Транспортна операція Вінниця - Чернівці почалась з автовокзалу №1 міста Вінниці. Біля каси мене відразу ж відловив кремезний водій і наобіцявши всіляких благ, які неодмінно чекатимуть кожного, хто не купуватиме квиток в касі, відправив мене до восьмої платформи, де вже зібралось десятка з півтора майбутніх пасажирів автобуса Вінниця - Ямпіль з часом відправлення 9-та година 55 хвилин. Варто відзначити, що на маршруті Вінниця - Ямпіль завжди спостерігався дефіцит автобусів, як при Союзі так і при капіталістичному устрої перевезення пасажирів мікрокаліберними автобусами. Такий фокус, як прийти за 10 хвилин до відправлення автобуса, сісти і поїхати, тут не проходить. Очевидно маршрут довжиною 160 км по не самому населеному регіону області і відносно складний рельєф місцевості відлякує потенційних перевізників. Тому в будній літній день, коли студентами навіть і не пахне, а на годиннику тільки восьма година ранку, можна легко нарватися на повністю забитий автобус і доведеться сидіти чекати наступного, давлячись вокзальними пиріжками з лівером.
|
|
Вінниця - Ямпіль
|
Хвилин за десять до відправлення, на стоянці де відстоюються автобуси, загуркотів двигун і восьма платформа, в очікуванні подачі на посадку автобуса на Ямпіль, заворушилась, рухаючись поближче до того місця, де будуть знаходитись двері автобуса, стягуючи до купи непосидючих дітей і оглядаючись чи не залишив хто на лавці валізу. Коли до платформи під'їхав старезний 697-й ЛАЗ, який возив ще Махна й Денікіна, а конструктивна міцність автобуса забезпечувалась тільки товстелезним шаром фарби на пом'ятих боках, в мене всередині шось наче обірвалося, серце почало швидко-швидко колотитися, а внутрішні органи миттєво згрупувались, готуючи організм до стрибка з парашуту - сучасний Неоплан із зручними сидіннями не зробить поїздку такою захоплюючою, якою її може зробити ЛАЗ. Поки народ розсідався по своїх сидіннях, я стояв перед лобовим склом нашого автобуса і щиро благав його протриматися хоча б цей рейс і не розвалитися посеред дороги. Я більш ніж поважаю Львівські автобуси, а тим більше Угорські Ікаруси, які були основаним міжміським транспортним засобом в республіках колишнього Союзу. Поїздка на таких автобусах була просто казкою, чого не скажеш про сучасні, зліплені нашвидку автобуси, без багажного відсіку і мінімальним комфортом в салоні. Але влізати в автобус, спідометр якого вже давно накрутив третій мільйон кілометрів, теж не вселяє оптимізму, а всю дорогу в голові плутаються думки про те чи доїдемо ми хоча б до Рахнів, але й одночасно така поїзда пробуджує відчуття патріотизму за країну, яка змогла збудувати автобус, який не можливо зламати.
|
|
Чернівецька автобусна станція
|
На півдорозі до Чернівців сталося те, що і повинно було рано чи пізно статися - мужнє серце ЛАЗа не витримало навантаження і зупинилось. Автобус вже без ознак життя водій скерував на обочину, витягнув ящик з ключами, відкрив позаду автобуса ляду і без всякої церемонії заліз з ногами в мотор і швидко почав робити своєму вірному залізному коню екстрену реанімацію. Не пройшло й години як водій автобуса, витягнувши на всю тросик газу, гордовито стояв в образі римського легіонера поруч з моторним відсіком і насолоджуючись ревінням, розкрученого на повну потужність двигуна, спостерігав за вихлопною трубою з якої вилітала сажа і рештки неспаленого бензину. Автобус потихеньку оживав після клінічної смерті і пасажири, які вже й не надіялись доїхати до Ямполя, почали розсідатися по своїх місцях.
|
|
Костел святого Миколая
|
В Чернівці приїхали майже з годинним запізненням. Крім мене з автобуса ніхто не вийшов, всі поїхали далі на Ямпіль, міцно стиснувши кулаки на удачу.
