На головну Команда  | 
Дрогобич УКР | РУС
Дрогобич саме такий, яким і повинно бути старе місто - в міру затерте і без штучної чистоти, характерної для багатьох великих міст. Цінні з історичної точки зору будинки, котрих в Дрогобичі вистачає, відреставровані із запасом міцності, але й без особливого фанатизму, характерного для сучасних будівельних робіт, які ховають під товстим шаром ізогіпсу, пофарбованого яскравою фарбою, старовинні барельєфи і ліпнину на колишньому будинку, знатного Австрійського вельможі.

Вулиця Січових Стрільців, 18. Картинна галерея

Радянська архітектура в Дрогобичі представлена в основному п'яти і дев'ятиповерхівками в центрі міста, а також строгим меморіалом слави на перехресті вулиці Івана Франка і вулиці Самбірської.

Вічний вогонь на меморіалі слави

В центрі, не далеко від площі Шевченка, стоїть гігантське приміщення старої, забутої і владою і єврейською громадою, синагоги, котра нависає пусткою над розташованим поруч базаром і хекає на перехожих холодом з розбитих вікон.

Синагога

Недалеко від синагоги знаходиться головний транспортний портал Дрогобича - автостанція №2. Автовокзал покриває автобусними маршрутами майже весь південь Львівської області. Найбільш інтенсивне транспортне сполучення, з інтервалом всього в кілька хвилин, з сусідніми містечками Борислав, Самбір і курортним Трускавцем.

Колона жовтих "Богданів" і "Еталонів" на автостанції

Залишаємо позаду красоти центральної частини міста і потроху просуваємось ближче до периферії, на вулицю з колоритною назвою Солоний ставок, котра вигнулась вздовж невеликої річечки Серет.

Вулиця Жупна, 4

Десь приблизно на цьому місці й почалась історія Дрогобича. Місто виросло на залежах солі, яку тут добували з незапам'ятних часів. Дрогобич - одне з найдревніших промислових міст України. Орієнтовно в XIV-XV столітті місто вже було потужним солеварним центром, котрий постачав сіль ледве не на всю Європу. Невід'ємний атрибут Дрогобича у всі часи його існування - соляна копальня. На місцевій термінології - жупа. Зараз від соляних копалень вже майже нічого не лишилося. Про промисловий потенціал Дрогобича нагадують тільки вулички, вздовж яких колись кипіло виробництво солі - Жупна, Солоний Ставок, Зварицька.

Дрогобицький солевиварювальний завод

Колишні соляні копальні з приходом радянської влади трансформувались в Дрогобицький солевиварювальний завод. В похилених цехах якого до цього часу, фактично одиничними екземплярами, виробляють сіль. Але великий червоний знак STOP на вхідній брамі і закручені дротом двері прохідної, очевидно, означають, що виробництву солі скоро буде гаплик.

Церква Воздвиження чесного хреста. XV - XVII століття

Дзвіниця церкви Воздвиження чесного хреста

Поруч з заводом знаходяться одні з найстаріших і найбільш шанованих архітектурних пам'яток міста - церква Воздвиження чесного хреста і церква Святого Юра.

Церква Святого Юра. XV - XVII століття. Реставрація 2012-го року

Церква Святого Юра. XV - XVII століття

Церкву Святого Юра я якраз застав на реконструкції. Церква була заставлена лісами, а свіжі дощечки, з яких був складений новий купол, виблискували на сонці. Декорації, виконані в стилі абстрактного авангардизму, за якими сховали реставрацію церкви, чесно кажучи, трохи злякали. Коли я ще в школі хворів ангіною і вночі температура стрибала до 38-ми градусів, мені снилися страхіття схожі на ці малюнки.

Дзвіниця церкви Святого Юра

Очевидно за кілька сотень років церква пережила не одну реставрацію. Цікаво було б підрахувати скільки автентичних дощечок залишилося на будівлі.

Дрогобицька загальноосвітня школа I-III ступенів №3

Одного дня для прогулянки Дрогобичем явно мало. Щоб в повній мірі відчути дух міста тут потрібно як мінімум жити. Кожен старий будинок на вулицях міста має свою власну і безперечно цікаву історію. Але до прибуття мого поїзда Трускавець - Київ залишається вже менше години, тому не вдаючись в цікаві історичні подробиці, якими насичений кожний закуток міста, просто проводжаю очима старі будинки і знову по вулиці Стрийській прямую на вокзал.

Прибуття поїзда №50 Трускавець - Київ

Посадка по Дрогобичу солідна. Це єдиний прямий поїзд, яким можна доїхати до столиці. 10-ти хвилинна зупинка і поїзд відправляється. Позаду залишаються посадочні платформи і залізничний вокзал, який повільно розчиняється на фоні синіх Карпат.

1 2

травень 2012