Андрушівка відноситься до тих населених пунктів центральної України де розклад руху автобусів передається усно, тому за тією інформацією, яку я мав, їхати треба було або через Житомир, до якого з Вінниці пиляти три години, або через Бердичів з якимись мутними пересадками.
|
|
Станція Брівки
|
Попасти в Андрушівку шляхом найменшого опору допоміг випадок. Одного теплого літнього дня я опинився на залізничній станції Брівки, Південно-Західної залізниці. Звичайна залізнична станція, скромний вокзал, в залі очікування на лавці спить чорний кіт, нічого такого особливого.
|
|
Автобус Брівки-І - Андрушівка
|
Чекаючи свою електричку в пустому залі очікування, місцевий мужичок, який теж чекав якогось поїзда, прибив мене наповал, сказавши що звідси можна запросто доїхати до Андрушівки, від станції кілька разів на день їздить до міста автобус. І в підтвердження його слів, гуркочучи старим зношеним двигуном, біля вокзалу появився жовтий Ікарус, з якого повискакували пасажири і побігли до вокзалу за квитками на поїзд. Це був тріумф. Я мільйон разів їздив мимо цих Брівок навіть не здогадуючись про стратегічно важливе значення цієї зупинки для Андрушівки. Водій Ікаруса розсекретив мені розклад руху його автобуса і менше ніж через тиждень я знову стояв на платформі станції Брівки, проводжаючи очима електричку Жмеринка - Київ, якою я сюди приїхав. А за вокзалом на мене вже чекав знайомий жовтий Ікарус на Андрушівку.
|
|
Автостанція Андрушівка
|
20 кілометрів від Брівок до міста автобус їде пів години. Десь на півдорозі пірнаємо в густий ліс, який тягнеться до самої Андрушівки. Незважаючи на +30 за бортом, в автобусі стає темно і прохолодно. Хвилин через 10 лісовий масив змінюється міською забудовою і через відчинені люки в автобус знову вривається гаряче літнє повітря - ми в Андрушівці.
|
|
Андрушівка
|
Перше, що кидається в очі - широчезні вулиці в центрі містечка, пропускна здатність яких з легкістю витримає автомобілепотік всього Андрушівського району.
|
|
Цукровий завод
|
Наступне яскраве враження - від Андрушівського цукрового заводу, який чудово видно не тільки з вікна автобуса, а й майже з будь-якої вулиці міста. Цукроварня в Андрушівці з'явилася в середині XIX століття. В 1869 році завод стає власністю династії Терещенків.
|
|
Андрушівський цукрозавод
|
В 2005 році виробництво цукру на Андрушівському заводі накрилось мідним тазіком, не витримавши конкуренції. Тому зараз можна сміливо обійти навколо заводу без ризику получити в голову буряком з проїжджаючого мимо Камазу.
Промзона заводу має оригінальне планування. Завод територіально відділений від центру міста і має зручну систему під'їзних доріг.
|
|
Гнилі залишки автентичного мосту до Терещенської цукроварні
|
Поруч з заводом розкидана необхідна інфраструктура у вигляді заводської контори, локального поштового відділення і збудованих вздовж Гуйви будинків для робітників заводу, в зовнішньому вигляді яких помічаються скромні декоративні прикраси притаманні будівлям початку XX століття.
|
|
Районний будинок культури
|
|
|
Районний будинок культури
|
Поруч з прохідною цукрового заводу в радянські часи був збудований районний будинок культури. Помічається, що саме тут колись був осередок культури міста. Тротуар від клубу веде до танцювальної площадки з потужною світломоргальною установкою і далі тягнеться до міського парку, нагадуючи перехожим про славне минуле ржавими опорами освітлювальних ліхтарів.
|
|
Вулиця Садова
|
Міський парк залишився Андрушівці від Терещенків разом з садибою, в якій зараз розміщується Андрушівська загальноосвітня школа №1.
|
|
Андрушівська загальноосвітня школа №1
|
|
|
Колишня садиба Терещенків
|
Частину парку відвоювала собі школа, розташувавши поруч з навчальним корпусом футбольне поле, гімнастичну стінку і інші потрібні на уроках фізкультури спортивні снаряди. Незважаючи на таке позапланове втручання в ландшафтну архітектуру, парк все одно виглядає чудово.
|
|
Андрушівська загальноосвітня школа №1. Центральний вхід
|
Парк знаходиться точнісінько в центрі міста, до автостанції звідси два кроки пішки, всі основні магазини сконцентровані також поруч з парком. Повз парк тягнеться центрова вулиця Зозулинського, яка впирається в гігантську площу імені Леніна, по периметру якої розташовані основні адміністративні будівлі міста з пам'ятником Леніну біля міськради і нестандартним пам'ятником Шевченку з протилежного боку площі.
|
|
Пам'ятник Тарасу Шевченку
|
Недалеко від площі імені Леніна, в кінці вулиці з приватними одноповерховими будинками, якими забудована значна частина Андрушівки, знаходиться Андрушівська залізнична станція.
|
|
Залізничний вокзал Андрушівка
|
|
|
Залізнична станція Андрушівка
|
Залізнична гілка до Андрушівки була прокладена в кінці XIX століття від станції Брівки. В основному залізну дорогу використовував цукровий завод, але існувало і пасажирське сполучення до станції Брівки.
|
|
Кінотеатр
|
Прогулявшись ще раз по парку повертаюсь назад до автостанції. В вихідний день тут спостерігається пожвавлення пасажиропотоку, народ масово виїжджає до Києва на роботу і навчання.
|
|
Автостанція
|
Автобус до станції Брівки, яким я сюди приїхав, користується не меншою популярністю ніж маршрутка до Києва. Тому не експериментуючи із зворотним маршрутом, щоб не зависнути десь під Житомиром на ніч, назад повертаюсь так само як сюди приїхав, тільки в зворотному напрямку - автобусом на Брівки, розклад руху якого зручно підігнаний під розклад відправлення електричок.
|
