюхи Одесской ордена трудового красного знамени железной дороги
|
В 30-х роках XX століття від Попелюх до селища Каменка в Придністров'ї прокладається вузькоколійна залізна дорога. Приблизно в цей же час прокладається вузька колія і до села Чорномин. Пасажирської станції в Чорномині не було. Дорога використовувалась для перевезення вантажів і обслуговувала Чорноминський цукровий завод.
|
|
Станція Попелюхи. Вузькоколійний пасажирський вагон
|
Вузька колія в Попелюхах існувала до початку 90-х років XX століття. Все вузькоколійне господарство, включаючи колію на Чорномин було розібране до 2000-го року.
|
|
Село Чорномин
|
На вокзалі розпитав як пройти в Чорномин і пішов через поле до села. Вхід в село позначений здоровенною кам'яною стелою з серпом і молотом, але перефарбованою відповідно до існуючої державної символіки.
|
|
Клуб
|
Спускаючись в Чорномин з пагорба, в центрі села добре видно клуб, який, за задумкою радянських архітекторів, напевно повинен був затулити собою церкву.
|
|
Церква
|
Церква стоїть на пагорбі, поруч з клубом. Вузькоколійка Попелюхи - Чорномин проходила прямо під забором церкви. Залишки шпал і насип добре видно неозброєним оком.
|
|
Попелюхи - Чорномин
|
Насип, по якому проходила залізна дорога використовується місцевими як пішохідна зона. Перечіпляючись через залишки дерев'яних шпал я дочовгав до промислової зони села. Над напіврозваленими складами, схованими в зелених зарощах височіє якийсь мега склад, який так і не дочекався закінчення будівництва.
|
|
Мега склад з святковим написом "50 лет 19 - октября - 67"
|
Там, де вже важко ідентифікувати місце прокладки рейок, а середньостатистична людина не може продертися через густі кущі, не порушуючи цілісності пейзажу, переді мною з'явилися розвалини цукрового заводу.
|
|
Чорноминський цукровий завод
|
На одній із стін заводу викарбувані цифри 1981, але дивлячись на стіни можна легко прикинути, шо завод має більш давню історію.
|
|
Чорноминський цукровий завод
|
|
|
Чорноминський цукровий завод
|
Культурна спадщина Чорномина не обмежується розваленим заводом і розібраною залізною дорогою. Основний архітектурний об'єкт, який приваблює сюди туристів я побачив з того самого насипу, по якому була прокладена вузькоколійка. На пагорбі, який височіє за розваленим заводом стоїть Чорноминська загальноосвітня школа I-III ступенів.
|
|
Загальноосвітня школа I-III ступенів. с. Чорномин
|
Неймовірна схожість Чорноминської загальноосвітньої школи і Білого дому в США не дає нікому спокою. Школа дійсно схожа на резиденцію президента США в місті Вашингтон.
|
|
Загальноосвітня школа I-III ступенів. с. Чорномин
|
В XIX столітті село Чорномин мало назву Розбійне і було власністю панича Миколи Чорномина. Напевно, бажаючи увіковічити свій рід, Чорномин перейменував село в свою честь.
|
|
Палац Миколи Чорномина
|
Палац Миколи Чорномина, в якому зараз знаходиться школа, був збудований архітектором Франческо Бофо в XIX столітті. Орієнтовно будівництво було закінчене в 1820-му році. Білий дім в США був збудований раніше. Його будівництво почалося в 1792 році і закінчилось в 1800. Але сучасного вигляду Білий дом набув після реконструкції приблизно в 1820-х роках. Тоді до нього добудували південну напівкруглу терасу з колонами і північну колонаду, і тільки після цього Білий дім став майже ідентичним Чорноминському палацу. Враховуючи таку хитру хронологію подій можна припустити, шо або в ті часи вміли швидко передавати інформацію і архітектор Бофо майже миттєво отримав з Америки креслення Білого дому, або просто архітектура Білого дому і палацу в Чорномині була класичною на той час.
|
|
Палац Миколи Чорномина
|
Враження від Чорноминської школи просто неймовірне. Палац сто років не бачив капітального ремонту і, незважаючи на відносну убогість приміщення, виглядає вражаюче.
|
|
Господарська будівля
|
В парку, поруч з школою, стоять напівзруйновані господарські будівлі і, судячи з купи згорілих дощок, вони вже встигли пережити пожежу. Ціла купа шкільних лахів, які валяються на полу свідчить про те шо колись ці будівлі використовувались школою.
|
|
Кімната
|
Замурзавшись пилюкою як сажотрус і вилізши з напівзруйнованого пришкільного приміщення, трохи нижче, на схилі пагорбу, знайшовся ще один цікавий об'єкт - підземне приміщення, яке зараз використовується для зберігання вугілля.
|
|
Підземелля
|
Одразу перед школю висаджений фруктовий сад, що є незмінною традицією, якої без виключень дотримувались практично в будь-якій сільській, і ледве не в кожній міській школі Радянського Союзу.
Шкільний сад трохи прикриває фасад будівлі і роздивитися палац, враховуючи складний рельєф місцевості, не так просто. Але в цілому, враження від Чорноминської школи неймовірне, тому з Чорномину додому повертався з відчуттям виконаної справи. Побувати тут варто.
|
|
Попелюхи. Церква
|
Вертатися назад з Чорномина планував 174-м поїздом Одеса - Вінниця. Але для цього спочатку треба було по спринтерському добігти до Попелюх, куди о 16.41 має приїхати цей поїзд. Добігши до Попелюх, роздивився їхню церкву, якій на жаль приділив не так багато уваги, приїхавши сюди і захопившись дослідженням останків вузькоколійки.
|
|
174 Одеса - Вінниця
|
Чекаючи біля вокзалу поїзд, я прикидав як може сюди влізти состав з 16-ти вагонів. По попередніх прикидках на платформу влізе 4, ну максимум 5 вагонів. Коли 174-й з невеликим запізненням влетів на станцію, я своїми очима побачив, шо на платформу і справді влазить лише 5 вагонів, і свій 15-й я повинен був ловити далеко в кущах, як це роблять місцеві жителі - постійні пасажири цього поїзда.
|