|
|
Монумент воїнам визволителям
|
І от я в центрі Чірнівців. Чернівці - один з районних центрів Вінницької області, існування якого час від часу стає причиною конхвузу в приїжджих, котрі неодмінно плутають Вінницькі Чернівці з обласним центром Чернівецької області, тому досвідчені касири на вокзалах Вінницької області завжди уточнюють до яких саме Чернівців панове бажають купити квиток.
|
|
Чернівецька районна державна адміністрація
|
Центрова фігура міста - костел святого Миколая, котрий стоїть точно навпроти автостанції. Незважаючи на аскетичну простоту зовнішнього вигляду, якого старовинній будівлі надали сучасні технології реставрації, костел був збудований в далекому XVII столітті і є архітектурною пам'яткою. Трохи далі, на роздоріжжі, стоїть пам'ятник Радянським солдатам, котрий разом з костелом і пихатою будівлею райадміністрації і формують центр міста.
|
|
Універмаг
|
Дивитися в центрі, м'яко кажучи, нема на що, якби не місцевий базар з торговими павільйонами, щедро оздобленими ліпниною з Радянською символікою.
|
|
Павільйон колгоспу імені Горького. Село Хрінівка. 1955 рік.
|
Подібних торгових площ в країнах колишнього Радянського Союзу в автентичному вигляді вже майже не залишилось. Так як комерційна діяльність при Союзі була заборонена - торгували тут колгоспом на колгосп, щиро змагаючись за показники врожайності.
Ідея подібної торгової площі не нова, я не здивуюсь якщо виявиться, що до утворення Радянського Союзу тут був місцевий базар, на якому торгували кіньми, волами, цвітастими тканинами, а євреї в шинку продавали горілку.
|
|
Чернівці
|
До речі щодо Євреїв. Навряд чи знайдеться містечко на півдні Вінницької області де б не жили євреї. XVI - XVIII століття було часом масового переселення євреїв з центральних регіонів Польщі на територію сучасної Вінницької області, тому не дивно, що в Чернівцях до цього часу стоять старі обшарпані будинки, які колись були частиною єврейського кварталу, який тягнеться від автовокзалу вниз до річки Мурафи.
|
|
Чернівці
|
На Мурафі, яка ділить Чернівці навпіл, було споруджено дамбу, яка піднімала рівень води для колишнього млина села Мазурівка, яке починається зразу за річкою. Зараз на базі млина працює Мазурівська ГЕС, успішно виробляючи кіловати енергії.
|
|
Мазурівська ГЕС
|
Ще при Союзі через Мурафу був перекинутий ще один міст, очевидно для зменшення навантаження на існуючу дамбу, але 1991 рік поховав проект транспортного переходу і зараз новий міст сполучає городи, розташованих поблизу будинків із зарощим осокою протилежним берегом річки Мурафа.
|
|
Міст через Мурафу
|
|
|
Міст через Мурафу
|
Вертаємось в центр. Крім новозбудованого мосту, в спадок від Радянського союзу Чернівцям залишився гігантський будинок культури з пам'ятником Леніну при вході. Така велика будівля є морокою для всіх дрібних райцентрів - підтримувати в належному стані подібні заклади досить витратно.
|
|
Ленін
|
|
|
Будинок культури
|
На годиннику вже післяобідня пора і я поспішаю назад до автостанції. Ще як я тільки приїхав в Чернівці, касирка одразу попередила мене на вокзалі, що останній автобус на Вінницю відправляється о 15.10 - дивись, мовляв, не провтикай. Відносно ранній час відправлення останнього автобуса до обласного центру проблема не тільки Чернівців, а й більшості найвіддаленіших від Вінниці районних центрів області. Але крім Вінниці з Чернівців можна легко доїхати до Вапнярки і Могилів-Подільського, що є рідкістю. Як правило розклади руху автобусів на периферії обмежені маршрутами виключно до Вінниці.
|
