Селище міського типу Браїлів розташоване в Жмеринському районі за 8 км від районного центру. Якшо їхати зі сторони Києва, то самий простий спосіб попасти сюди, це сісти на будь яку електричку яка їде з Козятина в сторону Жмеринки.
|
|
Козачівка
|
Але особливість поїздки електричкою буде полягати в тому, що виходити треба на зупинці "Козачівка", від якої до центру містечка треба пройтися не більше кілометра. Звичайно, по ходу руху поїзда є і зупинка "Браїлів", але від неї до містечка прийдеться прочовгати кілька кілометрів.
|
|
Браїлів
|
Згори, від зупинки електрички, містечко видно як на долоні і дуже легко зорієнтуватись як іти до основних архітектурних об'єктів.
Якшо влізти в історію, то перші згадки про Браїлів датуються XV століттям. Містечко старе і має цікаву історію. Через Браїлів протікає повноводна річка Рів в яку впадає річка Брага. Вважається, що назва Браїлів походить від назв цих двох річок. Але як я не вдивлявся в кілька різних карт, річки Брага на них мені так і не вдалося знайти, на деяких картах в районі Браїлова дійсно є притока, але підпис до неї відсутній.
Спустившись вниз і пройшовши мимо перших кількох хаток і школи можна бачити вказівник на те шо десь тут є музей П.І. Чайковського і Н.Ф. фон Мекк.
|
|
Музей П.І. Чайковського і Н.Ф. фон Мекк
|
В XIX столітті, а якщо точніше, то в 1868 році інженер і підприємець Карл Федорович фон Мекк купує в Браїлові собі маєток. Його жінка Надія Філаретівна фон Мекк була любителем музики і великою шанувальницею творчості Петра Ілліча Чайковського. Проживаючи в Браїлові вона починає переписуватись з композитором, замовляє йому кілька музичних творів і будучи не бідною людиною платить за це непогані гроші.
|
|
Вхід до парку
|
Повернувши від цієї здорової таблички праворуч попадаємо в парк, де і досі стоїть колишній палац фон Мекків. До парку і до палацу колись ходили через браму, яка стоїть тут до цих пір, але явно не в тому стані в якому вона була колись та й радянські електрики з усіх сторін обснували її електричними дротами.
|
|
|
|
Радянська архітектура
|
Зразу за брамою мене весело вітає серп і молот з якогось жилого будинку, який чогось притулився тут в парку.
|
|
Місток
|
Центральною дорожкою повз будинок з серпом і молотом проходжу по місткку через ставок і прямою наводкою попадаю до палацу фон Мекк.
|
|
Палац сімейства фон Мекків
|
От в цьому будинку в 1878, 1879, 1880 роках і працював видатний російський композитор Петро Ілліч Чайковський, приїжджаючи в Браїлів по запрошенню Надії Філаретівни фон Мекк. Виходячи з тої інформації, яка дійшла до нас, Чайковському тут жилося не погано, гарна природа і чудова атмосфера в будинку сприяли творчості композитора - саме тут було написано кілька його відомих творів.
Зараз в будинку фон Мекків розташований Браїлівський професійний ліцей, про що і написано на табличці біля дверей. Крім цієї таблички ще є грандіозна меморіальна дошка із списком меценатів, судячи з усього саме завдяки їм будівля перебуває в не поганому стані.
|
|
Державний музей П.І. Чайковського і Н.Ф. фон-Мекк
|
Про те що тут колись гостював Чайковський і жило сімейство фон Мекків пам'ятають, в колишньому палаці фон Мекків, а в теперішньому ліцеї розміщено музей Чайковського і Надії фон Мекк.
