Бобринець (наголос на перший склад) - невеличке місто на півдні Кіровоградської області, розташоване в 50-ти кілометрах від обласного центру. Через місто проходить автомагістраль Кіровоград - Миколаїв, по якій можна комфортно приїхати до Бобринця будь-яким автобусом, який їде з Кіровограду в південному напрямку. Але щоб поїздка в Бобринець стала справжньою мандрівкою і не перетворилась на процес переміщення з точки А в точку В, для гостроти відчуттів було вирішено їхати поїздом. Стартовою точкою вибрана жд станція Долинська на Кіровоградщині - звідси до Бобринця близько 50-ти кілометрів по шпалах в західному напрямку.
|
|
Станція Долинська
|
В Долинську приїжджаю 284-м поїздом Жмеринка - Сімферополь. 17-ти вагонний состав ледве заповнений на 50% доїжджає свої останні літні дні.
|
|
Приміський поїзд Долинська - Помічна
|
284-й прибуває точно по розкладу в 6.20 ранку. Долинська зустрічає мене прохолодним, сонячним, літнім ранком. Симпатичний невеликий вокзал станції Долинська був майже порожній. Почекавши поки явиться касирка, купив квиток до Бобринця і вийшов походити навколо вокзалу. Через кілька хвилин на приміську платформу, яка знаходиться за вокзалом, подали на посадку приміський поїзд Долинська - Помічна через Бобринець. Поїзд складається з локомотива ВЛ60 і двох скрипучих плацкартних вагонів, перероблених в загальні.
|
|
Станція Бобринець
|
Вагон був заповнений приблизно на половину. 80% пасажирів - залізничники в оранжевих накидках і з ломиками в руках, хлопці проїхали кілька зупинок і позлазили на якихось полустанках. Решта пасажиропотоку в кількості 8-ми чоловік, разом зі мною їхали до Бобринця. Виглядаючи з вікна поїзда, роздивлявся куди мене занесло - на горизонті жодного села чи навіть хутора з трьох хат. Навколо сухий степ, який поступово перетворюється на горбисту місцевість з кусками граніту на поверхні землі. Тільки Радянський Союз міг собі дозволити побудувати 100 кілометрів електрифікованої залізної дороги в такій місцевості. Залізнична гілка Помічна - Долинська будувалась в 1976-1978-му роках для збільшення пропускної здатності магістралі при русі вантажних поїздів зі східних промислових районів в західному і південному напрямках. Зараз вантажний рух тут досить інтенсивний, рух пасажирських поїздів гнилуватий - дві пари приміських поїздів на день.
|
|
Станція Бобринець
|
В 9.43 прибуваємо на станцію Бобринець. Майже всі, хто їхав в поїзді, виходять з вагону і миттєво кудись розбігаються. Я виходжу з вагону, за звичкою чекаю поки відправиться поїзд і оглядаюсь довкола. Чесно кажучи я 100-відсотково очікував побачити тут якесь мінімальне життя, яке жевріє на кожному вокзалі. Я був абсолютно впевнений, шо під вокзалом стоятиме старий забацаний ПАЗ, який приїжджає забрати людей до міста і як мінімум пару таксистів на Жигулях. В реальності станція Бобринець виявилася місцем, куди не ступала нога пасажира. Приміщення пасажирського вокзалу пустує, а про славне Радянське минуле і динамічний розвиток цього регіону Кіровоградщини нагадує тільки меморіальна дошка, вчеплена на стіні вокзалу:
МПС СССР
Кировоградская областная ударная стройка
Железнодорожная линия Долинская - Помошная.
1976 - 1978 гг.
|
|
Вас вітає м. Бобринець
|
Станція знаходиться в трьох кілометрах від міста. Перед самим містом дорога роздвоюється, праворуч - дорога на Миколаїв, в об'їзд Бобринця, прямо - дорога в місто.
|
|
Бобринець
|
Бобринець вразив тишею і спокоєм на вулицях і нагадав мені мій рідний ПГТ зразка 88-го року. Тут не смердить вихлопними газами, на вулицях пахне каштанами і сухим листям, тут немає розжарених на сонці автомобілів, які газують перед світлофором, поспішаючи додому після важкого робочого дня, я не впевнений, але по моєму тут взагалі немає світлофорів. На вулицях немає нав'язливої різнокольорової реклами, яка давить на голову з усіх боків. Люди говорять на звичайному нормальному центральноукраїнському суржику, без всяких чистоукраїнських словечок чи навпаки - виключно на російській мові. Інколи навіть здається, що час в Бобринці зупинився в тихому і спокійному 88-му році.
