Хоч через Тальне і проходить відносно продвинута залізна дорога, але так вже сталось шо їхати прийшлося автомобільом. Продираючись через районні центри Черкаської області з наближенням до Тального відносно нормальне асфальтове покриття ставало все гіршим і гіршим і те що в атласі України було позначене як - "місцева дорогою з твердим покриттям" виявилось звичайною бруківкою з колдобинами, дірками, а в деяких місцях з рятувальною грунтовою дорожкою паралельною до основної, покритої каменем.
|
|
Дорога до Тального
|
В центрі міста нас вітає Ілліч, який гордо стоїть на високому постаменті і дивиться на схід сонця. Кругом Ілліча організовано круговий рух автомобілів, шоб рухаючись по колу можна було нормально його роздивитись.
|
|
Ілліч в центрі Тального
|
В центрі міста, я так зрозумів по вулиці Леніна, не так то й давно збудували новий Петропавлівський собор. Будівля частково недобудована, закінчуються оздоблювальні роботи і оформлення подвір'я навколо собору.
|
|
Тальне. Петропавлівський собор.
|
Шоб знайти приблизну орієнтіровку на палац Шувалових, який ми збирались тут побачити, прийшлося побігати по тротуарах за представниками місцевого населення з путєводітєлєм України в руках, тикаючи пальцем в фотку палацу і примовляючи - "А ви не підкажете як нам сюди проїхати?". В кінці-кінців зайшовши на стройку, де добудовувався собор, місцевий прораб відносно гарно і чітко розказав куди треба їхати. Палац знаходиться на південній окраїні міста в лісі. На більш-менш детальних картах Черкаської області видно шо там дійсно є лісок.
|
Двічі герой соціалістичної праці Дубковецький Федір Іванович
Голова колгоспу Здобуток Жовтня Тальнівського Району Черкаської області 1894 - 1960
|
Зразу біля щойно збудованого собору встановлено пам'ятник зразковому колгоспнику, голові колективного господарства Здобуток Жовтня - Дубковецькому Федороу Івановичу. От Між пам'ятником цього дядька і собором повертаємо на вулицю Радянську і женемо далі аж до якогось технікума, де власне кажучи і починається більш менш цікава частина міста.
|
|
Тальнівське Поліграфічне Підприємство і редакція Тальнівської районної газети Колос
|
По вулиці Радянській, 71 здибується Тальнівське Поліграфічне Підприємство і редакція Тальнівської районної газети Колос, які розмістились в одному будинку. Архітектура будинку, особливо оформлення балкончика і якійсь Цербери при вході в Редакцію газети заслуговують більшої уваги.
|
|
Тальнівське Поліграфічне Підприємство і редакція Тальнівської районної газети Колос
|
|
|
|
|
Будинок Тальнівського Поліграфічного Підприємства і редакції Тальнівської районної газети Колос
|
Добравшись до технікуму, який по суті є одним із основних орієнтирів по дорозі до Шувалових, спочатку варто роздивитися костел Святої Анни, який стоїть по дорозі трошки далі від технікуму, а вже потім повернути по асфальтовій доріжці вниз до лісу.
|
|
|
|
Костел святої Анни
|
Костел дійсно старий, про це стверджує не тільки напис на одній із стін, а й дві тьоті, які були на подвір'ї костелу і розказали мені шо це є костел святої Анни і збудований близько трьохсот років назад.
Між технікумом і костьолом є вузенька асфальтова дорога, яка спускається кудись вниз. Ще раз уточнивши напрямок руху в якогось дядька їдемо вниз по цій дорозі. Внизу дорога роздвоюється на дві, а замість роздоріжного каменя стоїть залізна табличка, де написано шо накінець-то ми попали до того лісу, який ми шукали. Але по научному цей ліс зветься на лісом, а парком.
|
|
Тальнівський парк. 406 га. Пам'ятник садово-паркового мистецтва загально-державного значення.
|
На роздоріжжі нікуди не звертаємо, а газуємо догори мимо якоїсь общаги і дивного погреба, який більше похожий на підземну катівню для в'язнів.
|
|
Катівня
|
А на горі нас чекає те шо ми так довго шукали петляючи вулицями Тального - палац Шувалових, котрий сяє залишками своєї давньої краси.
|
|
Палац Шувалових
|
Те шо замок знаходиться в процесі реконструкції мене не здивувало. Епопея з його ремонтом тягнеться вже пару років. І лиш тепер помітно що в палацу з'явилася нова криша і більш-менш частково оновилася одна з веж.
|
|
Вежа
|
Палац якоби реставрується по серйозному, територія навколо нього огороджена залізним забором, на видному місці прибита табличка - стороннім вхід заборонено, а в імпровізованому дворі за металічним забором мирно дрихнуть, витягнувшись на сонечку тіпа сторожові цуцики.
|
|
Ще одна вежа
|
Граф Швалов, будучи військовою серйозною людиною, навряд чи був би в захваті, якби побачив те шо сталось з його помешканням. Таке враження шо паралельно з реставрацією в палацу відламують все то шо ше можна відламати.
|
|
Задній фасад замку
|
|
|
Замок Шувалова
|
В замку колись розміщувався якийсь технікум і музей хліборобства. Зараз ці дві установи перенесено звідси. В спадок від технікуму лишилося тільки футбольне поле на яке і зараз прибігають любителі поганяти м'яча.
|
|
Дуб біля футбольного поля
|
Здоровенницькі дуби, яким не один десяток років потужно стоять біля замку і нагадують про те яким колись був парк. Парк, який оточує замок справді був знатний, але про це зараз можна тільки здогадуватись.
|
|
Жимолость татарська
|
Походивши по парку можна замітити шо тут точно колись була культура, не так то вже й давно парк доглядали і піклувались про дерева. По дивній тенденції, яка просліджується з міста в місто біля палацу поставлено пам'ятник командиру артилерійського полку Олександру Володимировичу Скворцову. Те що людям, які воювали на війні треба ставити пам'ятники це гарна справа, але чогось якшо є гарний палац якогось панича чи костел XVIII століття, то обов'язково його треба затулити якимось пам'ятником, а якшо не затулити то хоч поставити рядом.
|
|
Пам'ятник командиру артилерійського полку Олександру Володимировичу Скворцову
|
406 гектарів парку це конєчно солідно і обходити їх всі слабореально, але територія біля палацу хоч і захаращена, але якась приємна, височезні дуби створюють неповторний колорит яким може похвалитися не кожен парк, та й свіже повітря і відсутність міського шуму, який маленьке Тальне просто не зможе нагенерувати.
|
|
Палац Шувалова
|
Погортавши атлас України вияснилось шо до Тального можна їхати і нормальною дорогою і автомобільне сполучення з цим містом повинно бути не таким то й страшним як нам здалося з самого початку, просто їздити треба тудою кудою їздять всі нормальні люди і кудою їздять автобуси з Києва.
|
|
Вивчення плану мєсності
|
Близько 35-ти кілометрів на захід мимо районного центру Маньківка по очєнь даже не поганій асфальтованій дрозі і ви на трасі Київ-Одеса, звідки можна попасти куди завгодно, аби було бажання їхати.
|
|
Київ - Одеса
|
|
