Село Чернятин розташоване в Жмеринському районі, за 20 кілометрів від райцентру. Крім переповнених бусиків, доїхати сюди також можна приміським поїздом Жмеринка - Могилів-Подільський.
|
|
Сірьога і контролерша
|
Поїзд Жмеринка - Могилів-Подільський являє собою заржавілий состав із списаних плацкартних вагонів, які тягне за собою магістральний тепловоз 2ТЭ116.
|
|
Жмеринка - Могилів-Подільський
|
Поки тепловоз палить солярку, розігріваючи двигун, вагони потихеньку заповнюються пенсіонерами, які роз'їжджаються по селах після жвавого базарного дня в Жмеринці. Маршрут не дуже завантажений, тому в вагонах доволі просторо. Їхати зовсім не довго, хвилин 40. Шоб не провтикати зупинку, розпитали в провідника де Чернятин і коли виходити. Не встигли всістися, як вже треба виходити. Крім нас в Чернятині вийшла купа народу - станція виявляється популярна.
|
|
Пів вагона виходить в Чернятині
|
Виходимо з вагону, всі хто виходив разом з нами, швидко розбігаються. Ми ж з Сірьогою роздивляємось куди ми приїхали. Залізничний вокзал в Чернятині виявився зовсім не помпезною архітектурною спорудою, але на ньому прибитий розклад руху поїздів і є лавка де можна подрімати, чекаючи поїзд.
|
|
Щось типу залізничного вокзалу Чернятина
|
Поки ми роздивлялися вокзал, поїзд пустив хмарку диму і поїхав далі на Могилів-Подільський. На місцевості одразу не зорієнтувались. Карти не було, а запитати дорогу не встигли - всі розбіглись, посадочна платформа вже пуста.
|
|
...на Могилів-Подільський
|
Дорогу підказала місцева жіночка з сапою в руках - село ховається в кущах одразу за переїздом. Дякуємо і йдемо в напрямку села. Через якусь сотню метрів зустрічаємо перший сільський промисловий об'єкт - Чернятинський пивзавод. Те що село на 1500 жителів має свій пивзавод - факт дуже цікавий.
|
|
Проходна Чернятинського пивзаводу
|
Якихось розпізнавальних знаків біля проходної пивзаводу немає - просто ворота і двері. А збоку, як і повинно бути, магазин з продукцією і сухариками - повний сервіс. З лівого боку, вздовж дороги, тягнуться залишки якогось сільськогосподарського підприємства. Поруч в кущах - колишнє пожежне депо.
|
|
Пожежне депо
|
Чим далі спускаємось вглиб села, тим роздовбанішою стає дорога. Поруч Чернятинська лікарня... Взагалі село виглядає не надто доглянутим - дороги страшні, скрізь непролазні кущі, ніби в ліс приїхали... Дорога спускається до перехрестя, де зосереджено кілька стратегічних сільських об'єктів - продуктовий магазин, пам'ятник воїнам переможцям і будівля, до якої, по деяких зовнішніх ознаках, підходить статус банкетного залу.
|
|
Пам'ятник воїнам переможцям
|
Наш "банкетний зал" має навіть ім'я, хоча і дивне, а на димоході будівлі поселилися лелеки, які, що не говори, але дуже гармонічно виглядають на фоні зеленої Чернятинської природи.
|
|
|
|
Банкетний зал
|
Трохи розгубившись, не розуміючи шо ж тут ще можна побачити, пішли в продуктовий магазин купити щось поїсти. Дома в путівнику чорним по білому було написано: В XVIII столітті Чернятин належав магнатам Вітославським, які спорудили тут палац, а трошки пізніше, на початку XIX століття, тут закладається парк з кількома ставочками, дубовою алеєю, липами, тополями... Площа парку 31 гектар. Звучить вражаюче.
І тільки вийшовши з магазину, нам відкрився ракурс саме на те, що ми шукали - вдалині на горі за деревами показалися два шпилі палацу. Піднімаючись на гору, збоку в кущах зустріли ще один артефакт минулого - заготпункт зразка 1984 року.
|
|
Заготпункт РПС 1984
|
Піднімаємось на пагорб до палацу. Взагалі село просто надзвичайно заросло кущами, в деяких місцях стежки і дороги перетворились в тунелі, огортаючи пішохода з усіх сторін густими зеленими зарощами.
|
|
Чернятинський коледж Вінницького державного аграрного університету
|
Через сотню метрів після заготпункту кущі стали трохи рідшими і з'явилися величезні ковані ворота - це і є вхід до палацу Вітославських. Зараз в колишньому палаці розташований Чернятинський аграрний коледж. Крім того тут, біля колишнього палацу, село виглядає вже більш презентабельно - на дорозі асфальт, поруч автобусна зупинка, одним словом - цивілізація.
|
|
Корпус №1
|
Це і є корпус номер №1 Чернятинського коледжу. Шикарна архітектура палацу просто вражає. Але суто функціональний радянський підхід до ремонту будівлі приховав весь той шарм і колорит, яким колись володів палац Вітославських.
|
|
Камін
|
Зараз літо, пора прийому документів в абітурієнтів, тому корпуси коледжу відкриті, і було б нерозумно не скористатися такою чудовою можливістю зайти всередину. Внутрішнє оздоблення палацу просто неймовірне. В холі в поле зору одразу попадає камін, але, перевівши погляд догори, помічаєш візерунки на стелі, від яких просто неможливо відірвати погляд.
|
|
Стеля
|
Всередині палац виглядає значно краще ніж зовні. Думаю варто подякувати керівництву закладу за героїчні спроби підтримувати будівлю на плаву, але, знову ж таки, радянський підхід до ремонту, який царював тут десятками років і недостатність фінансування роблять свою справу, тому палацу вже не той, яким був колись.
|
|
Стеля
|
Але на другому поверсі не обійшлося без травматизму. Старезний палац, будучи побудованим ще у XVIII столітті все-таки вже почав розсипатись.
|