Виходжу з парку туди, звідки прийшов і йду дорогою далі. Перейшовши по мосту через річку Рів вже видно Браїлівський костел. Найбільш дивною особливістю цієї будівлі є те, шо по старій радянській традиції не так то й давно тут розміщувався соко-морсовий завод.
|
|
Соко-морсовий завод і Костел
|
Як належить, шоб попасти на територію заводу, тобто до костьолу, потрібно пройти мимо прохідної через величезні залізні ворота. Трохи екзотично виглядає це все. Зараз, звичайно, процедура входу до костьолу спрощена і пред'являти перепустку при кожному вході на територію не потрібно.
|
|
Костел
|
|
|
|
|
Від заводу не лишилось і сліду
|
Покрутившись біля проходної я помітив, що там, всередині будки прохідної, ніби хтось є. Тільки відкрив двері проходної, як мені назустріч вискочила бабця дивакуватої зовнішності, яка очевидно була охоронцем збанкрутілого підприємства. Жіночка була трохи схожа на Бабу-Ягу з старих радянських мультиків. Слідом за нею вистрибнув малий років восьми, не менш дивакуватої зовнішності, напевно внук. Чи то бабця запідозрила в мені якогось шпіона, чи то може статус головної людини вже неробочого заводу їй заважав, але щось розпитати про завод, чи костел мені так і не вдалось. На запитання вона не відповідала, а якщо щось і говорила, то обов'язково узгоджувала варіанти відповіді з своїм онуком, дивно якось... А після того як я кілька разів клацнув фотоапаратом, взагалі замовкла, лише з-під лоба на мене поглядала, нашіптуючи щось онуку на вухо.
|
|
Залишки соко-морсового заводу
|
Будівлі заводу справді дивакуваті і не дуже схожі на робочі цехи, а стрічка електротранспортера, всунута в звичайне вікно, виглядає більш ніж дивно.
В Браїлові всі пам'ятки старовини і просто цікаві архітектурні споруди сконцентровані в одному місці. На території радіусом пів кілометра видно майже все на шо варто подивитися і головне дуже зручно орієнтуватися - по високих шпилях пам'яток архітектури.
|
|
Кінотеатр Дружба
|
Тут же, в центрі селища між купкою продуктових магазинів помістилася швейна фабрика, якась державна контора і кінотеатр. Радянські архітектори вміли розплановувати забудову будь-якого населеного пункту так шоб в одну маленьку вулицю влізло все і нікому не було тісно. А через забор від кінотеатру вже видніються шпилі жіночого монастиря.
|
|
Брама жіночого монастиря
|
|
|
|
|
Свято-троицкий женский монастырь п.г.т. Браилов
|
Монастир має давню історію. Побудований був у XVIII столітті, пережив кілька війн і особливо складний період під час становлення радянської влади.
В пошуках ше чогось біль-менш цікавого, я забрів в промисловий райончик Браїлова до цукрового заводу. Завод на диво діючий, навіть під'їзні залізничні колії до нього мають легенький накат.
|
|
Млин
|
Млин стоїть на березі повноводної річки Рів. Потік води, який був рушієм механізмів млина, з гуркотом проривається десь внизу під старими стінами.
|
|
Млин
|
Проходжу через Рів по мосту, звідси відкривається прикольний вид на річку і цукровий завод. Під мостом в бурхливих водах Рову чоловіки, любителі екстремальної рибної ловлі, тягають сітку, намагаючись щось зловити.
|
|
Цукровий завод
|
З іншої сторони заводу знайшовся один із входів на територію підприємства. Можна прикинути шо в 1871 році це було шось на зразок центральних воріт, але брутально замурувавши ворота цеглою, при них забули.
|
|
|
|
Брама
|
От приблизно на цьому місці і закінчується Браїлів. Інтуітивно орієнтуючись на місцевості мені довелося ще кілька кілометрів пройти пішки через поле поки я знайшов залізничну станцію Браїлів.
|
|
Залізнична станція Браїлів
|
От тут навіть зупиняється пара швидких експресів Київ-Жмеринка і навіть якийсь один пасажирський поїзд, але до центра містечка звідси прийдеться ще довго тіліпати пішки.
|
