На головну Команда  | 
Бар УКР | РУС
Місто, з цікавою і влучною назвою - Бар, розташоване на заході Вінницької області. Недалеко від міста проходить залізниця на Могилів-Подільський, тому приїхати в Бар можна не лише автобусом, але й поїздом, хоча для любителів "під'їхати під самі двері", варто враховувати, що від станції до центру міста щось близько 4-5 кілометрів.

По 4, 5, 7 днях тижня і в святкові дні по 1, 2, 3, 6 ?

Зі Жмеринки, звідки ми вирішили від'їжджати, на Могилів-Подільський їздить кілька молдавських поїздів до Кишинева і приміський дизель Жмеринка - Могилів-Подільський. Періодичність руху поїзда, вказана в розкладі, трохи спантеличила, тому уточнивши в касі, що сьогодні поїзда на Могилів все ж таки не буде - пішли на автовокзал.

Жмеринський автовокзал

Автовокзал в Жмеринці знаходиться поруч із залізничним вокзалом. Хоча, як такої, будівлі автостанції в Жмеринці немає - це скоріше спеціально відведене місце, куди з'їжджаються автобуси і звідси ж вони роз'їжджаються по маршрутах.

Транспортна операція - Жмеринка-Бар

30 кілометрів від Жмеринки до Бару ми близько години несамовито тряслися в ПАЗі по вимощеній каменем дорозі, автобус суне через села, дорога між якими нанесена навіть не на кожну карту і це не об'їзний шлях - це звичайний щоденний маршрут автобуса Жмеринка - Бар.

Бар. Автовокзал

Автовокзал в Барі стандартний, можна навіть сказати - класичний для районних центрів області. Починати вивчати історичну спадщину міста можна просто від автовокзалу, звідси дуже добре видно залишки того, що було збудовано на протязі всього часу існування міста.

Місто Бар і річка Рів

Бар місто стареньке. Історичною датою утворення вважається 1425 рік, тоді населений пункт мав назву Рів. В XVI столітті тодішнє місто Рів і навколишні села купує королева Бона Сфорца і переіменовує місто в Бар, в честь Італійського міста з одноіменною назвою, де Бона Сфорца також мала володіння. На карті Італії міста з назвою Бар немає, а от Bari - є, судячи з усього це і є той самий Бар.

Кармелітський монастир

Повертаємо за автовокзал і, орієнтуючись на високу коричневу вежу, підходимо до справжнісінького монастиря. Історики можуть тягати один одного за чуби і вигадувати нові і нові дати, але ймовірно точної дати заснування монастиря в Барі не збереглося. Згідно з хронологією, перші будівлі монастиря в Барі з'явилися у XVII столітті, але на протязі століть монастир перебудовувався і неодноразово відновлювався після війн. Останньою, в 1908 році, була збудована дзвіниця. Монастир діючий, ми якраз застали прибирання примонастирського подвір'я - монашки підмітали алейки і косили газонокосаркою траву.

Будинок Коцюбинського

Всі історичні об'єкти в Барі стоять на стільки близько один від одного шо нема змісту їх десь шукати чи випитувати в когось як туди пройти, достатньо просто подивитися догори і зорієнтуватися по високих шпилях.
Наступний об'єкт старовини - Костел святої Анни. До нього від монастиря якихось кілька сотень метрів по вулиці Монастирській. Якраз навпроти костелу святої Анни зустрічаємо напіврозвалений будинок, до якого збоку пригвинчена потужна меморіальна табличка.

Будинок Коцюбинського

Напис на табличці свідчить, шо саме тут з 1874 по 1877 рік жив великий український письменник Михайло Михайлович Коцюбинський. Будинок, очевидно, давно не ремонтувався, тому тримається на чесному слові і скільки він ще протягне - спрогнозувати важко.

Костел святої Анни

Навпроти будиночку Коцюбинського стоїть красень костел "святої Анни". Від костьолу важко відірвати погляд, на стільки гармонійно і справді красиво він виглядає.

Костел святої Анни

Костел святої Анни був збудований в 1811 році, але з певних причин на початку XX століття був перебудований.

Успенська церква

Через забор від костьолу стоїть Успенська православна церква. Стверджується, що першопочатковий варіант церкви був збудований в 1757 році.

Обеліск

Біля церкви і костьолу притулився невеликий парк, в якому по старій добрій традиції споруджено обеліск воїнам, які загинули під час другої світової війни. Церква, костел і пам'ятник цікаво виглядають разом, такий собі мікс трьох різних культур і епох.

Залишки фортеці

Вже в середині XVI століття Бар був потужним торговим і культурним центром. Для оборони міста від непрошених гостей був збудований замок, який пізніше перетворюється в фортецю. Замок стояв на місці теперішнього парку і був давним-давно зруйнований під час чергової військової операції. Зараз можна побачити лише його залишки. З одного боку замок був прикритий широким руслом річки Рів, і саме в цьому місці, над заболоченим руслом річки, дуже добре видно огризки стін фортеці.

Залишки замку

Розміри замку можна зацінити, обійшовши парк по периметру - з усіх сторін він обкладений камінним підмурком, судячи з усього це і є межі замку. Посеред парку із землі почали відкопувати залишки замкових приміщень, камінна стеля яких все ще не розвалилася за кілька сотень років.

В парку

Територія теперішнього парку це місце, яке давно перестало бути стратегічний військовим об'єктом, на місці, де колись стояв замок, мирно пасуться корови і час від часу сходяться любителі відпочинку на природі.

Колишня дошка пошани

Виходимо з парку і занурюємось у вулички районного центру. Біля місцевого клубу знайшли згадки про славне минуле міста - старі фотографії Бару і портрет королеви Бони Сфорци - засновниці Бару. Та фундаментальна споруда з камінними колосками і кукурудзою, де висять фотки і портрет королеви, судячи з усього колись була дошкою пошани місцевого колгоспу.

ЗАЗ 965

В маленьких містах на кшталт Бару, як правило, немає вищих навчальними закладами, але в Барі є свій місцевий автомобільно-дорожній технікум. Перед входом до навчального корпусу стоїть красень запорожець - ЗАЗ 965.

Юля

Бар містечко спокійне і просте як двері. Тут ніхто нікуди не поспішає, а життя кволо тече своїм руслом. Тут можна спокійно перейти через перехрестя по діагоналі і на вас не будуть сигналити знервовані водії автомобілів, а чекатимуть поки ви перейдете дорогу. В Барі просто блукати вулицями в пошуках продуктового магазину недостатньо, потрібно ще й знати де він розташований.

Місцевий рокер

Блукаючи вулицями міста в пошуках чогось цікавого мимо нас по дорозі прогнався якийсь швидкісний екіпаж, який ми з першого погляду ідентифікувати не змогли . Але коли цей транспортний засіб зупинився просто у нас перед носом, то ми зрозуміли шо в Барі є ще й байкери. Колонка на багажнику щось несамовито кричить, а через вихлопну трубу чути гуркіт мотору, який дозаправляється із трофейної каністри розташованої під ногами у пілота.

серпень 2008