Червоноград з'явився на карті Української Радянської Республіки в 1951 році, після обміну ділянками державних територій між Польщею і Радянським Союзом, в результаті якого Польща отримала Устрики-Долішній район, а Радянський Союз - міста Угнів, Белз і місто Кристинопіль, яке одразу ж було переіменоване на Червоноград.
|
|
Червоноград. Автовокзал і привокзальна площа
|
Увійшовши до складу Радянського союзу, Червоноград швидко став центром вугільнодобувної промисловості, яка динамічно розвивалася, дякуючи багатому на кам'яне вугілля Львівсько-Волинському вугільному басейну. На початку 50-х років поруч з Червоноградом починається будівництво вугільних шахт, які через кілька десятків років повністю змінять життя міста і трансформують північ Львівської області в потужний промисловий регіон.
|
|
Автовокзал
|
В Червонограді я вже був пару раз, але лише проїздом - пересідав на приміський поїзд до Львова. Часу було обмаль, тому далеко в місто не ходив, а обмежився прогулянкою привокзальною площею, яка, разом з автостанцією, невеликим базаром і розташованим через дорогу залізничним вокзалом, вразила неабиякою обшарпаністю.
|
|
Каси на посадочних платформах автовокзалу
|
|
|
Центральний вхід до автовокзалу
|
І от я знову в Червонограді, цього разу в запасі в мене пів дня вільного часу, якого більш ніж достатньо, щоб нормально прогулятися містом.
|
|
Залізничний вокзал. Народ чекає дізель на Раву-Руську
|
Почати варто, напевно, з привокзальної площі, куди і прибувають всі гості міста. Перша споруда на яку одразу ж звертаєш увагу - звичайно автостанція. Такого зачуханого автовокзалу я не бачив давно. Дивно, але по охайності привокзальної площі, Червоноград програє більшості міст області. Складається враження, що бруд і сміття тут колекціонували з вісімдесятих років минулого століття, хоча, не дивлячись на таку зовнішню непривабливість, яку безумовно підсилює сморід від лотків з пиріжками, розташованого поруч базару, вокзал нормально функціонує.
|
|
Розпечений на сонці залізничний вокзал
|
Наступні транспортні ворота міста - залізничний вокзал. На відміну від автовокзалу, виглядає він значно симпатичніше, в першу чергу дякуючи сучасному вигляду, а в другу - роботі прибиральниць, які тримають приміщення в формі.
|
|
Дев'ятиповерхівки за автовокзалом
|
Залишимо позаду обидва вокзали і пройдемось в центр міста. Червоноград, незважаючи на давню історію, виглядає доволі сучасно. Архітектурних пам'яток, які могли б занурити нас в історичне минуле колишнього Кристинополя, тут зовсім мало - більша частина міста забудована типовими житловими будинками.
|
|
Проспект Шевченка. На рекламних щитах привітання з днем шахтаря
|
Так зване нове місто, яке тягнеться на схід від привокзальної площі, розбудовувалось в 60-х, 70-х роках XX століття, тому цей район Червонограду має класичний вигляд, притаманний більшості невеликих промислових міст колишнього Радянського Союзу.
|
|
Колишній кіноконцертний зал "Україна"
|
Від вокзалу в центр міста тягнеться проспект Шевченка - одна з головних транспортних магістралей Червонограду.
|
|
Вічева площа
|
|
|
...В своїй хаті своя правда, і сила, і воля
|
Центр міста зосереджений в районі широкої Вічевої площі, яка знаходиться поруч з міським парком імені Шевченка.
|
|
Будинок культури
|
На площі розташований будинок культури, поруч з ним - пам'ятник Тарасу Шевченку і величезний фонтан, який в день мого візиту вже не працював - очевидно літній сезон в Червонограді вже закінчувався і місто готувалось до холодної осені.
|
|
Центр міста. Будинок 1958-го року
|
|
|
Проспект Шевченка. П'ятиповерхівка орієнтовно початку 1960-х років
|
Архітектура Червонограду переважно однотипна, хоча в різних куточках міста зустрічаються будинки різних архітектурних епох, кожна з яких являється своєрідною класикою Радянського містобудування.
