Находившись по першому корпусу виходимо на вулицю. Роздивляємося навколо, перед корпусом є клумба, але вона по Чернятинській традиції зароща бур'янами, тому якоїсь гармонії з витонченою архітектурою палацу не створює. Палац розташований на горбочку, відійшовши від нього вниз на кілька сотень метрів, ми були здивовані - просто перед палацом знаходиться ставок. Все навколо в таких бур'янах, шо ставочок ми одразу й не помітили.
|
|
Ставок з островком посередині
|
На березі ставка зустрічаємось з першими Чернятинцями, з якими нам вдалося нормально поспілкуватись. Сімейство в складі тата, мами й сина прийшли на рибалку. Дружна сім'я ловить рибу, сміється і просто чудово проводить час.
|
|
Чернятинські рибаки
|
Тато, голова сімейства, з радістю і завзятістю розпитав у нас хто ми таки, і що тут шукаємо, похвалився рибиною, яку зловив його малий і порекомендував сходити до дуба Пушкіна. Про дуб Пушкіна ми й самі чули, але поки шо його не бачили. Історія каже, що колись тут гостював Олександр Сергійович Пушкін і був дуже вражений цим парком, а особливо величезним дубом, якого пізніше і назвали ім'ям поета. Отримавши напутні слова від рибаків, ми вирішуємо обійти ставок і прогулятися парком, а вже після знову повернутися до палацу.
|
|
Трьохметрові бур'яни
|
Наша ідея прогулятися парком виявилась більш ніж сміливою. Таких джунглів я ще не бачив ні в одному парку. В гущавині парку, в тіні поміж дубів і грабів відчуваєш велич природи і подумки переносишся в часи Вітославських, уявляючи як тут було сто років тому... Але на сонячних галявинах знову влазиш в зарощі бур'янів і реальність у вигляді непролазних джунглів глушить думки про садівників, які, вміло використавши ландшафт місцевості, висадили тут парк.
|
|
Один із ставків парку
|
Стежкою, протоптаною всередині тунелю густих дерев ми вийшли на невелику дамбу, яка розділяє два ставочки... Очевидно, що колись це була система ставків, які наповнювали водою один одного. Поміж ставками стежка губиться і ми ліземо напролом через кущі в напрямку палацу, але, випірнувши із зарощів, випадково натрапляємо на центральний вхід до парку.
|
|
Один із представників паркової алеї
|
|
|
Державний парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення
|
Ну ось ми нарешті знову в колишньому подвір'ї Вітославських - позаду палац, а перед нами вхід до парку. Звучить трохи пафосно, але це все-таки державний парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
|
|
План парку
|
Звідси, від парку, відкривається чудова панорама палацу. Архітектори справді знали свою справу, підібравши для нього справді ідеальне місце на пагорбі.
|
|
Палац з сторони парку
|
Прибудова з цієї сторони палацу має цікаву архітектуру. Ймовірно це був один із виходів від палацу до парку, з гарними сходами і мармуровими умивальниками.
|
|
Умивальники
|
Якщо центральний вхід до палацу виглядає більш-менш пристойно, то зі сторони парку палац просто в жалюгідному стані.
|
|
Двері
|
Архітектура архітектурою, але де ж знаменитий дуб? Вирішуємо пройтися навколо технікуму і обдивитися всю територію, все таки дуб великий і не може просто так зникнути, можливо він навіть обгороджений, а поруч табличка, на якій зазначено, що саме під цим дубом колись сидів Олександр Сергійович Пушкін...
На території коледжу в поле нашого зору попав якийсь дядечко, який діловито бігав по території, невимушено демонструючи своєю поведінкою важливість посади, які він обіймає в коледжі. Підійшовши ближче, ми побачили, що це наш старий знайомий рибак, який із своїм сімейством ловив рибу на березі ставочка.
- Здрастуйте ще раз. Де тут ваш знаменитий великий дуб, бо не можемо його знайти?
- А! Здрасцє хлопці. Ну знаєте... У лукоморья дуба нет, распилили на паркет, ги-ги... Ща найдем дуба. Ідіть за мною, зараз покажу.
Дядечко швидко крокував, одразу зрозуміло, що тут, на території коледжу, він місцевий і знає все, а в його образі чітко вгадувалась особистість завгоспа.
- Так, підождіть, де ж це цей дуб? Тю, фігня якась...
Дядько діловито трощив кущі навколо коледжу і уміло продирався через зарощі метрової висоти.
- Ааа! Ось він! Знайшов! Дивіться!
|
|
Завгосп
|
Завгосп, розтоптавши ногами хащі бур'янів, ткнув пальцем в старий зморщений пеньок.
- Ось він, дуб! Знайшли!
|
|
Дуб Пушкіна
|
Мда... Від дуба лишилось не багато. А слова про те, що дуб розпиляли на паркет виявились пророчими. Видно, що дерево було в пошані, під ним навіть лишилось щось на зразок камінного підмурка, але в гущі бур'янів його майже не помітно.
Завгосп розказав нам що з протилежної сторони парку є ще одні ворота, так що можете ще туди сходити, пофотографувати. Потім дядько, з відчуттям виконаної місії, розпрощався з нами, розказавши наостаток , що в минулому році дуже гарні дівчата з фотоапаратами сюди приїжджали, а в цьому році всього-навсього ви.
|
|
Задній дворик
|
За порадою завгоспа вирішили ще раз прогулятися парком, з надією знайти ще одні ворота маєтку. Проходимо через задній двір коледжу і занурюємось в парк. В цьому місці через парк тягнеться щось на зразок дороги, час від часу навіть видно камінь, яким напевно колись і була вимощена дорога.
Іти не далеко. Метрів через двісті ми дійшли до околиці парку і побачили залишки старих воріт Чернятинського маєтку Вітославських.
|
|
Брама
|
Ворота справді вражаючі... Оглянувшись довкола, зрозуміли, що знаходимось поруч із залізницею, але до зупинки, на якій ми вийшли з поїзда, звідси кілька сотень метрів. Цікаво, що ці старі ворота, палац і центральні ворота, через які ми зайшли на територію коледжу, розташовані на одній прямій. Тому очевидно, що до маєтку йшло дві дороги і заїхати на територію можна було з двох сторін.
|
|
Новий корпус коледжу
|
Крім старого корпусу, на території коледжу є ще і новий корпус, побудований в сучасному радянському стилі, але він нічого особливого з себе не представляє.
|
|
Зупинка
|
Як з'ясувалося на місці, через Чернятин проходить авто магістраль міжрайонного значення Жмеринка - Бар, тому автомобільне транспортне сполучення тут відносно ще й не погане. Одразу під кованою брамою палацу Вітославських можна й чекати автобус на Бар чи Жмеринку. Тому, інтегрувавшись з місцевими, які вишикувались на зупинці, в надії виїхати на Жмеринку, вирішили повертатись не поїздом, а автобусом. Після того, як повз нас проїхало три автобуси на Бар і жодного на Жмеринку, ми вже майже зневірились в тому, що з Чернятина можна хоча б кудись виїхати...
|
|
Бар-Жмеринка
|
Але через кілька хвилин вдалині почувся шум двигуна і на пагорб до палацу, похитуючись, виповз переповнений "Еталон", щоб забрати всіх бажаючих на Жмеринку. Попереду пів години в автобусі на Жмеринку і вечірня електричка на Вінницю. Вихідний день вдався.
|