|
|
Магазин
|
|
|
Готель "Весна"
|
Вулиця Кірова, якою я ввійшов в місто, в основному забудована приватними будинками. На будинках є номери з назвою вулиці. Трошки далі, по Кірова, вміло замаскувавшись між приватними будинками, стоїть автовокзал - невеличка одноповерхова будівля, яка приймає всі автобуси, які проїжджають через Бобринець. Якшо швидко йти і не озиратися навколо, то вокзал можна запросто не побачити. Як і скрізь в місті, тут панує тиша і спокій.
|
|
Автостанція Бобринець
|
Більшість автобусів, які їдуть через Бобринець - транзитні з Кіровограду. Але є і прямі рейси - в основному теж до Кіровограду.
|
|
Центр
|
Поруч з автовокзалом, посеред дороги на перехресті, стоять розмовляють дві тітки - звична для мене з дитинства картина стандартного центральноукраїнського ПГТ...
|
|
Спорткомплекс Олимпиец
|
Ліворуч від автовокзалу, по вулиці Дзержинського, знаходиться одна з найстаріших будівель Бобринця - Свято-Вознесенський храм.
|
|
Свято-Вознесенський храм. 1898-1912 роки
|
Церква знаходиться в самому епіцентрі міста. З однієї сторони від церкви знаходиться міський парк і спортивна площадка з футбольними воротами, баскетбольними кільцями і всім іншим, шо має бути на спортмайданчиках, а з іншого боку гігантське приміщення міської ради і базар.
|
|
Свято-Вознесенський храм
|
Базар знаходиться зразу за церквою і являє собою квадратну площу, оточену по периметру магазинами, які мають наскрізний вхід з вулиці до базару.
|
|
Бобринецький ринок
|
Прикидаю, шо ідея наскрізного проходу через магазин до базарної площі не нова - архітектура оточуючих будинків натякає на початок XX століття.
|
|
Магазин
|
Центр міста - вулиця Леніна. Крім пам'ятника безпосередньо самому Леніну і будинку культури, вулиця може похвастатися цікавою старою забудовою, яка потопає в тіні каштанової алеї.
|
|
Пам'ятник Леніну
|
|
|
Пам'ятник Марку Кропивницькому в парку
|
Бобринець вважається місцем зародження Українського театру. В 1863 році, на чолі з майбутнім корифеєм Українського театру, Марком Кропивницьким в Бобринці була створена одна з перших в Україні театральних труп.
|
|
Вулиця Леніну. Бобринецький районний музей ім. М.Смоленчука
|
|
|
Бобринецький районний музей. Вхід з двору
|
Колишній будинок Кропивницького знаходиться по вулиці Леніна - звичайний одноповерховий будинок з меморіальною дошкою на стіні. Трохи далі від нього знаходиться Свято-Миколаївська церква.
|
|
Свято-Миколаївська церква
|
Поруч з церквою, навпроти автобусної зупинки, стоїть мабуть один з найекстравагантніших будинків Бобринця. На заржавілій залізній вивісці, яка ховається в кроні дерев, ледве помітні букви - "Державтоінспекція".
|
|
Будинок по вулиці Леніна, 61
|
В Бобринці дуже легко орієнтуватися, все місто розграфлене на квадрати як зошит в клітинку. Місто можна запросто обійти без карти.
|
|
Бобринець
|
|
|
Будинок на околиці міста
|
За часів Радянської влади місто розбудовувалося в кращих традиціях радянського містобудування. Крім футбольного поля, збудованого точно перед входом до церкви є і багато позитивних моментів. Бобринець має чудове місце для відпочинку - міський парк. П'ятиповерхові будинки збудовані саме там де вони нікому не заважають...
|
|
"Колгоспниця" в парку
|
...Майже на всіх вулицях є тротуари, викладені нормальною радянською плиткою, яка може лежати століттями, буде протиратися ногами до дірок, тріскатиметься, але ні в якому разі не перетвориться після першого дощу в порошок.
|
|
Автостанція Бобринець
|
Виїзд з Бобринця був запланований на третю годину дня, автобусом Бобринець - Олександрія. Не знаю як тут з транспортом у вихідні, але посеред тижня автобус виявився напів порожнім.
|