|
|
Вулиця Соборна. 1950-ті...
|
Йдемо далі. Залишаємо позаду центр міста і виходимо на вулицю Грушевського, яка з'єднує адміністративний центр Червонограду в південною, історичною частиною міста - колишнім Кристинополем.
|
|
Вулиця Грушевського. По праву руку від дороги - Червоноградське болото, яке розлилося на східній околиці міста
|
|
|
Південь міста. Вулиця Богдана Хмельницького. Прямо по курсу - церква Святого Володимира
|
Якщо північ Червонограду має вигляд класичного радянського райцентру, то південь міста, навіть незважаючи на велику кількість житлових будинків збудованих в 1960-х роках вздовж центральної вулиці Богдана Хмельницького, виглядає вже зовсім інакше. Покручені вулиці і величезна церква Святого Володимира, яку видно здалеку, одразу натякають на те, що ти вже в іншому районі міста.
|
|
Колишній костел бернардинів трансформований в церкву Святого Володимира. XVIII століття
|
Через дорогу від церкви розташована одна з архітектурних пам'яток Червонограду - Василіанський монастир з церквою Святого Юра.
|
|
Вулиця Богдана Хмельницького. Ліворуч територія монастиря
|
|
|
Територія монастиря
|
Монастир цікавий, але надмірний шик золотих стін і блискучих корон разом з автомобілями на викладеній бруківкою парковці і садівником, який поливає траву - якось трохи відштовхує від себе, і робить монастир більше схожим на приватну резиденцію, аніж на історичну будівлю XVIII століття. Хоча перше враження може бути хибним...
|
|
Будівлі монастиря. XVIII століття
|
|
|
Монастир
|
Крім монастиря і церкви чогось особливого і цікавого для приїжджого туриста на вулиці Богдана Хмельницького я не знайшов...
|
|
Вулиця Богдана Хмельницького, 12
|
Звичайно, старі радянські будинки навряд чи можна назвати архітектурними пам'ятками, але для мене було цікаво після стількох років незалежності знову зануритися в атмосферу колишнього радянського містечка, ефект якої і створюють будинки, які швидко виросли вздовж вулиць після приєднання Червонограду до СРСР.
|
|
Колишній кінотеатр "Жовтень"
|
Недалеко від монастиря стоїть пусткою колишній кінотеатр "Жовтень", а далі, вздовж вулиці, тягнуться рядком, згадані вище мною, житлові будинки зразка 50-х років, в одному з яких розмістився національний музей.
|
|
Будинки по вулиці Богдана Хмельницького
|
|
|
Національний музей
|
Ще один Червоноградський музей - музей історії Релігії, розташований в родовому маєтку Потоцьких - колишніх власників Кристинополя.
|
|
Музей історії Релігії
|
Сучасна будівля резиденції Потоцьких збудована в XVIII столітті на місці старого палацу Фелікса Казимира Потоцького - Польського гетьмана, воєводи і засновника міста Кристинопіль.
|
|
Музей історії Релігії в Червонограді - колишній палац Франциска Потоцького
|
Новітня забудова міста суттєво змінила планування Червонограду і палац Потоцьких, будучи в минулому однією з домінантних споруд міста, виявився затиснутим новими житловими будинками і школою №4.
|
|
Палац Франциска Потоцького. XVIII століття
|
|
|
Залишки колишньої величі
|
От, напевно, і весь Червоноград. Хоча обов'язково варто відмітити, що факт приїзду в Червоноград з прогулянкою центральними вулицями, ще не означає, що ви бачили місто. Червоноград - це величезна промислова територія, розтягнута на десятки кілометрів по північній частині Львівської області, де розташовані вугільні шахти, під'їзні колії, інфраструктура обслуговування гірничодобувного обладнання і звичайно ж дуже непогане транспортне сполучення Червонограду із зовнішнім світом.
|
