Історія сучасної Боярки почалась в кінці XIX століття. Місто розрослося з невеликого дачного селища, яке розбудовувалось поруч з лісовим масивом в 20-ти кілометрах на південь від Києва. В 1868-му році, під час будівництва залізної дороги Київ - Балта, селище, разом із залізничною станцією, яка з'являється поруч, отримує назву Боярка.
|
Станція Боярка. Шоста ранку
|
Разом з Бояркою навколо Києва розростаються і інші дачні селища, але наявність залізниці, робить Боярку більш привабливою - сюди починають масово з'їжджатися дачники з усього Києва. В 1950 році 23 кілометри залізної дороги від Києва до Боярки електрифікуються і в місто приїжджає перший електропоїзд. В якості рухомого складу використовуються трофейні німецькі моторні вагони ЭМ165.
Місто розвивається. Свіже лісове повітря і чудовий клімат перетворюють Боярку на курорт, в містечку будуються санаторії і лікарні.
|
Боярка. Пам'ятник Леніну
|
Більш ніж за сто років свого існування дачне селище Боярка перетворилась на 40-тисячне місто. Столиця, багатоповерхівки якої вже видніються на горизонті, з кожним роком все ближче і ближче підбирається до Боярки новими мікрорайонами, поступово перетворюючи її на свій спальний район. Історична частина міста біля залізничного вокзалу вже мало чим нагадує Боярку п'ятдесятих років, а тим більше кінця позаминулого століття - вокзал сховали за турнікетами і високими платформами, а привокзальна площа обросла з усіх сторін магазинами як трухлявий пеньок грибами. Продуктові магазини впритул підступили до пам'ятника Леніну, який до розпаду Радянського Союзу був центровою фігурою на перехресті вулиці Хрещатик і Садової, котрі тягнуться від вокзалу в напрямку центру міста.
|
Боярка. Вулиця Хрещатик
|
Столиця, до якої звідси можна доплюнути, здавалося б вже давно повинна була перетворити Боярку на свій віддалений мікрорайон, забудувавши все навколо шістнядцятиповерхівками, але значна територія Боярки, особливо на півдні міста, залишається забудованою невеликими одноповерховими будинками і підтвердженням тому є вулиця Хрещатик, де можна побачити залишки тих дач з яких почала своє існування Боярка.
|
Обласна дитяча лікарня
|
Навпроти, через дорогу - обласна дитяча лікарня, частина корпусів якої відноситься до дерев'яної архітектурної спадщини міста періоду розквіту радянського союзу. Через забор від лікарні - Київський військовий ліцей ім. І. Богуна, оздоблення дерев'яних корпусів якого теж може похвалитися різьбою по дереву.
|
Вулиця Хрещатик
|
Вулиця Хрещатик мабуть саме тихе місце в Боярці, далі по вулиці, в нетрях міста, розташовані корпуси дитячого санаторію "Барвінок", а поруч знаходиться парк Перемоги з фонтаном і пам'ятником радянським воїнам.
|
Свято-Покровська церква
|
Поруч з парком стоїть, збудована в 2005 році, Свято-Покровська церква, яка є яскравим прикладом нестандартної архітектури і черговий раз доводить, що для вивчення Біблії не обов'язково потрібно зводити на даху будинку жахливу баню із сріблястої бляхи.
|
Поштове відділення
|
Через парк можна перейти на вулицю Білогородську, яка тягнеться на північ міста до новобудов, які являються собою стандартні дев'ятиповерхові коробки. Більше цікавий район міста навколо залізничної станції, котрий схожий на звичайне село.
|
Свято-Михайлівська церква
|
Серед покручених вуличок старого міста, не далеко від залізничної станції, на березі річки Притворки, яка розлилася і утворила кілька ставків, в 1901 році була збудована Свято-Михайлівська церква. Поруч з церквою знаходяться рештки старого цвинтаря.
|
Свято-Михайлівська церква
|
Церква збудована на місці старого городища часів Київської Русі. Навіть зараз, незважаючи на густу забудову, яка все ближче і ближче підступає до церкви, помітно, що територія, де було розташоване городище, має якийсь свій особливий ландшафт.
|
Павка Корчагін
|
В 20-х роках XX століття в житті Боярки відбуваються події, які назавжди стануть частиною історії міста. Після встановлення в Боярці в 1920-му році радянської влади, місто активно включається в боротьбу проти паливної кризи, яка накрила Київ. Щойно утворені комсомольські загони ударно допомагають вирубувати навколо Боярки ліс, доставляючи дрова до Києва по збудованій власноруч вузькоколійній залізниці, котра тяглася від місця вирубки дерев в лісі до станції Боярка.
|
Боярський дитячий притулок. 1911 рік
|
Можливо для цих подій було б достатньо кількох стрічок в підручнику історії якби не Микола Островський і його роман "Как закалялась сталь", сюжетом якого став комсомольський рух в 20-х роках минулого століття і події в Боярці під час паливної кризи в Києві. В 1979 році біля будівлі колишнього Боярського дитячого притулку, де зараз розташовується Боярська школа №2, встановлено пам'ятник головному герою роману Островського - Павлу Корчагіну. Крім того меморіальна табличка інформує, що в грудні 1921-го року в цьому будинку жив автор роману "Как закалялась сталь" - Микола Островський.
|
Ліс в напрямку пам'ятника "Боярка - БАМ". 6.42 ранку
|
За сюжетом роману від станції Боярка, десь в напрямку цього лісу, тягнулась вузька колія, по якій кілька платформ із поваленими деревами підвозили паровозом до Боярки, де перевантажували в товарні вагони.
|
Боярка - БАМ
|
В 1983 році, в лісовому масиві поруч з Бояркою, в місці де ймовірно проходила легендарна вузькоколійка, був установлений пам'ятник "Боярка-БАМ", присвячений комсомольцями 20-х років, котрі будували вузькоколійку і очевидно приурочений закінченню будівництва основного участка Байкало-Амурської магістралі.
|
Паровоз К157-76
|
Серію пам'ятників, присвячених подіям роману "Как закалялась сталь", завершує встановлений перед залізничним вокзалом паровоз К157-76.
|