|
|
|
|
Невід'ємна складова Ставищ - Ставищенський парк, який, як і всі більш-менш примітні об'єкти, знаходиться точно в центрі містечка, вздовж вулиці Радянської.
|
|
Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення "Ставищенський"
|
Ставищенський парк починається з кам'яної брили з прикрученою до неї меморіальною табличкою. Табличка повідомляє, що парк був закладений в 1785 році ботаніком Аджієвським.
|
|
Парк
|
Якихось екзотичних дерев в парку немає, але його флора досить різноманітна. Парк висаджений на крутому схилі, який опускається до Гнилого Тікича. На березі річки організовано шось типу пляжу, до якого і тягнуться всі протоптані в парку стежки.
|
|
Гнилий Тікич
|
В парку знаходиться Ставищенський краєзнавчий музей і музична школа, які розмістились, як стверджують місцеві, в колишньому будинку Браницьких. Сучасний вигляд особняка Браницьких м'яко кажучи не вражає, очевидно далися в знаки багаточисленні перебудови, так як до музею з 1928 по 1938 рік в цьому ж будинку знаходилася ще й середня школа.
|
|
Ставищенський краєзнавчий музей, музична школа і пам'ятник Леніну
|
Поруч з музеєм стоїть трьохповерхова вежа, яка також залишилась тут з часів Браницьких. Її функціональне призначення важко собі уявити, до води звідси далеко, будувати пожежну каланчу в парку теж не дуже логічно, частина в'їздної брами в три поверхи висотою?
|
|
Вежа
|
Не так давно поруч з краєзнавчим музеєм встановили пам'ятник Леніну. Взагалі історія пам'ятника Володимиру Іллічу в Ставищі трагічна і водночас містична.
|
|
Ленін
|
Восени 2008-го пам'ятник Леніну таємниче зник з площі перед райдержадміністрацією. Всі ставищани, які в той день йшли вранці на роботу, вітали один одного словами - "А ви бачили, Ленін пропав?!".
|
|
Районна державна адміністрація, осінь 2008-го
|
І дійсно, Леніна на своєму місці не було. Замість нього стояла тільки прямокутна тумба з написом "Ленін". Які тільки фантастичні історії про Леніна і його таємниче зникнення не ходили містом. Але через пару місяців пам'ятник знайшовся і історія таємничого зникнення стала не цікавою і люди про пам'ятник відразу ж забули, а Ленін знайшов собі прихисток біля краєзнавчого музею.
|
|
Ставище, будинок культури, 2008 рік
|
|
|
Ставище, будинок культури, 2008 рік
|
Будинку культури в Ставищі немає. Згорів він з невідомих причин ще задовго до зникнення Леніна і довго стояв пусткою нагадуючи собою розвалини Римського Колізею.
|
|
Готель
|
До середини 80-х життя Ставищ кипіло на площі де зараз знаходиться міський ЗАГС, в приміщенні якого тоді знаходилась автостанція.
|
|
Ставище
|
Чайної в якій дядьки, котрі приїжджали за покупками в райцентр на базар і пропивали все крім грошей на зворотній квиток до села, вже немає. Є тільки зачуханий готель і пару кабаків, яких, до речі, в Ставищі зовсім не багато.
|
|
Магазин
|
Комерційний район міста - частина вулиці Радянської вздовж якої тягнеться Ставищенський базар. В базарні дні лотки з крамом стоять вздовж дороги пропонуючи проїжджим автомобілям нехитрий крам - овочі-фрукти, китайські лапті і курчат.
|
|
Ставище
|
Від базару видно одну з найвищих точок міста - пагорб з базовою станцію оператора мобільного зв'язку на вершечку. Територіально то вже Розкішна, село супутник Ставищ, яке відділене від райцентру Гнилим Тікичем. В місцях, де Розкішна перелазить через річку, тільки місцеві можуть сказати де закінчується райцентр і де починається Розкішна.
|
|
Ставище
|
Колись я лежав в лікарні з дядьком Васильом із Ставищ, який прокинувшись вранці, звішував ноги з ліжка і розказував мені свою біографію, час від часу приправляючи її подіями з життя Ставищ за останні 50 років. Дядько майже не реагував на мої запитання, і як радіо, яке не можна перемотати назад, шоб ще раз послухати пропущене, розказував монологом історії з свого дитинства. Слухав я його уважно, розказував він захопливо і пропустити мимо вух те, про шо навряд чи колись напишуть в книжках було б як мінімум безглуздо.
|
|
Ставище
|
Дядько Василь згадав, шо стара церква в Ставищі була якраз навпроти теперішнього базару. Там до цього часу стоїть цікава будівля, але навіть враховуючи непохитний авторитет дядька Василя, навряд чи ці стіни колись були частиною Ставищенської церкви. Будівля більше схожа на довоєнну кооперацію або якусь маслобійню.
|
Пам'ятник встановлено на честь 6-ї танкової армії,
яка 22 січня 1944 року сформувалась на території Ставищенського району
|
Закінчується Ставище танком - обов'язковим атрибутом кожного районного центру. Прямо від танку дорога йде на Таращу, праворуч - поворот на схід Ставищенського району, цією дорогою транзитом через Ставище їздить пару автобусів в напрямку Звенигородки.
|
|
Завод Точприлад
|
Через дорогу від танку - одне з небагатьох працюючих підприємств Ставищенського району - маслозавод. Якихось інших потужних підприємств, які б забезпечували роботою жителів Ставищенських п'ятиповерхівок тут немає. Ставищенський завод Точприлад, який пручався до останнього і до середини 90-х намагався щось виробляти, перетворився на пам'ятник Радянській промисловості і пусткою стоїть при в'їзді в місто збоку Києва.
|
|
2008, 2009, 2013 рік
|
|
