На головну Команда  | 
Браїлів УКР | РУС
Селище міського типу Браїлів розташоване в Жмеринському районі за 8 км від районного центру. Якшо їхати зі сторони Києва, то самий простий спосіб попасти сюди, це сісти на будь яку електричку яка їде з Козятина в сторону Жмеринки.

Козачівка

Але особливість поїздки електричкою буде полягати в тому, що виходити треба на зупинці "Козачівка", від якої до центру містечка треба пройтися не більше кілометра. Звичайно, по ходу руху поїзда є і зупинка "Браїлів", але від неї до містечка прийдеться прочовгати кілька кілометрів.

Браїлів

Згори, від зупинки електрички, містечко видно як на долоні і дуже легко зорієнтуватись як іти до основних архітектурних об'єктів.
Якшо влізти в історію, то перші згадки про Браїлів датуються XV століттям. Містечко старе і має цікаву історію. Через Браїлів протікає повноводна річка Рів в яку впадає річка Брага. Вважається, що назва Браїлів походить від назв цих двох річок. Але як я не вдивлявся в кілька різних карт, річки Брага на них мені так і не вдалося знайти, на деяких картах в районі Браїлова дійсно є притока, але підпис до неї відсутній.
Спустившись вниз і пройшовши мимо перших кількох хаток і школи можна бачити вказівник на те шо десь тут є музей П.І. Чайковського і Н.Ф. фон Мекк.

Музей П.І. Чайковського і Н.Ф. фон Мекк

В XIX столітті, а якщо точніше, то в 1868 році інженер і підприємець Карл Федорович фон Мекк купує в Браїлові собі маєток. Його жінка Надія Філаретівна фон Мекк була любителем музики і великою шанувальницею творчості Петра Ілліча Чайковського. Проживаючи в Браїлові вона починає переписуватись з композитором, замовляє йому кілька музичних творів і будучи не бідною людиною платить за це непогані гроші.

Вхід до парку

Повернувши від цієї здорової таблички праворуч попадаємо в парк, де і досі стоїть колишній палац фон Мекків. До парку і до палацу колись ходили через браму, яка стоїть тут до цих пір, але явно не в тому стані в якому вона була колись та й радянські електрики з усіх сторін обснували її електричними дротами.

Радянська архітектура

Зразу за брамою мене весело вітає серп і молот з якогось жилого будинку, який чогось притулився тут в парку.

Місток

Центральною дорожкою повз будинок з серпом і молотом проходжу по місткку через ставок і прямою наводкою попадаю до палацу фон Мекк.

Палац сімейства фон Мекків

От в цьому будинку в 1878, 1879, 1880 роках і працював видатний російський композитор Петро Ілліч Чайковський, приїжджаючи в Браїлів по запрошенню Надії Філаретівни фон Мекк. Виходячи з тої інформації, яка дійшла до нас, Чайковському тут жилося не погано, гарна природа і чудова атмосфера в будинку сприяли творчості композитора - саме тут було написано кілька його відомих творів.
Зараз в будинку фон Мекків розташований Браїлівський професійний ліцей, про що і написано на табличці біля дверей. Крім цієї таблички ще є грандіозна меморіальна дошка із списком меценатів, судячи з усього саме завдяки їм будівля перебуває в не поганому стані.

Державний музей П.І. Чайковського і Н.Ф. фон-Мекк

Про те що тут колись гостював Чайковський і жило сімейство фон Мекків пам'ятають, в колишньому палаці фон Мекків, а в теперішньому ліцеї розміщено музей Чайковського і Надії фон Мекк.
Виходжу з парку туди, звідки прийшов і йду дорогою далі. Перейшовши по мосту через річку Рів вже видно Браїлівський костел. Найбільш дивною особливістю цієї будівлі є те, шо по старій радянській традиції не так то й давно тут розміщувався соко-морсовий завод.

Соко-морсовий завод і Костел

Як належить, шоб попасти на територію заводу, тобто до костьолу, потрібно пройти мимо прохідної через величезні залізні ворота. Трохи екзотично виглядає це все. Зараз, звичайно, процедура входу до костьолу спрощена і пред'являти перепустку при кожному вході на територію не потрібно.

Костел

Від заводу не лишилось і сліду

Покрутившись біля проходної я помітив, що там, всередині будки прохідної, ніби хтось є. Тільки відкрив двері проходної, як мені назустріч вискочила бабця дивакуватої зовнішності, яка очевидно була охоронцем збанкрутілого підприємства. Жіночка була трохи схожа на Бабу-Ягу з старих радянських мультиків. Слідом за нею вистрибнув малий років восьми, не менш дивакуватої зовнішності, напевно внук. Чи то бабця запідозрила в мені якогось шпіона, чи то може статус головної людини вже неробочого заводу їй заважав, але щось розпитати про завод, чи костел мені так і не вдалось. На запитання вона не відповідала, а якщо щось і говорила, то обов'язково узгоджувала варіанти відповіді з своїм онуком, дивно якось... А після того як я кілька разів клацнув фотоапаратом, взагалі замовкла, лише з-під лоба на мене поглядала, нашіптуючи щось онуку на вухо.

Залишки соко-морсового заводу

Будівлі заводу справді дивакуваті і не дуже схожі на робочі цехи, а стрічка електротранспортера, всунута в звичайне вікно, виглядає більш ніж дивно.
В Браїлові всі пам'ятки старовини і просто цікаві архітектурні споруди сконцентровані в одному місці. На території радіусом пів кілометра видно майже все на шо варто подивитися і головне дуже зручно орієнтуватися - по високих шпилях пам'яток архітектури.

Кінотеатр Дружба

Тут же, в центрі селища між купкою продуктових магазинів помістилася швейна фабрика, якась державна контора і кінотеатр. Радянські архітектори вміли розплановувати забудову будь-якого населеного пункту так шоб в одну маленьку вулицю влізло все і нікому не було тісно. А через забор від кінотеатру вже видніються шпилі жіночого монастиря.

Брама жіночого монастиря

Свято-троицкий женский монастырь п.г.т. Браилов

Монастир має давню історію. Побудований був у XVIII столітті, пережив кілька війн і особливо складний період під час становлення радянської влади.
В пошуках ше чогось біль-менш цікавого, я забрів в промисловий райончик Браїлова до цукрового заводу. Завод на диво діючий, навіть під'їзні залізничні колії до нього мають легенький накат.

Млин

Млин стоїть на березі повноводної річки Рів. Потік води, який був рушієм механізмів млина, з гуркотом проривається десь внизу під старими стінами.

Млин

Проходжу через Рів по мосту, звідси відкривається прикольний вид на річку і цукровий завод. Під мостом в бурхливих водах Рову чоловіки, любителі екстремальної рибної ловлі, тягають сітку, намагаючись щось зловити.

Цукровий завод

З іншої сторони заводу знайшовся один із входів на територію підприємства. Можна прикинути шо в 1871 році це було шось на зразок центральних воріт, але брутально замурувавши ворота цеглою, при них забули.

Брама

От приблизно на цьому місці і закінчується Браїлів. Інтуітивно орієнтуючись на місцевості мені довелося ще кілька кілометрів пройти пішки через поле поки я знайшов залізничну станцію Браїлів.

Залізнична станція Браїлів

От тут навіть зупиняється пара швидких експресів Київ-Жмеринка і навіть якийсь один пасажирський поїзд, але до центра містечка звідси прийдеться ще довго тіліпати пішки.

серпень 2008